Рішення № 14419002, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/5202.03.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «БК Трансбудінвест»

простягнення 1059657,40 грн.

СуддяСташків Р.Б.

Представники від позивача:Григоренко О.С. (довіреність б/н від 31.01.2011); Бєлозьоров С.С. (довіреність б/н від 28.02.2011);

від відповідача:Гиренко А.С.(довіреність № 21/02-01 від 21.02.2011);

Тищук В.В. (довіреність № 21/02-01 від 21.02.2011). СУТЬ СПОРУ:

У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг»(далі –позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Трансбудінвест»(далі –відповідач) 1059657,40 грн. заборгованості за Договором про надання послуг №15/062009 від 01.08.2009 (далі –Договір).

Позов мотивований тим, що відповідач не повернув позивачеві надмірно сплачену суму за Договором та не відшкодував позивачеві витрати по ремонту вагонів, передбачені пунктом 2.2.6 Договору.

Ціна позову складається з:

- 746 470,67 грн., як надмірно сплаченої суми за Договором;

- 296004,32 грн. витрат по організації обслуговування (ремонту) вагонів;

- 8 423,53 грн. пені за прострочення оплати витрат по організації обслуговування ремонту вагонів;

- 7128,53 грн. інфляційних втрат за час прострочення відшкодування витрат по організації обслуговування (ремонту) вагонів;

- 1 630,35 грн. 3% річних за прострочення відшкодування витрат по організації обслуговування (ремонту) вагонів.

Ухвалою суду від 08.02.2011 порушено провадження у справі № 34/52, розгляд справи було призначено на 28.02.2011.

Ухвалою суду від 08.02.2011 задоволено заяву позивача про забезпечення позову, а саме накладено арешт на грошові кошти відповідача у розмірі 1059657,40 грн.

У ході проведення судового засідання 28.02.2011 позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач у судову засіданні надав відзив до позовної заяви в якому визнав заборгованість у розмірі 175960,87 грн., в іншій частині проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що відповідачем було проведено зарахування суми у розмірі 435570,72 грн. в рахунок сплати залізничного тарифу відправлення вагонів із станції дислокації до станції приписки-Дарниця Південно-Західної залізниці. Також відповідач заперечував проти відшкодування витрат по організації обслуговування (ремонту) вагонів за Договором, посилаючись на положення пунктів 2.1.6, 5.3 Договору.

На підставі викладених вимог, відповідач просив суд задовольнити вимоги позивача лише у розмірі 175960,87 грн., а в решті позову відмовити.

У судовому засіданні призначеному на 28.02.2011 оголошувалась перерва до 02.03.2011.

У судовому засіданні 02.03.2011 представником відповідача було заявлено клопотання про витребування доказів, а саме витребування актів, які підтверджують проведення ремонту вагонів позивачем.

Судом було відмовлено у задоволенні вищезазначеного клопотання в зв’язку з тим, що в матеріалах справи є акти, котрі підтверджують проведення позивачем ремонтів вагонів переданих за Договором.

Також, представником відповідача заявлялось клопотання про відкладення судового засідання у справі № 34/52 з метою надання часу для ознайомлення з актом звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем, який був наданий позивачем у судовому засіданні у даній справі 02.03.2011.

Суд відмовив у задоволені вищезазначеного клопотання у зв’язку з тим, що розрахунки наведені в акті звірки взаємних розрахунків є аналогічними з розрахунками, наведеними у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 серпня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транслізинг»(Замовник), в особі генерального директора Дворнікової Татяни Генадіївни, яка діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Трансбудінвест»(Виконавець), в особі директора Остапчука Миколи Івановича який діє на підставі Статуту було укладено Договір, відповідно до якого відповідач, як Виконавець, зобов’язувався надавати послуги позивачу по наданню власного, орендованого чи такого, що знаходиться в управлінні на інших законних підставах рухомого складу –а саме вагони, по залізничних шляхах України, а позивач зобов’язується оплачувати ці послуги.

