Рішення № 14418703, 01.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/4401.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія".

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 759 270,15 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Іваненко І.П. - представник за довіреністю №Д07/2010/06/25-2 від 25.06.10.

від відповідача: Семененко Є.М. - представник за довіреністю № 1701-01 від 17.01.11.

В судовому засіданні 01.03.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 759 270,15 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за спожиту теплову енергію відповідно до договору № 240549 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 04.01.04 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість за період з 01.12.08 по 01.12.10 у розмірі 759 270,15 грн, з них 636 724,20 грн - сума основного боргу, 898 72,79 грн - інфляційні збитки, 26 380,92 грн - 3 % річних, 6 292,24 грн - пеня.

Ухвалою суду від 14.01.11 порушено провадження у справі № 40/44 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 03.02.11.

У судове засідання, призначене на 03.02.11, представники сторін з'явилися.

Представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду від 14.01.11.

Представник відповідача заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні оголошено перерву до 17.02.11.

У судове засідання 17.02.11 представники сторін з’явились, представник позивача надав довідку про наявність боргу у відповідача за договором.

Представник відповідача заявив клопотання про призначення судової експертизи по справі.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача у зв’язку з його необґрунтованістю.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому зазначив, що між сторонами було укладено тимчасовий договір, відповідно до п. 8.1 якого останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 13.04.04. Можливість пролонгації зазначеного договору сторонами не передбачена. На думку відповідача, сам факт постачання теплової енергії позивачем і споживання її відповідачем ще не свідчить про те, що сторони перебувають в договірних відносинах. Крім того, відповідач стверджує, що плата за теплову енергію у період з грудня 2008 по лютий 2009 року повинна розраховуватись позивачем на підставі розпорядження КМДА № 86 від 310107 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.07.

У судовому засіданні було оголошено перерву до 01.03.11.

У судове засідання 01.03.11 представники сторін з’явились, представник відповідача заявив клопотання про призначення судової експертизи по справі.

Суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача у зв’язку з його необґрунтованістю.

Представник позивача надав пояснення по суті спору та документи, що залучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву.

У судових засіданнях згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів.

Судом заслухані пояснення представників сторін, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Експлуатаційна компанія" (відповідач) було укладено тимчасовий договір № 24-0549 від 04.01.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір).

Згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 договору позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення та вентиляції –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до договору, яку відповідач зобов’язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п.5.1 договору та звертання-доручення про укладення договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку.

Відповідно до пунктів 6.11, 6.13 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації та підтверджуються споживачем відповідно до договору. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно Додатка № 3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених КМДА, які можуть змінюватись в період договору.

У п.5 додатку № 4 до Договору „Порядок розрахунків за теплову енергію” передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку № 4 до договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 28 числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зобов’язання по Договору виконав належним чином, поставив відповідачеві за період з 01.12.2008 р. по 01.12.2010 р. теплову енергію у гарячій воді на загальну суму 1 287 922,46 грн, що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії за договором № 24-0549 від 04.01.2004 за вказаний період, що підписані та скріплені печаткою відповідача та обліковими картками за договором № 240549, копії яких знаходяться в матеріалах справи. Відповідач свої зобов’язання щодо оплати спожитої теплової енергії за період з 01.12.2008 р. по 01.12.2010 виконав частково, згідно довідки позивача про надходження коштів від відповідача за спожиту теплоенергію сплатив на рахунок позивача 828 115,82 грн, в тому числі в грудні 2010 року – 26 917,58 грн, в січні 2011 – 150 000,00 грн. Таким чином, станом на момент винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 459 806,62 грн.

Суд не приймає заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно відсутності доказів пролонгації договору № 24-0549 від 04.01.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, оскільки в матеріалах справи наявні копії листів-звернень відповідача (останній лист від 03.06.10 № 306-1) та листів-відповідей позивача (останній лист № 048-21-6906 від 10.06.10), з яких вбачається, що сторони неодноразово продовжували дію договору № 24-0549 від 04.01.2004. Крім того, відповідно до п. 8.3 договору № 24-0549 від 04.01.2004р. припинення дії договору не звільняє абонента (відповідача) від обов’язку повної сплати спожитої теплової енергії.

Крім того, судом відхиляються твердження відповідача щодо неправомірності нарахування плати за теплову енергію по орендарям, оскільки відповідно до п.3.1 договору відповідальність за достовірність даних наведених у додатках 6 та 7 (довідки технічних характеристик та теплових навантажень об’єктів теплопостачання), що впливають на розрахунки та режими тепло споживання покладаються на балансоутримувача будинків, тобто на відповідача. Як вбачається з пояснень позивача, загальнобудинкова система теплопостачання житлового будинку за адресою просп. Г. Сталінгрда, 8 к. 5 обладнана приладами комерційного обліку, розрахунки нарахувань та обсягів спожитої теплової енергії на потреби гарячого водопостачання та опалення житлового будинку та нежитлових вбудованих приміщень здійснюються за їх фактичними показаннями, тобто по приладам обліку, які відповідач самостійно здає щомісяця.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем станом на день вирішення спору в сумі 459 806,62 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в цій частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки з матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується факт часткової сплати боргу в сумі 176 917,58 грн, яка не була врахована позивачем при розрахунку суми заборгованості при подачі позову, провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню. у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 89 872,79 грн – індексу інфляційної складової боргу та 26 380,92 грн – 3 % річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 89 872,79 грн – інфляційної складової боргу та 26 380,92 грн – 3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача, що доданий до позовної заяви.

Крім того, позивач, на підставі п 7 додатку № 4 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.03 № 9176013, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 8507,95 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 3.5 Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 8 507,95 грн є правомірно нарахованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 7 018,38 грн – індексу інфляції та 2 659,12 грн – 3 % річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача підлягають стягненню 7 018,38 грн – інфляційної складової боргу та 2 659,12 грн – 3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того, позивач, на підставі п 3.5 додатку № 4 до Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 24-0549 від 04.01.2004, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 6 292,24 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 7 додатка 4 Договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 6 292,24 грн є правомірно нарахованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач сплатив заборгованість в сумі 150 000,00 грн 24.01.11, тобто після звернення позивача з позовом.

Враховуючи викладене, судові витрати в цій частині згідно ч.2, 5 статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Крім того суд зазначає, що оскільки основна заборгованість в сумі 26 917,58 грн була сплачені відповідачем до моменту звернення позивача до суду, судові витрати в цій частині покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Експлуатаційна компанія” (04205 м. Київ, вул. Тимошенка, 29-Б, код ЄДРПОУ 32380022) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001 м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (04050, м Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) основну заборгованість в сумі 459 806 (чотириста п’ятдесят дев’ять тисяч вісімсот шість) грн 62 коп., інфляційну складову боргу в сумі 89 872 (вісімдесят дев’ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн 79 коп., три проценти річних в сумі 26 380 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят) грн 92 коп., пеню в сумі 6 292 (шість тисяч двісті дев’яноста дві) грн 24 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 7 323 (сім тисяч триста двадцять три) грн 52 коп. та 226 (двісті двадцять шість) грн 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 17 6917,58 грн основного боргу провадження у справі припинити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 07.03.2011 р.