Рішення № 14417546, 24.03.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.03.2011р. Справа № 14/83

За позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

про стягнення заборгованості у загальній сумі 575234, 41 грн. (в тому числі сума 435000,00 грн. сума простроченого кредиту, сума 58135,09 грн. відсотки за користування кредитом, сума 60183,49 грн. пеня та сума 21915,83 грн. три проценти річних),

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача в особі філії: Сливка О.М. провідний юрисконсульт відділу проблемних активів юридичного управління філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород” за дов. від 17.01.2011р.

від відповідача: ОСОБА_1 - фізична особа - підприємець

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород”, м. Ужгород (далі позивач в особі філії) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у загальній сумі 575234, 41 грн. (в тому числі сума 435000,00грн.- сума простроченого кредиту, сума 58135,09 грн. відсотки за користування кредитом, сума 60183,49 грн. пеня та сума 21915,83 грн. три проценти річних).

Розгляд справи відкладався та строк розгляду спору продовжувався відповідно до вимог ч.3 ст.69 ГПК України на підставі письмових заяв сторін для надання сторонам додаткового часу для можливості врегулювання спору у добровільному порядку.

Представником позивача в особі філії у даному судовому засіданні зазначено щодо відсутності доказів врегулювання відповідачем з позивачем в особі філії спору по даній справі у добровільному порядку.

З огляду на викладене, представником позивача в особі філії позовні вимоги підтримано повністю, з посиланням на обставини, зазначені позивачем в особі філії, як у позовній заяві (а.с. 2-3), так і у листі від 24.01.2011р. за №07-04/86, в якому наведено додаткове письмове нормативно - правове обґрунтування щодо заявлення до стягнення трьох процентів річних, з посиланням на обставини, зазначені Верховним судом України в узагальненні судової практики розгляду цивільних прав, які виникають з кредитних відносин, зокрема з посиланням на правомірність заявлення до стягнення при наявності заборгованості за кредитним договором - трьох процентів річних відповідно до вимог п.1 ст.1050 ЦК України, із застосуванням положень ст.625 ЦК України (а.с.28). Зокрема, посилається на невиконання відповідачем в повному обсязі взятих на себе зобов”язань з Кредитного договору №65/3-06 від 04.10.2006р. (з внесеними змінами до нього) по сплаті основної суми кредиту та нарахованих відсотків за користування кредитом у розмірах та у строки, встановлені вищезазначеним Договором.

Відповідач у дане судове засідання подав до матеріалів справи письмове заперечення від 24.03.2011р., яким позовні вимоги позивача в особі філії в частині заявленої до стягнення суми нарахованої пені, як по заборгованості по тілу кредиту, так і по заборгованості по нарахованих відсотках, зокрема заперечено з посиланням на обставину того, що така сума штрафної санкції у вигляді пені, нарахована позивачем в особі філії з порушенням вимог п.6 ст. 232 ГК України, оскільки нарахована за період, який є більшим 6 місяців. Також, у даному запереченні зазначено про безпідставність нарахування позивачем в особі філії відповідачеві трьох процентів річних, оскільки нарахування відсотків у відповідному розмірі за користування кредитом, які встановлені Кредитним договором (з урахуванням внесених змін) та відповідно такі відсотки за користування кредитом у відповідних розмірах позивачем в особі філії нараховані відповідачеві та заявлені до стягнення, а тому не може бути заявлено до стягнення також три проценти річних.

З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити позивачеві в особі філії у задоволенні позовних вимог в частині заявлених до стягнення сум нарахованої пені та трьох процентів річних.

Оскільки матеріали справи не містять доказів врегулювання між сторонами спору у добровільному порядку, тому спір по даній справі у даному судовому засіданні вирішується на підставі наявних у ній доказових матеріалів.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача в особі філії та відповідача, суд

встановив:

Відповідно до укладеного Кредитного договору №65/3-06 від 04.10.2006р. (з внесеними змінами до нього на підставі Договору №1 від 14.05.2008р.) (далі- Кредитний договір (з внесеними змінами), а.с. 8-11), Банк (Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Закарпатське Центральне відділення Промінвестбанку” (нове найменування ПАТ „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк” в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород") надає Позичальнику (ФОП ОСОБА_1.) кредит в сумі, яка не може перевищувати 850000грн. на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1. р.1 Кредитного договору). Кредит надається із наступним цільовим призначенням: на завершення будівництва (п.1.3 р.1 Кредитного договору).

Пунктом 1.2 розділу 1 даного Кредитного договору передбачено, що кінцевий термін погашення кредиту не пізніше 03.10.2009р. Повернення кредиту повинно здійснюватися Позичальником частинами у відповідності до графіку, зазначеного у даному пункті Договору.

