Рішення № 14418853, 18.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/56918.02.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо –Вікна»

простягнення 18640,34 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Палькевич Н.С. –дов. № 1-212 від 25.12.2009 року;

від відповідача: Бишевець І.Б. –дов. № б/н від 27.01.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо –Вікна»про стягнення 15115,87 грн. –основного боргу, 1058,11 грн. –7% штрафу, 1448,37 грн. –пені, 704,40 грн. –інфляційних втрат та 313,59 грн. –3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані в повному обсязі зобов’язання щодо оплати поставленого природного газу за період з лютого 2010 року по березень 2010 року згідно Договору № 60569-ПГ/10-А на постачання природного газу для потреб промислових споживачів від 01 лютого 2010 року.

Ухвалою від 09.12.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.12.2010 року.

В судовому засіданні 27.12.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.12.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 27.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 28.01.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 28.01.2011 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечував частково та подав додаткові документи по справі.

Представники сторін в судовому засіданні 28.01.2011 року подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/569, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 28.01.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 11.02.2011 року.

В судовому засіданні 11.02.2011 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 18.02.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 18.02.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 18.02.2011 року, представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 18.02.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(далі –постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсо –Вікна» (далі –споживач, відповідач) був укладений договір № 60569 –ПГ/09 на постачання природного газу для потреб промислових споживачів (далі –Договір 1), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується передати споживачу для власних потреб в 2009 році природний газ (далі –газ), а споживач зобов’язався прийняти і оплатити газ на умовах даного Договору.

Згідно з пунктом 1.2 Договору 1 за цим Договором постачається природний газ, видобутий на території України та/або відібраний із ПСГ/або імпортований, отриманий постачальником за договором поставки природного газу між власником відповідного ресурсу газу та постачальником.

Відповідно до частини 1 пункту 4.1.1 Договору 1 ціна за 1000 м? імпортованого природного газу, який передається споживачу без врахування тарифів на його транспортування та постачання, без врахування цільової надбавки до тарифу на газ (12%), без врахування витрат НАК «Нафтогаз України»на реалізацію природного газу становить 1152,00 грн., крім того ПДВ –230,40 грн., разом 1382,40 грн.

27 січня 2009 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору на постачання природного газу для потреб промислових споживачів № 60569-ПГ/09 від 31.12.2008 року, згідно з якою частину 1 пункту 4.1.1 Договору 1 виклали в наступній редакції: «з 01 січня 2009 року ціна за 1000 м? імпортованого природного газу, який передається споживачу, без урахування збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки (0%) до ціни газу, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання та витрат НАК «Нафтогаз України»на реалізацію природного газу, становить 1553, 15 грн., крім того ПДВ –310,63 грн., разом –1863,78 грн.»

01 лютого 2010 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз»(далі –постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вінсо –Вікна» (далі –споживач, відповідач) був укладений договір № 60569 –ПГ/10-А на постачання природного газу для потреб промислових споживачів (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов’язується передати споживачу для власних потреб природний газ (далі –газ), а споживач зобов’язався прийняти і оплатити газ на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору за останнім постачається природний газ, видобутий на території України або відібраний із ПСГ.

Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата за газ проводиться виключно грошовими коштами до 15 лютого 2010 року в розмірі 100% вартості обсягу газу, який зазначений в заявці споживача та запланований для поставки за ціною, що зазначена у пункті 4.1 даного Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 5 березня 2010 року, на підставі акту приймання –передачі газу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач за період з лютого 2010 року по березень 2010 року поставив, а відповідач спожив природний газ на загальну суму 16315,47 грн., що засвідчується актами прийому –передачі природного газу поставленого промисловому підприємству від 26.02.2010 року на суму 11612,22 грн., від 31 березня 2010 року на суму 4703,25 грн.

Відповідач за поставлений газ в повному обсязі не розрахувався, у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення 15115,87 грн. –основного боргу, 1058,11 грн. –7% штрафу, 1448,37 грн. –пені, 704,40 грн. –інфляційних втрат та 313,59 грн. –3% річних.

Відповідач проти позову частково заперечував, стверджував, що позивач невірно визначив вартість газу за січень 2009 року та безпідставно в цьому ж місяці нарахував цільову надбавку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В судовому засіданні сторонами надано акт звірки взаєморозрахунків в якому міститься розбіжність щодо сальдо станом на 01.01.2010 року.

Оскільки відповідач при сплаті вартості спожитого газу не вказував договір та період який оплачується, для з’ясування дійсного розміру заборгованості відповідача слід дослідити взаємовідносини сторін починаючи з січня 2009 року.

Як вбачається з акту приймання –передачі природного газу від 30.01.2009 року позивачем поставлено, а відповідачем у січні 2009 року спожито 3,943 тис. м. куб. на загальну суму 8079,44 грн.

При визначенні вартості спожитого газу в січні 2009 року, ціну сторонами встановлено згідно умов договору в розмірі 1863,78 грн. за 1000 м?.

Пунктом 1 Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.01.2009 року № 57 «Про затвердження граничних рівнів цін на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік»затверджено граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання на 2009 рік без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання на рівні 2020,25 грн. за 1000 м?.

У зв’язку з цим, позивач перерахував вартість газу спожитого відповідачем в січні 2009 року та направив відповідачу новий акт приймання –передачі природного газу спожитого в січні 2009 року на суму 9717,05 грн., який відповідач не підписав.

