Рішення № 14418696, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/53721.02.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування"

до1. Відкритого акціонерного товариства "АТП-1"

2. Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1

про стягнення 35 112,17 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: позивача:не з'явився відповідача 1:Атаманенко А.А., Василенко А.С.

відповідача 2:не з'явився

третя особа:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" (надалі ПАТ "Просто-страхування") звернулось до господарського суду м. Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства "АТП-1" (надалі ВАТ "АТП-1") про стягнення 35 112,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ "Просто-страхування" на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів АТК №125367 від 01.08.2007 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки "MINI ONE", реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Власником транспортного засобу "ЗІЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, є ВАТ "АТП-1", а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.09.2010 р. порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, розгляд справи призначено на 11.10.2010 р.

06.10.2010 р. до канцелярії суду від представника ВАТ "АТП-1" надійшов відзив на позовну заяву відповідно до тексту якого відповідач проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити в повному обсязі. Також, представником ВАТ "АТП-1" подано клопотання відповідно до тексту якого останній просить залучити до участі у справі іншого відповідача - Закрите акціонерне товариство "Європейський страховий альянс". Крім того, у звязку із завищенням на думку відповідача суми страхового відшкодування останнім через загальний відділ суду було подано клопотання про призначення незалежної судової автотоварознавчої експертизи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.10.2010 р. залучено до участі у справі в якості відповідача 2 - Закрите акціонерне товариство "Європейський страховий альянс", розгляд справи відкладено до 27.10.2010 р.

Представник позивача в судове засідання 27.10.2010 р. зявився, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 в судове засідання 27.10.2010 р. зявився, проти позову заперечив та просив призначити судову експертизу посилаючись на те, що розмір відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля завищений.

Представники відповідача 2 та третьої особи, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 27.10.2010 р. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.10.2010 р. у звязку із необхідністю встановлення дійсної вартості матеріального збитку та розміру відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, завданого власнику автомобіля "MINI ONE", реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкодження при ДТП, призначено судову автотоварознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено до її завершення та отримання відповідного висновку експерта.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 02.02.2011 р. поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 21.02.2011 р.

Представник позивача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 21.02.2011 р. не зявився, вимог ухвали суду від 02.02.2011 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

В судове засідання 21.02.2011 р. представники відповідача 1 зявились, позов визнали частково.

Представники відповідача 2 та третьої особи, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 21.02.2011 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 02.02.2011 р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Належне повідомлення позивача, відповідача 2 та третьої особи про час та місце розгляду справи підтверджується відміткою на зворотній стороні ухвали суду від 02.02.2011р. та повідомленнями про вручення поштового відправлення №13372903, №13372873 від 08.02.2011 р., №13372890 від 09.02.2011 р.

Згідно із абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, відповідач 2 та третя особа повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання позивач, відповідач 2 та третя особа були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача в судових засіданнях, які відбулись 11.10.2010 р. та 27.10.2010 р. та відповідача 1, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 р. між ПАТ "Просто-страхування" (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортних засобів АТК №125367 (надалі «Договір»).

Предметом договору є страхування автомобіля марки "MINI ONE", реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок настання подій, перелік яких наведено у договорі, а саме до страхових випадків відноситься: пошкодження транспортного засобу; незаконне заволодіння.

21.08.2007 р. близько 08 год. 45 хв. на мосту «Патана»в м. Києві було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля "MINI ONE" та "ЗІЛ", а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем "ЗІЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2 не дотримавшись безпечної дистанції здійснив зіткнення з автомобілем "MINI ONE", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою Головного управління Державної автомобільної інспекції м. Києва та постановою Березанського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2007 р., відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до звіту №3693 про оцінку автомобіля "MINI ONE", реєстраційний номер НОМЕР_1, складеного 21.08.2007 р. суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (Сертифікат субєкта оціночної діяльності НОМЕР_3 від 08.10.2007р.) вартість відновлювального ремонту автомобіля "MINI ONE", реєстраційний номер НОМЕР_1 з урахування коефіцієнта фізичного зносу в результаті його пошкодження при ДТП складає 36114,96 грн.

Згідно рахунку-фактури №712690 складеного 02.12.2007 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТ Баварія»вартість ремонту пошкодженого автомобіля склала 35112,17 грн.

26.09.2007 р. та 06.12.2007 р. (повторно) власник застрахованого транспортного засобу автомобіля "MINI ONE", реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

07.12.2007 р. ПАТ "Просто-страхування" було складено та підписано розрахунок страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику №8852, згідно якого страхове відшкодування складає 35112,17 грн.

Відповідно до розпоряджень №8957 від 05.10.2007 р. та №12276 від 07.12.2007 р. страхове відшкодування у розмірі 4994,20 грн. шляхом взаємозаліку із Київською філією було зараховано ПАТ "Просто-страхування" у рахунок сплати недоплаченої страхувальником частини страхової премії, виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування транспортних засобів АТК №125367 від 01.08.2007 р. страховиком, згідно платіжних доручень №14999 від 08.10.2007 р. та №19920 від 10.12.2007р. було сплачено страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 30117,97грн.