Пунктом 2.1 розділу 2 Кредитного договору було встановлено, що проценти за користування кредитом сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком процентної ставки у розмірі 15,5 відсотків річних з розрахунку 365 календарних днів у році до фактичного виконання Позичальником грошових зобов”язань з поверненням всіх отриманих сум кредиту в межах кредитного договору.

Договором №1 від 14.05.2008р. про внесення змін до Кредитного договору було встановлено, що відсотки за користування кредитом починаючи з 26.04.2008р., сплачуються Позичальником виходячи із встановленої банком відсоткової ставки в розмірі 18 відсотків річних (а.с.11).

Порядок та строки нарахування процентів та порядок їх сплати Позичальником встановлено п.2.3 р.2 Кредитного договору.

Пунктом 2.2. р.2 Кредитного договору передбачено, що кредит надається Банком Позичальнику шляхом оплати розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку, відкритого Банком, на рахунки контрагентів Позичальника у відповідності із цільовим призначенням кредиту.

Підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 розділу 3 Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов”язався використати кредит за цільовим призначенням і у встановлений згідно п.1.2 р.2 Договору строк, остаточно повернути всі отримані в межах суми кредиту, шляхом їх перерахування на позичковий рахунок №20834551202463 та відповідно до п.п.3.2.2. п.3.2 р.3 Кредитного договору зобов”язався своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом на умовах та в порядку, передбачених цим Договором, а також суми передбачені цим Договором штрафних санкцій.

Факт надання Банком, на виконання умов вищезазначеного Кредитного договору, Позичальнику (відповідачеві) кредитних коштів в межах кредитної лінії підтверджується банківською довідкою про рух коштів по позичковому рахунку відповідача №20834551202463 за період з 04.10.2006р. по 17.12.2010р. (а.с.14-17) та що також визнано відповідачем.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново господарські зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобовязання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобовязання кредитор вправі вимагати виконання обовязку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобовязань у відносинах. Підставою виникнення зобовязання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобовязальні відносини між сторонами, є надання кредиту (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, обовязок відповідача своєчасно оплачувати кредит у відповідності до графіку його погашення та нараховані проценти за отриманий кредит відповідно до умов Договору, є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 615 ЦК України).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1, як Позичальником, було порушено умови Кредитного договору (з внесеними змінами до нього) щодо повернення в повному обсязі отриманих сум кредиту у розмірах та у строки, передбачені графіком погашення, зазначеного у п.1.2 Кредитного договору , внаслідок чого у нього перед Банком існує заборгованість по простроченому кредиту у сумі 435000,00 грн., що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості по кредиту станом на 21.12.2010р. (а.с.12) та банківською довідкою про рух коштів по позичковому рахунку відповідача №20834551202463 за період з 04.10.2006р. по 17.12.2010р. (а.с.14-17) та що також визнано відповідачем.

Також, як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 було порушено умови Кредитного договору щодо сплати в повному обсязі нарахованих відсотків у розмірі та у строки, передбачені умовами даного Договору (з внесеними змінами) відповідно до п.2.1 та п.2.4 р.2 Договору, внаслідок чого у нього перед Банком існує заборгованість по нарахованих відсотках у сумі 58 135,09грн., що підтверджується розгорнутим розрахунком заборгованості по відсотках станом на 21.12.2010р. (а.с.13) та що також визнано відповідачем.

За вищенаведених обставин, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_1, як Позичальником, взяті на себе грошові зобов”язання за Кредитним договором (з внесеними змінами) щодо повернення в повному обсязі отриманих кредитних коштів та нарахованих відсотків, не виконано.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача в особі філії щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 435000,00 грн. простроченого кредиту та у сумі 58 135,09 грн. наявної заборгованості по відсотках за користування кредитом, є такими, що відповідають чинному законодавству, належним чином позивачем в особі філії, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, є обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи та фактичними обставинами, визнані відповідачем, а тому позов у вищезазначеній частині позовних вимог підлягає до задоволення та відповідно вищезазначені суми підлягають стягненню з відповідача у примусовому порядку на користь позивача в особі філії.