Відповідно до пунктів 1.2 та 1.4 Порядку розрахунку граничного рівня ціни на природний газ, який постачається для промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності затвердженого постановою НКРЕ від 19 грудня 2003 р. N 1391 граничний рівень ціни на природний газ, визначений згідно з цим Порядком, є максимально можливим при розрахунках промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності (далі - промислові споживачі) за природний газ. Граничний рівень ціни на природний газ для промислових споживачів затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) за погодженням з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України.

Тобто постановою НКРЕ визначено граничний, а не мінімально можливий рівень ціни, а таму визначена сторонами ціна у підписаному акті приймання –передачі природного газу від 30.01.2009 року відповідає умовам договору та не суперечить постанові НКРЕ.

Щодо правомірності нарахування цільової надбавки у січні 2009 року слід зазначити наступне.

Абзацом 3 частини 3 пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2005 р. N 442 в редакції від 14.10.2008 року передбачено, що збір справляється на обсяги природного газу, що постачаються для промислових та інших суб'єктів господарювання та їх відокремлених підрозділів, що використовують природний газ, - 12 відсотків.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до пункту 1 Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ»№ 1161 від 27 грудня 2008 року внесено зміни до пункту 1 «Порядку внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2005 р. N 442, а саме в абзацах п'ятому і шостому цифри та слово «12 відсотків»замінили словами «за нульовою ставкою».

Оскільки вказана постанова була опублікована та набрала законної сили лише 13.01.2009 року, відповідач зобов’язаний був сплатити цільову надбавку за газ спожитий за період з 01.01.2009 по 12.01.2009 року.

Зазначені висновки окрім іншого підтверджується листом Державної податкової адміністрації України N 10817/7/15-0917 від 05.05.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач керуючись Порядком внесення до спеціального фонду державного бюджету збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2005 р. N 442 в редакції від 14.10.2008 року здійснює нарахування цільової надбавки за газ спожитий за період з 01.01.2009 по 12.01.2009 року виходячи з вартості газу в сумі 2020,25 грн. за 1000 м?.

З урахуванням встановленої судом вартості поставленого у січні 2009 року газу, цільова надбавка складає:

1) (3,943 м? (обсяг газу поставлений у січні 2009 року) ? 31 день) х 12 днів (період з 01.01.2009 року по 12.01.2009 року) = 1526,32 м? (поставлено газу за 12 днів січня 2009 року);

2) (1526,32 м? х 1553,15 грн. (вартість газу за 1000 м? ) ) ? 1000 м? = 2370,11 грн. (вартість поставленого газу за період з 01.01.2009 року по 12.01.2009 року);

3) (2370,11 х 12) ? 100 = 284,41 грн. (розмір цільової надбавки без ПДВ);

4) 284,41 + 56,88 = 341,29 грн. цільова надбавка за період з 01.01.2009 року по 12.01.2009 року.

Таким чином, вірний розмір цільової надбавки в січні 2009 року складає 341,29 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з січня 2010 року по березень 2010 року відповідачем було спожито газу на загальну суму 29377,37 грн., що засвідчується актами прийому –передачі природного газу поставленого промисловому підприємству від 25.01.2010 року на суму 13061,90 грн., від 26 лютого 2010 року на суму 11612,22 грн., від 31 березня 2010 року на суму 4703,25 грн.

З урахуванням вартості поставленого у січні 2009 року газу, розміру цільової надбавки та проплат, сальдо на користь відповідача станом на 01.01.2010 року складає 4431,38 грн.

Разом з тим, станом на 01.01.2009 року сальдо на користь відповідача складало 1570,32 грн., а також, відповідачем були здійснені наступні проплати: 15.01.2010 року на суму 5000,00 грн., 17.02.2010 року на суму 4 000,00 грн. та 18.05.2010 року на суму 1000,00 грн.

Таким чином, станом на день розгляду справи в суді загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 13375,67 грн. (29377,37 грн. –16001,70 грн.)

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 13375,67 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 6.5 Договору в разі невиконання споживачем умов п. 5.1 цього Договору споживач зобов’язується (крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. За прострочення строку платежу понад тридцять календарних днів споживач додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 7 (сім)% від суми заборгованості.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений природний газ, керуючись пунктом 6.5 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 1058,11 грн. та пеню в сумі 1448,37 грн.

Здійснивши перерахунок штрафу та пені з урахуванням умов Договору, встановленої суми заборгованості (13375,67 грн.), прострочення по сплаті грошового зобов’язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме штраф в сумі 936,30 грн. та пеня в сумі 1392,15 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 313,59 грн. та 704,40 грн. –інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, встановленої суми заборгованості (13375,67 грн.), прострочення по сплаті грошового зобов’язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 283,15 грн., а інфляційні втрати в сумі 628,66 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32 –33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсо –Вікна» (місцезнаходження: 01054, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Б. Хмельницького/м. Коцюбинського, 66/2, н/п № 51 в літ. А; фактична адреса: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, 28/2, н/п № 43, код ЄДРПОУ 33308473) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» (місцезнаходження: 08150, Київська обл., Києво –Святошинський р –н, м. Боярка, вул. Шевченка, буд. 178, код ЄДРПОУ 20578072) 13 375 (тринадцять тисяч триста сімдесят п’ять) грн. 67 коп. –основного боргу, 1 392 (одну тисячу триста дев’яносто дві) грн. 15 коп. –пені, 936 (дев’ятсот тридцять шість) грн. 30 коп. –штрафу, 628 (шістсот двадцять вісім) грн. 66 коп. –інфляційних втрат, 283 (двісті вісімдесят три) грн. 15 коп. –3% річних, 166 (сто шістдесят шість) грн. 16 коп. - державного мита та 210 (двісті десять) грн. 37 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

09.03.2011 року