Згідно з пунктом 3.2. Договору оплата за виконані послуги встановлюється в розмірі 50 грн. на добу за подачу одного вагону, в тому числі ПДВ.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що оплата послуг Виконавця (відповідача) виконується Замовником (позивачем) у вигляді 100% передоплати не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю оренди на підставі виставленого рахунку.

Відповідно до пункту 1.4 Договору підтвердженням факту надання послуг є Акт виконаних робіт, який підписується між сторонами на умовах зазначених у цьому Договорі.

Додатковими угодами до Договору № 1 від 1 вересня 2009 року, № 2 від 1 січня 2010 року, № 4 від 1 травня 2010 року змінювався розмір оплати надання послуг відповідачем встановлений пунктом 3.2 Договору, а саме:

- з 1 жовтня 2009 року плата за надання послуг за Договором збільшилася до 60 грн. на добу за подання одного вагону, в тому числі ПДВ;

- з 1 січня 2010 року плата за надання послуг за Договором збільшилася до 90 грн. на добу за подання одного вагону, в тому числі ПДВ;

- з 1 травня 2010 року плата за надання послуг за Договором збільшилася до 120 грн. на добу за подання одного вагону, в тому числі ПДВ.

Актом початку надання послуг від 21.09.2009 та додатковою угодою № 3 від 01.04.2010 до Договору, укладених між позивачем та відповідачем, позивачеві було передано 200 вагонів згідно з Договором.

На виконання своїх обов’язків передбачених пунктом 3.3 Договору позивачем за період з 02.09.2009 до 20.10.2010 було перераховано 7673080 грн. за надавання послуг відповідачем.

На виконання пункту 1.4 Договору, а саме на підтвердження факту виконання робіт, між позивачем та відповідачем були підписані Акти виконаних робіт на загальну суму 7037 579,33 грн.

31 жовтня 2010 року між позивачем та відповідачем у зв’язку з порушенням умов Договору було підписано Акт про закінчення надання послуг за Договором, згідно з яким, всі вагони, які були передані позивачеві були повернуті відповідачеві.

Отже, надання послуг за Договором закінчилось та настав період розрахунків між сторонами передбачений пунктом 10.3 Договору.

Відповідно до статті 1 Господарського кодексу України (далі –ГК України) цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Статтею 4 ГК України передбачено, що не є предметом регулювання цього Кодексу, зокрема, майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються ЦК України (частина 1). Проте, частиною 2 цієї статті передбачено, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Вказані положення кореспондуються з частиною 1 статті 175 ГК України, згідно з якою майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина 3 статті 11 ЦК України).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що передплата позивача за Договором становить 635500,67 грн.

Відповідач у судових засідання не спростував та не заперечував наявності передплати позивача у розмірі 635500,67 грн.

Доказів повернення передплати за Договором відповідачем не надано.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Таким чином, 635500,67 грн., які сплачені за Договором, підлягають поверненню позивачеві.

Крім того, судом встановлений факт проведення позивачем ремонтів вагонів переданих відповідачем за Договором, що підтверджується актами виконаних робіт № 1/р від 31.12.2009, № 2/р від 31.01.2010, № 3/р від 26.02.2010, № 4/р від 31.03.2010, № 5/р від 30.04.2010, № 7/р від 01.06.2010, № 9/р від 26.10.2010, 10/р від 08.12.2010, Договором Комісії № 2/0209-К від 27.02.2009 та Договором про надання послуг № 17/082009 від 01.08.2009.

Суд не бере до уваги доводів відповідача стосовно того, що позивач проводив лише поточні ремонти, а не планові, оскільки пунктом 2.2.6 Договору передбачено, що позивач має право на відшкодування витрат за проведення як планових так і поточних ремонтів.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивач сам пошкодив вагони передані йому відповідачем за Договором, оскільки відповідачем не було наданого жодних доказів, які підтверджували факти пошкодження вагонів та наявності вини позивача у пошкодженні вищезазначених вагонів.

Суд відзначає, що відповідач не заперечує факту проведення ремонтів вагонів позивачем.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, за час знаходження рухомого складу в вагонному депо при здійсненні планових ремонтів з відчепленням ремонтів і із місця ремонту на станцію завантаження, плата за надання послуг за Договором не нараховується.

