Рішення № 14418293, 25.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/5725.02.11 За позовомДочірнього підприємства “Херсонський річковий порт”акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” доТовариства з обмеженою відповідальністю “Ферко”

Про стягнення боргу в сумі 254583,21 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача Процюк О.О.

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство “Херсонський річковий порт”акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ферко” про стягнення боргу в сумі 254583,21 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.01.2011 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 26.01.2011 р.

В судове засідання 26.01.2011 р. представник позивача з’явився.

Представник позивача надав суду документи, на виконання вимог ухвали суду.

Судом повідомлено позивача про перехід справи до розгляду по суті.

В усних поясненнях представник позивача підтримав заявлені вимоги у повному обсязі (оголошення позовних вимог).

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи неявку відповідача та неподання витребуваних судом документів, розгляд справи відкладався.

В судове засідання 11.02.2011р. представник позивача з’явився.

На виконання вимог ухвали суду представник позивача надав суду витребувані документи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господорського суду міста Києва від 11.02.2011 р. розгляд справи відкладено на 25.02.2011 р.

У судове засідання 25.02.2011 р. представник позивача з’явився.

У клопотанні від 11.02.2011 р про забезпечення позову представника позивача судом відмовлено.

Заяву представника позивача про збільшення позовних вимог від 24.02.2011 р. судом прийнято в частині збільшення розміру пені.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений судом належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.02.2011 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, слухання сторін Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

16 червня 2009 року між Дочірнім підприємством «Херсонський річковий порт»АСК «Укррічфлот», падалі Позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферко», надалі Відповідач, був укладений договір №02/25/13.

Згідно с даним Договором Позивач, відповідно п.1.1 взяв на себе зобов'язання надати послуги перевантаження лому чорного металу на причалах Відповідача плавкраном КПЛ 98 г/п 16 тонн, а Відповідач зобов'язався прийняти надані послуги та повністю їх сплатити.

Відповідно п.п.2.1, 2.3 Договору, вартість послуг по перевантаженню складає 13,50 грн. за одну тону, в тому числі НДС, від електроенергії або на паливі відповідача, надані послуги сплачує відповідач відповідно актів приймання-передачі, на протязі 5 банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі.

Позивач свої зобов'язання виконав, перевантажив лом чорних металів, що підтверджується рахунками - фактури №СФ-002053 від 31.12.2009р., рахунок - фактура №СФ- 0000570 від 30.04.2010р. рахунок - фактура №СФ-000071 від 28.05.2010р„ рахунок факту ра №СФ-0000972 від 30.06.2010р., та рахунком на оплату №196 від 31.07.2010р.

Відповідачем лише частково було здійснено оплату наданих послуг. Всі акти прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) Відповідачем підписані: акт здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001964 від З1.12.09р. №ОУ-0000747 від 31.05.10р., №ОУ--0000939 від 30.06.10р., №59 від 31.07.10р.

Проте, Відповідачем лише частково було здійснено оплату наданих послуг.

Згідно зі здійсненим позивачем розрахунком, який судом приймається як вірний, заборгованість відповідача перед позивачем складає 248839,70 грн.,основного боргу.

Згідно п.п. 5.1 Договору, у випадку порушення зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність встановлену Договором та діючим законодавством.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім основного позивач просить стягнути пеню, відповідно до заяви про збільшення позовних вимог розмір пені складає 36833, 29грн.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій з відповідача є такими, що заявлені правомірно, але підлягають залишенню без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не підтверджені належними доказами та обґрунтованим розрахунком. Так, виходячи з розрахунку позивача, нарахування штрафних санкцій відбувається через п’ять банківських днів після підписання акту приймання передачі. Наданий позивачем розрахунок не можна вважати належним та правовірним, оскільки обов’язок оплатити виконану роботу наставав у відповідача через п’ять банківських днів, тобто після кожного підписаного акту приймання-передачі. Разом з тим, розраховуючи розмір пені, позивач керувався сумою за кожною накладною, з врахування часткового погашення боргу. Враховуючи, що позивачем не підтверджено належним чином дат проведення відповідачем часткової оплати за поставлений товар, суд не в змозі провести уточнений розрахунок штрафних санкцій з врахуванням моменту виникнення у відповідача обов’язку сплатити кошти та з врахуванням часткового погашення боргу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов’язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ферко»(04050, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 31681342) на користь Дочірнього підприємства “Херсонський річковий порт” акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” (73000, Херсонська обл., м. Херсон, пл. Одеська, 6) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму248839 (двісті сорок вісім тисяч вісімсот тридцять дев’ять)грн.70коп. основного боргу, 2488,39 (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім)грн.39 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позов залишити без розгдяду.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є.Блажівська

Повний текст рішення складено: 03.03.2010 р.