Рішення № 14418564, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/29301.02.11

за позовомприватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», м. Київ

довідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова», м.Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Військова частина №3030

про cтягнення 15225,54 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Шупик О.А., представник за довіреністю №6 від 04.01.2011

від відповідача: Лигін В.В., представник за довіреністю №198 від 18.06.2010

від третьої особи: Єрмоленко Ю.О., представник за довіреністю №29 від 17.01.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»про стягнення 15 225,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування транспортного засобу №011092/0431/0000274 від 12.08.2009 року (далі - Договір) внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля «Пежо», державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -автомобіль «УАЗ», державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, належить Військовій частині №3030, а вказаний транспортний засіб застрахований у ВАТ «Страхова компанія «Нова», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/5311211, позивач просить стягнути з ВАТ «Страхова компанія «Нова»суму страхового відшкодування в розмірі 15 225,54 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.10.2010 порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 18.11.2010 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2010 розгляд справи відкладено на 16.12.2010.

16.12.2010 представником відповідача до канцелярії суду було подано заяву згідно якої останній просив залучити Військову частину №3030 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представником позивача в судовому засіданні 16.12.2010 було подано заяву про зменшення позовних вимог відповідно до якої останній просив відшкодувати шкоду за вирахуванням франшизи у розмірі 14 715,54 грн.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 16.12.2010 продовжено строк розгляду справи, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військову частину №3030 та відкладено розгляд справи на 18.01.2011.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.01.2011 розгляд справи відкладено на 01.02.2011.

В судовому засіданні 01.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до розширеної довідки відділу ДАІ з обслуговування Шевченківського району м. Києва та постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2010 у адміністративній справі № 3-6512/10, 30.04.2010 сталась дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля «Пежо», державний номер НОМЕР_1, яким керував громадянин ОСОБА_1, із автомобілем «УАЗ», державний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_2

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Пежо», державний номер НОМЕР_1.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2010.

Відповідно до висновків звіту № 6680 автотоварознавчого дослідження від 12.05.2010 вартість матеріального збитку, завданого власнику «Пежо», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 15 225,54 грн.

Згідно рахунку-фактури №СФ/Б-00072 складеного ФОП Барган Андрієм Мироновичем 19.05.2010 р. розмір відновлюваного ремонту склав 19 070,00 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі Договору №011092/0431/0000274 добровільного страхування транспортного засобу, укладеного 12.08.2009 між Павленко Оленою Миколаївною (власник автомобіля «Пежо») та ПАТ «СК «УНІКА».

На підставі зазначеного Договору добровільного страхування та Страхового акту №00043576, ПАТ «СК «УНІКА»виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 18 502,10 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №013611 від 17.06.2010.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 18 502,10 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб - автомобіль «УАЗ», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Пежо», належить Військовій частині №3030 та знаходився під керуванням ОСОБА_2

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Як вбачається з матеріалів справи автомобіль «УАЗ», державний номер НОМЕР_2 був закріплений за ОСОБА_2, який згідно постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2010 у адміністративній справі № 3-6512/10 є військовослужбовцем та працює у Військовій частині №3030, що не заперечувалось представником третьої особи.

Вина ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «УАЗ», державний номер НОМЕР_2 відшкодовується Військовою частиною №3030.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «УАЗ», державний номер НОМЕР_2 - Військової частини №3030 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у ВАТ «СК «Нова»на підставі Полісу №ВС/5311211 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до Полісу № ВС/5311211 ВАТ «СК «Нова»взяла на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля «УАЗ», державний номер НОМЕР_2, - і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність Військової частини №3030 (Страхувальника). Вказаним договором (Полісом № ВС/5311211) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 25 500,00 грн. франшиза -510,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою (лист 15.09.2010 року №1365) щодо виплати в порядку регресу вартості страхового відшкодування.

Згідно матеріалів справи відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Розмір матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Пежо», державний номер НОМЕР_1, підтверджений Звітом автотоварознавчого дослідження та складає 15 225,54 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 30.04.2010 та Страхового Акту №00043576, позивачем було перераховано ФОП Барган Андрієм Мироновичем 18 502,10 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву про виплату страхового відшкодування. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи встановлено, що претензія від 15.09.2010 №1365 щодо виплати в порядку регресу суми страхового відшкодування була отримана відповідачем 20.09.2010 року, що підтверджується відміткою на регрес ній вимозі.

Таким чином BAT «Нова»повинна була здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 20.10.2010.

Відповідач виплату страхового відшкодування у встановлений строк не здійснив.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Пежо»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код ЄДРПОУ 31241449 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 14-В, код ЄДРПОУ 20033533) 14 715,54 грн. (чотирнадцять тисяч сімсот п'ятнадцять гривень п'ятдесят чотири копійки), а також 147,16 грн. (сто сорок сім гривень шістнадцять копійок) витрати по сплаті державного мита та 228,09 грн. (двісті двадцять вісім гривень дев'ять копійок) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

СуддяО.С. Копитова