Отже, сума у розмірі 110970 грн. підлягає поверненню, у зв’язку з перебуванням вагонів які були передані позивачеві відповідачем за Договором на підставі пункту 3.4 Договору.

Також суд вважає обґрунтованими вимоги позивача стосовно зобов’язання відповідача відшкодувати позивачеві витрати по організації обслуговування (ремонту) вагонів у розмірі 296004,32 грн., передбачені пунктом 2.2.6 Договору.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що сума у розмірі 435570,72 грн. була зарахована в рахунок сплати залізничного тарифу повернення вагонів з станцій дислокації до станції приписки –Дарниця Південно-Західної залізниці.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується представниками сторін, Договором та чинним законодавством не передбачено тієї обставини, що позивач зобов’язаний оплатити послуги надані за повернення вагонів з станцій дислокації до станції приписки –Дарниця Південно – Західної залізниці.

Відповідач не дотримався вимоги частини 2 статті 601 ЦК України відповідно до якої повинен був надіслати позивачеві заяву про зарахування в рахунок сплати залізничного тарифу повернення вагонів з станцій дислокації до станції приписки –Дарниця Південно-Західної залізниці у розмірі 435570,72 грн. та надати суду підтвердження про відправлення вищезазначеної заяви суду.

Аналогічна позиція міститься в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-08/163, від 12.03.2009 відповідно до якого закон не виключає можливості здійснення відповідачем зарахування зустрічних однорідних вимог і в процесі судового розгляду. У такому випадку відповідна заява обов'язково повинна мати письмову форму й адресуватися позивачеві, а її копія і докази надсилання позивачеві (чи одержання ним) подаватися господарському суду.

Пунктом 2.2.6 Договору передбачено, що у випадку організації Замовником проведення планових ремонтів (деповського, капітального), а також поточного обслуговування (ремонт) вагонів з відщепкою від поїзду, Виконавець зобов’язується відшкодовувати Замовнику протягом 5-ти банківських днів з дати отримання копії акта виконаних робіт, усі понесені витрати.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було підписано акт № 1 від 01.09.2010 про проведення ремонту вагонів за Договором на суму 134 939,01 грн., але станом на 07.02.2011 вказані кошти відповідачем не сплачені.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що у випадку порушення Відповідачем строків відшкодування витрат Позивача, відповідно до пункту 2.2.6 цього Договору, позивач має право, а відповідач зобов’язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 8 423,53 грн., 3% річних у сумі 1 630, 35 грн. та інфляційних втрат у сумі 7128,53 грн., судом встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у сумі 8 423,53 грн. за прострочення оплати витрат по організації обслуговування ремонту вагонів позивачем, інфляційні втрати за час прострочення відшкодування витрат по організації обслуговування (ремонту) вагонів у сумі 7128,53 грн., три відсотки річних за прострочення відшкодування витрат по організації обслуговування (ремонту) вагонів у сумі 1 630,35 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача (частина 5 статті 49 ГПК України).

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК Трансбудінвест»(04116, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 18, ідентифікаційний код 36050234) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецвагон Транс лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, ідентифікаційний код 36147637) надмірно сплачену суму за договором про надання послуг № 15/062009 від 01.08.2009 у розмірі 746470 (сімсот сорок шість тисяч чотириста сімдесят) гривень 67 копійок, витрати по організації поточного обслуговування (ремонту) вагонів у сумі 296004 (двісті дев’яносто шість тисяч чотири) гривні 32 копійки, пеню у сумі 8423 (вісім тисяч чотириста двадцять три) гривні 53 копійки, інфляційні витрати у сумі 7128 (сім тисяч сто двадцять вісім) гривень 53 копійки, три відсотки річних за прострочення відшкодування витрат по організації поточного обслуговування (ремонту) вагонів у сумі 1630 (одна тисяча шістсот тридцять) гривень 35 копійки, а також 10 596 (десять тисяч п’ятсот дев’яносто шість) гривень 58 копійок витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяСташків Р.Б. Повний текст рішення підписано 07.03.2011.