Рішення № 14417756, 15.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2011 р. Справа № 5010/112/2011-9/7

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатрембудсервіс", вул. С. Стрільців, 16, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Фонду комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська, вул. Л. Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, 76018

про визнання недійсним умови п. 7.3 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.12.2008 року

за участю представників сторін:

Від позивача: Сегін Ігор Романович - представник, (довіреність б/н від 20.09.2010 року)

Від відповідача: Чупірчук Богдан Васильович - головний спеціаліст (юрист), (довіреність № ФКВ - 05/170 від 08.02.2011 року)

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про визнання недійсними умови п. 7.3 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку на вул. Петлюри, 25 у м. Івано-Франківську, укладеному 26.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатрембудсервіс" та Фондом комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська та посвідченого нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 26.12.2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5057.

15.03.11 року позивачем подано суду письмову заяву про зміну позовних вимог у зв"язку з допущеною друкарською помилкою, в якій позивач просить визнати недійсними умови п. 7.4 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку на вул. Петлюри, 25 у м. Івано-Франківську, укладеному 26.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатрембудсервіс" та Фондом комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська та посвідченого нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 26.12.2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5057.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом прийнята вказана заява до розгляду. Докази отримання відповідачем 14.03.11 року копії заяви про зміну позовних вимог підтверджуються реєстраційним штампом Фонду комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська. Отже, позовні вимоги розглядаються судом у зміненому вигляді.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що 26.12.08 року між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку на вул. Петлюри, 25 у м. Івано-Франківську.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у випадку розірвання цього договору з причин, передбачених п. 7.3 цього Договору, покупець сплачує на рахунок продавця неустойку в розмірі 20 відсотків від ціни продажу об"єкта приватизації.

Представник позивача зазначив, що статтею 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено порядок та умови укладення договорів купівлі-продажу об"єктів приватизації, а також їх зміст, в тому числі умови застосування заходів забезпечення виконання зобов"язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону у разі невиконання покупцем передбачених договором купівлі-продажу зобов'язань щодо строку внесення інвестицій у встановленому обсязі він сплачує на користь місцевого бюджету пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених у строк інвестицій за кожний день прострочення.

Із посиланням на ст. 203, 215 ЦК України представник позивача зазначив, що п. 7.4 Договору, який встановлює стягнення неустойки у випадку розірвання договору, підлягає визнанню недійсним, оскільки вищевказаним Законом не передбачено жодних інших заходів забезпечення виконання зобов"язань, в тому числі щодо можливості застосування відповідальності у вигляді стягнення неустойки.

Представник відповідача позовні вимоги заперечив в повному обсязі, подов суду письмовий відзив на позов та просив суд в позові відмовити. В обгрунтування заперечень в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що п. 7.4 Договору не суперечить положенням ч. 4 ст. 23 Закону, оскільки п. 7.4 Договору встановлює дана норма закону встановлює відповідальність за порушенням умов договору у вигляді сплати неустойки за невнесення коштів за об"єкт приватизації та розірвання договору. Натомість, ч. 4 ст. 23 Закону встановлює відповідальність за недотримання покупцем строків внесення інвестицій, передбачених договором купівлі-продажу.

Розглянувши матеріали справи, заслухваши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази, суд встановив наступне.

26.12.08 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатрембудсервіс" та Фондом комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку на вул. Петлюри, 25 у м. Івано-Франківську, відповідно до умов якого продавець зобов"язався передати у власність покупця продані шляхом викупу нежитлові приміщення в будинку на вул. Петлюри, 25, у м. Івано-Франківську площею 185, 2 кв. м., а покупецб зобов"язався прийняти вказаний об"єкт приватизації та сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Об"єкт приватизації, що викуповується, зареєстрований за територіальною громадою м. Івано-Франківська в особі івано-Франківської міської ради ( п. 1.1 Договору).

Договір посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 26.12.2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5057.

Відповідно до п. 7.4 Договору у випадку розірвання цього Договору з причин, передбачених п. 7.3 цього Договору, покупець сплачує на рахунок продавця неустойку в розмірі 20 відсотків від ціни продажу об"єкта приватизації.

Сплата неустойки здійснюється наступним чином:

а) якщо покупець не вніс за придбаний Об"єкт Приватизації коштів, то він сплачує на рахунок продавця суму неустойки протягом двадцяти календарних днів з дня розірвання договору купівлі-продажу;

б) якщо покупець вніс за придбаний Об"єкт Приватизації кошти, сума яких менша від суми неустойки, то сплаті підлягає різниця між нарахованою сумою неустойки та внесеною покупцем сумою коштів. Неустойка нараховується покупцем протягом двадцяти календарних днів з дня розірвання договору купівлі-продажу;

в) якщо покупець вніс за придбаний Об"єкт Приватизації кошти, сума яких перевищує суму неустойки, то сплачені покупцем кошти у розмірі нарахованої неустойки поверненню не підлягають;

г) у разі несплати покупцем неустойки в установлений термін на її суму нараховується пеня згідно з законодавством.

