Рішення № 14418525, 01.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/3701.03.11 Представники сторін: Від позивача:Баринін О.С. –керівник;

Від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 7 140,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 635,46 грн., та судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2011 порушено провадження у справі №47/37, розгляд якої призначено на 15.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2011 розгляд справи відкладено на 01.03.2011.

В судовому засіданні 01.03.2011 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем згідно виставленого відповідачем рахунку –фактури № 0171 від 24.01.2008 було перераховано на користь відповідача 30660,00 грн., а відповідачем було поставлено товар лише на суму 23520,00 грн., у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 7140,00 грн., на які товар відповідачем поставлено не було.

Відповідач вимог суду, викладених в ухвалах суду від 28.01.2011, від 15.02.2011 - не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань 15.02.2011, 01.03.2011, був повідомлений належним чином за адресою свого місцезнаходження, зазначеній у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців згідно довідки Головного управління статистики № 13-672 від 14.02.2011. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначалось в ухвалі суду про відкладенян розгляду справи.

У судовому засіданні 01.03.2011 представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, розглянувши у судових засіданнях матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.01.2008 відповідачем –ТОВ «Арона»було виставлено позивачу –ТОВ «Босна Ел Джі»рахунок-фактуру № 0171 на суму 30660,00 грн. за поставку товару (круг 16 ст 40х) у кількості 7,300.

Згідно платіжного доручення №9230 від 28.01.2008 покупцем товару (позивачем) було здійснено попередню оплату товару на користь постачальника (відповідача) загалом на суму 30 660,00 грн. з призначенням платежу «Плата за круг 16 ст 40Х згідно рахунку №0171 від 24.01.08р.».

Відповідно до видаткової накладної № 0115 від 07.02.2008, позивачем, як покупцем товару, було отримано на підставі рахунку-фактури № 0171 від відповідача, як продавця, товар (круг 16 ст 40) загалом на суму 23520,00 грн.

07.10.2008 позивачем, на адресу відповідача було направлено претензію вих.№558, направлення якої підтверджується описом вкладенням у цінний лист та фіскальним чеком поштової установи № 9435 від 07.10.2008, в якій позивач заявив вимогу повернути грошові кошти в сумі 7 140,00 грн., на які відповідачем поставлено товар не було.

Як зазначав позивач у позові, оскільки відповідач не здійснив поставки товару на суму 7140,00 грн. і не повернув позивачу зазначені кошти, а тому позивач і звернувся до суду з зазначеним позовом.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вимогами статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає з договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, на підставі ст. 181 Господарського кодексу України виникли правовідносини поставки шляхом укладення відповідного договору у спрощений спосіб, оскільки відповідач, як продавець, виставив позивачу рахунок-фактуру № 0171 на суму 30660,00 грн. на поставку товару (круг 16 ст 40х), а позивач, як покупець, здійснив попередню оплату погодженого виду товару, який мав бути поставлений відповідачем, на суму 30660,00 грн.

Судом встановлено, що позивач (покупець), належним чином виконав зобов’язання по оплаті товару, що підтверджується платіжним дорученням №9230 від 28.01.2008р. на суму 30 660,00 грн., а відповідач (постачальник), свого обов’язку щодо повної поставки оплаченого позивачем товару не виконав, а лише частково поставив позивачу товар на суму 23 520,00грн., що підтверджується видатковою накладною №0115 від 07.02.2008р., а на суму 7 140,00 грн. відповідачем не було поставлено позивачу товар, як не було повернуто на вимогу позивача (надіслана претензія .№558 від 07.10.2008) і грошові кошти в сумі 7140,00 грн., доказів протилежного суду на момент вирішення спору надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки згідно ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 7140,00 грн., на які товар поставлено не було, вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 7 140,00 грн., на який відповідачем не було поставлено товар –є законною, обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, тобто в сумі 7140,00 грн.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 635,46 грн. за прострочення виконання зобов’язання по поверненню коштів.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи те, що згідно ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України позивач заявив вимогу відповідачу про повернення грошових коштів в сумі 7140,00 грн., про що надіслано відповідачу претензію №558 від 07.10.2008, що підтверджується чеком поштової установи № 9435 від 07.10.2008, таким чином, відповідач в силу вимог ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України мав виконати зобов’язання по поверненню позивачу коштів у строк до 14.07.2008, чого ним здійснено не було, а тому з 15.07.2008 відповідачем прострочено перед позивачем виконання свого зобов’язання по поверненню коштів в сумі 7140,00 грн., що є підставою для стягнення з відповідача 3% річних на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних складає 544,60 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, а саме:

Сума боргу

(грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір

річнихЗагальна сума річних

7140,0015.07.2008 (згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України)- 28.01.2011 (дата, визначена позивачем самостійно як гранична щодо нарахування)9283 %544,60

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: 7140,00 грн. грошових коштів, на які товар поставлено не було та 544,60 грн. 3% річних. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арона»(код ЄДРПОУ 34189884, місцезнаходження: 04060, м. Київ, вул.Щусєва, 7, кв.2) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Босна Ел Джі» (код ЄДРПОУ 30525505, місцезнаходження: 02125, м. Київ, пр-т. Визволителів, буд.1) грошові кошти, на які товар поставлено не було - 7 140 (сім тисяч сто сорок) грн. 00 коп., 3% річних –544 (п’ятсот сорок чотири) грн. 60 коп., а також витрат по сплаті державного мита –100 (сто) грн. 81 коп. та 233 (двісті тридцять три) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                   С.Р.Станік

Дата складання повного тексту рішення –07.03.2011