Із довідки управління ДАІ Головного управління МВС України в м. Києві та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що транспортний засіб автомобіль "ЗІЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю "MINI ONE", реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ВАТ "АТП-1", та знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Із наказу №332-00 від 10.08.2005 р. вбачається, що на момент скоєння ДТП ОСОБА_1 працював на посаді водія в ВАТ "АТП-1", що не заперечується відповідачем 1.

Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "ЗІЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ВАТ "АТП-1".

Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, страховик має право вимоги в межах фактичних затрат, але не в розмірі фактичних затрат, адже розмір таких витрат може бути будь-який згідно укладеного договору страхування, який не створює обовязку для боржника у деліктному зобовязанні, який не є стороною такого договору. При цьому, дані межі витрат обмежуються правом вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За таких обставин, особи, які відповідальні за завдані збитки, мають відшкодувати, а позивач має вимагати сплатити лише дійсний розмір матеріального збитку.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 22, 993, 988, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" розмір в межах якого страховиком набуто право вимоги в порядку регресу (на суму виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного страхування) не є тотожним розміру шкоди, обовязок по відшкодуванню якої має винна особа (реальні збитки), а тим більше не є тотожним розміру шкоди, відповідальним за відшкодування якої є страховик за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів (ст. 29 Закону).

В даному випадку дійсний розмір матеріального збитку, який завданий власникові пошкодженого автомобіля, визначений у висновку судової автотоварознавчої експертизи №10309/10-18 складеного Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та становить 15524,96 грн., а розмір відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 13111,47 грн.

Відповідно частини 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Цивільно-правова відповідальність ВАТ "АТП-1", як власника автомобіля "ЗІЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ЗАТ "Європейський страховий альянс" згідно із полісом №ВА/2018182.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВА/2018182) винесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 15.11.2006 р. (0:00) по 14.11.2007 р.

Відповідно до п.4 полісу №ВА/2018182 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є ВАТ "АТП-1", судом встановлено, що ОСОБА_1 користувався ТЗ на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1, належного ВАТ "АТП-1" автомобіля "ЗІЛ", реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована ЗАТ "Європейський страховий альянс".

Полісом №ВА/2018182 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, особами, відповідальними за завдані збитки, є ЗАТ "Європейський страховий альянс" відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та ВАТ "АТП-1" відповідно до вимог статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України в частині реальної шкоди, що не підлягає відшкодуванню ЗАТ "Європейський страховий альянс" як страховиком за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу.

Отже, ЗАТ "Європейський страховий альянс" має відшкодувати позивачу грошові кошти у розмірі (12 601,47 грн. 510,00 грн. франшиза за полісом), а ВАТ "АТП-1" грошові кошти у розмірі 2 923,49грн. (15 524,96 грн. - 13111,47 грн. + 510,00 грн.).

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідач 1 просить включити до складу судових витрат суму сплачених на проведення експертизи коштів у розмірі 2 325,60 грн.

Згідно платіжного доручення №2922 від 20.12.2010 р. відповідачем 1 на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз було сплачено 2 325,60 грн. за проведену автотоварознавчу експертизу.

Пунктом 9 Роз'яснення Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»від 04.03.1998 р. №02-5/78 розмір сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), та розподіл цих витрат має визначатись господарським судом з урахуванням ставок і окладів, встановлених експертною установою.

Розподіл між сторонами сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), послуги перекладача, а також інших судових витрат проводиться за правилами розподілу державного мита.

Оскільки факт оплати відповідачем 1 таких послуг підтверджується належними доказами, суд вважає, що витрати відповідача 1 повязані з оплатою вартості проведеної експертизи підлягають включенню до складу судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "АТП-1" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 1; ідентифікаційний код 03746384) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 2 923 (дві тисячі дев'ятсот двадцять три) грн. 49 коп., державне мито у розмірі 29 (двадцять дев'ять) грн. 23 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 19 (дев'ятнадцять) грн. 65 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46; ідентифікаційний код 19411125) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) суму страхового відшкодування у розмірі 12 601 (дванадцять тисяч шістсот одна) грн. 47 коп., державне мито у розмірі 126 (сто двадцять шість) грн. 01 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 84 (вісімдесят чотири) грн. 70 коп. Видати наказ.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код 24745673) на користь Відкритого акціонерного товариства "АТП-1" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 1; ідентифікаційний код 03746384) витрати на проведення експертизи у розмірі 1 297 (одна тисяча двісті дев'яносто сім) грн. 33 коп. Видати наказ.

5. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46; ідентифікаційний код 19411125) на користь Відкритого акціонерного товариства "АТП-1" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 1; ідентифікаційний код 03746384) витрати на проведення експертизи у розмірі 834 (вісімсот тридцять чотири) грн. 64 коп. Видати наказ.

6. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 25.02.2011 р.