Предметом спору у даній справі є визнання вищевказаного п. 7.4 Договору недійсним. При цьому судом враховано наступне.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відносини приватизації регулюються спеціальним законодавством.

Так, Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлює правовий механізм приватизації цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Статтею 27 Закону та статтею 23 Закону про малу приватизацію передбачено укладення між продавцем і покупцем договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. Ці угоди як окрема юридична категорія угод мають назву "угоди приватизації" (стаття 27 Закону) і є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов'язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів ( ч. 2 ст. 23 Закону про малу приватизацію).

До договору включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання ( ч. 3 ст. 23 Закону про малу приватизацію).

Частина 4 ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлює, що покупці, що не сплатили за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, придбаний шляхом викупу, на аукціоні або за конкурсом, протягом 60 днів з моменту укладення чи реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку в розмірі і порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 р. N 846 "Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації" розмір неустойки, яку сплачують покупці у разі повної або часткової несплати в установлений Законом строк коштів за об'єкт приватизації, включаючи земельну ділянку, становить 20 відсотків ціни, за яку придбано такий об'єкт, включаючи земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що при укладенні договору купівлі-продажу об"єкта приватизації сторони угоди зобов"язані передбачити в договорі взаємні зобов"язання продавця і покупця, як того вимагають приписи ч. 2 ст. 23 Закону про малу приватизацію. При цьому судом враховано, що приписи ч. 3 ст. 23 Закону про малу приватизацію носять імперативний характер, і зазначені в ньому умови обов'язково мають міститися у договорі купівлі-продажу. Аналіз постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 р. N 846 "Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації", яка визначає порядок сплати неустойки, дає підстави вважати, що її застосування можливе у випадку розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, як це передбачено у оскаржуваному п. 7.4 Договору.

Натомість, є необгрунтованими та безпідставними посилання позивача на ч. 4 ст. 23 Закону про малу приватизацію, відповідно до приписів якої у разі невиконання покупцем передбачених договором купівлі-продажу зобов'язань щодо строку внесення інвестицій у встановленому обсязі він сплачує на користь місцевого бюджету пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених у строк інвестицій за кожний день прострочення. При недотриманні покупцем зобов'язань щодо збереження протягом визначеного терміну кількості робочих місць (за винятком скорочення робочих місць, пов'язаного із санацією та реструктуризацією підприємства) він сплачує штраф у розмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати кожного звільненого працівника та у місячний термін поновлює кількість скорочених робочих місць. Кошти від штрафних санкцій перераховуються на рахунок служби зайнятості за місцезнаходженням приватизованого об'єкта.

Приписи вказаної норми регулюють порядок встановлення відповідальності за невиконання інвестиційних зобов"язань, а не за порушення сплати коштів за об"єкт приватизації у випадку розірвання договору.

Частина 1 ст. 215 ЦК України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття ст. 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що оспорюваний пункт договору купівлі-продажу об"єкта приватизації відповідає вимогам чинного законодавства, договір нотаріально посвідчений та пройшов державну реєстрацію. За таких обставин в суду відсутні правові підстави для визнання договору недійсним в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами порушення його законних прав та інтересів. В позові слід відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 203, 215, 509, 546 Цивільного кодексу України, ст. 199 Господарського кодексу України, Законом України "Про приватизацію державного майна", Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2008 р. N 846 "Про розмір неустойки за повну або часткову несплату покупцями коштів за об'єкти приватизації", ст. 33, 49, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатрембудсервіс", вул. С. Стрільців, 16, м. Івано-Франківськ, 76000 (код ЄДРПОУ 01337463) до відповідача Фонду комунальної власності територіальної громади м.Івано-Франківська, вул. Л. Курбаса, 2, м. Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 25698131) про визнання недійсними умови п. 7.4 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень в будинку на вул. Петлюри, 25 у м. Івано-Франківську, укладеному 26.12.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Карпатрембудсервіс" та Фондом комунальної власності територіальної громади м. Івано-Франківська та посвідченого нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 26.12.2008 року та зареєстрованого в реєстрі за № 5057.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Фанда О. М.

Повне рішення складено 16.03.11 року

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Олейняш Е. М. 16.03.11