Рішення № 14417784, 15.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 р.

Справа № 5010/201/2011-П-19/7

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Долинського міжрайонного прокурора , вул. Котляревського,2, м.Долина, 77500 в інтересах держави в особі державного підприємства " Підприємство Долинського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області №118, с. Тростянець, Долинський район, Івано-Франківська область,77512

до відповідача: Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" вул.Обліски,66а, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500

про стягнення заборгованості в сумі 31611,87 грн. згідно договору купівлі - продажу №67 від 09.08.10,

за участю представників сторін:

від позивача: Перекіцей А.С., (довіреність № 14/1-807 від 14.03.11. )

від відповідача: не з"явилися,

від прокуратури: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Долинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі державного підприємства "Підприємство Долинського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області №118" звернувся в суд із позовом до Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" про стягнення заборгованості в сумі 31611,87 грн. згідно договору купівлі - продажу №67 від 09.08.10. Позивач обґрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо розрахунків за поставлений товар.

Керуючись ч.3 ст. 2 ГПК України, прокурор в позовній заяві № 98-382 вих-11 від 01.02.11(вх.№ 328 від 04.02.11) визначив, на підставі якого законодавства подається позов; в чому саме порушуються матеріальні інтереси держави; обґрунтував необхідність їх захисту та зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Тому, у відповідності до ч.1 ст. 2 ГПК України, слід вважати, що прокурор з вимогами, викладеними в позові, звернувся до господарського суду в інтересах держави на підставі покладеного на нього п.2 ст. 121 Конституції України представництва.

Позивач подав заяву (вх. № 328 від 04.02.11) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог 31611,87 грн.

Розглянувши дану заяву, суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Як зазначено в п.1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики забезпечення позову” від12.12.2006 № 01-8/2776, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже, умовою застосування заходів про забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що майно, в тому числі грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Позивачем при поданні заяви про забезпечення позову не подано докази в обґрунтування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідач в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 07.02.11 та 22.02.11 не виконав, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №18743075, вручене 02.03.11.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи в судове засідання 15.03.11 письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Між сторонами даного спору 09.06.10 укладено договір № 67 купівлі - продажу, відповідно до якого позивач зобов"язався передати належний йому товар у власність відповідачеві, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався прийняти товар та оплатити його відповідно до умов договору (п.1.1.).

Відповідно до п.4.2. договору, загальна ціна товару, що продається за цим договором складає 126000,00 грн.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивач продав відповідачу товар (ящики габіонні) на загальну суму 57960,00 грн., що підтверджується накладними та довіреностями оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучені до матеріалів справи (а.с.11-16).

Однак, в порушення договірних зобов"язань відповідач в повному обсязі не оплатив отриманий товар.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялись претензії №14/1-2252 від 14.09.10 та №14/1-2566 від 20.10.10 з вимогою погасити заборгованість. Проте, станом на день винесення рішення дані претензії залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, за документальними даними, поданими позивачем, враховуючи положення розділу 4 та 5 договору №67 від 09.08.10, а також беручи до уваги часткове повернення та оплату отриманого товару, заборгованість відповідача перед позивачем становить 30274,80 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов’язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов’язання щодо оплати отриманого товару, тому вимоги позивача про стягнення 30274,80 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.4 договору купівлі-продажу №№67 від 09.08.10 сторони узгодили, що за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар покупець виплачує пеню, за кожний день прострочення, у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення.

Отже, нарахована позивачем пеня за період 13.10.10 по 24.01.11 в сумі 1337,07 грн. обґрунтована та підлягає до задоволення.

Судові витрати відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України слід стягнути з відповідача в доход Державного бюджету.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 121,124, 129 Конституції України 610, 612,614, 525, 526, 530, 629, 655 ЦК України, ст.173, 193 ГК України, ст.22, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі державного підприємства " Підприємство Долинського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області №118" до Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" про стягнення заборгованості в сумі 31611,87 грн. згідно договору купівлі - продажу №67 від 09.08.10 задовольнити.

Стягнути з Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" вул.Обліски,66а, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500(код 035780) на користь Державного підприємства " Підприємство Долинського виправного центру управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Івано-Франківській області №118", с. Тростянець, Долинський район, Івано-Франківська область, 77512 (код 08680158, на розрахунковий рахунок № 26001060395722 ІФФ "Приват Банк" м.Долина, МФО336677)- 30274,80 (тридцять тисяч двісті сімдесят чотири гривні вісімдесят копійок) - основного боргу, 1337,07 (одну тисячу триста тридцять сім гривень сім копійок) - пені.

Стягнути з Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" вул.Обліски,66а, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500(код 035780) в доход Державного бюджету (Отримувач: УДК в м. Івано-Франківськ, Банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200) - 316,12 (триста шістнадцять гривень дванадцять копійок) судових витрат по сплаті державного мита.

Стягнути з Долинського будівельно-монтажного об"єднання "Райагробуд" вул.Обліски,66а, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500(код 035780) в доход Державного бюджету ( отримувач - УДК у м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ отримувача - 20568100, р/р 31212264700002, банк - ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код платежу 22050003) - 236,00 (двісті тридцять шість гривень ) судових витрат з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Максимів Т. В.

Повне рішення складено 18.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Матейко І. В. 18.03.11