Пунктом 4.2 розділу 4 Кредитного договору передбачено, що за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або ту процентів за користування кредитом, Позичальник сплачує Банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Відповідно до вимог п.6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 258 ЦК України регулює спеціальну позовну давність, зокрема п.1 ч.2 даної статті ї передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи розгорнутого розрахунку нарахування пені по кредиту станом на 21.12.2010р. (а.с.12), позивачем в особі філії було нараховано відповідачеві пеню у загальній сумі 57435,17грн. на заборгованість по кредиту, яка виникла у періоді з 01.09.2009р. по 21.12.2010р., а саме:

на суму заборгованості 117700грн. по кредиту зі строком нарахування з 01.01.2009р. по 27.05.2009р. нарахована пеня у сумі 11376,59грн.;

на суму заборгованості 106 700грн. по кредиту зі строком нарахування з 28.05.2009р. по 31.05.2009р. нарахована пеня у сумі 280,64грн.;

на суму заборгованості 140 000грн. по кредиту зі строком нарахування з 01.04.2009р. по 14.06.2009р. нарахована пеня у сумі 6904,11грн.;

на суму заборгованості 140 000грн. по кредиту зі строком нарахування з 15.06.2009р. по 11.08.2009р. нарахована пеня у сумі 4894,25грн.;

на суму заборгованості 140 000грн. по кредиту зі строком нарахування з 12.08.2009р. по 30.09.2009р. нарахована пеня у сумі 3931,51грн.;

на суму заборгованості 140 000грн. по кредиту зі строком нарахування з 01.07.2009р. по 11.08.2009р. нарахована пеня у сумі 3544,11грн.;

на суму заборгованості 140 000грн. по кредиту зі строком нарахування з 12.08.2009р. по 31.12.2009р. нарахована пеня у сумі 11165,48грн.;

на суму заборгованості 140 000грн. по кредиту зі строком нарахування з 01.10.2009р. по 31.03.2010р. нарахована пеня у сумі 14310,68грн.;

на суму заборгованості 10 000грн. по кредиту зі строком нарахування з 04.10.2009р. по 04.04.2010р. нарахована пеня у сумі 1027,81грн.

Отже, вищезазначені суми пені нараховані позивачем в особі філії відповідачеві у межах шестимісячного строку нарахування пені, передбаченого вимогами п.6 ст. 232 ГК України та з урахуванням вимог ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Разом з тим, до заявленої позивачем в особі філії вимоги про стягнення неустойки у вигляді нарахованої пені по сумі основного боргу та по сумі заборгованості по нарахованих відсотках підлягає застосуванню спеціальна позовна давність в один рік, передбачена п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, з урахуванням поданого відповідачем заперечення від 24.03.2011р., в якому зазначено обставину щодо застосування спеціальної позовної давності.

За таких обставин, спеціальна позовна давність в один рік до вимоги про стягнення неустойки у вигляді пені, підлягає застосуванню по періоду з 23.12.2009р. по 22.12.2010р. (дата подання позивачем в особі філії до господарського суду Закарпатської області позовної заяви від 22.12.2010р. №12-04/804, що підтверджується штампом канцелярії суду (№05/1-20-2245 від 22.12.2010р.), проставленим на позовній заяві (а.с.2)).

З урахуванням вищенаведеного та як вбачається з вищезазначеного розгорнутого розрахунку нарахування пені по кредиту станом на 21.12.2010р. (а.с.12), заявлені до стягнення зі спливом спеціальної позовної давності в один рік, передбаченої п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України:

- нарахована сума 11376,59грн. пені на суму 117700грн. заборгованості по кредиту по періоду з 01.01.2009р. по 27.05.2009р.;

- нарахована сума 280,64грн. пені на суму 106 700грн. заборгованості по кредиту по періоду з 28.05.2009р. по 31.05.2009р.;

- нарахована сума 6904,11грн. пені на суму 140 000грн. заборгованості по кредиту по періоду з 01.04.2009р. по 14.06.2009р.;

- нарахована сума 4894,25грн. пені на суму 140 000грн. заборгованості по кредиту по періоду з 15.06.2009р. по 11.08.2009р.;

- нарахована сума 3931,51грн. пені на суму 140 000грн. заборгованості по кредиту по періоду з 12.08.2009р. по 30.09.2009р. та нарахована сума 3544,11грн. пені на суму 140 000грн. заборгованості по кредиту по періоду з 01.07.2009р. по 11.08.2009р.

Також, заявлені до стягнення зі спливом спеціальної позовної давності в один рік, передбаченої п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, частково:

- сума 10457,81грн., із нарахованої загальної суми 11165,48грн. пені на суму 140 000грн. заборгованості по кредиту по періоду з 12.08.2009р. по 22.12.2009р.;

- сума 6526,30грн., із нарахованої загальної суми 14310,68грн. пені на суму 140 000грн. заборгованості по кредиту по періоду з 01.10.2009р. по 22.12.2009р.;

- сума 449,31грн., із нарахованої загальної суми 1027,81грн. пені на суму 140 000грн. заборгованості по кредиту по періоду з 04.10.2009р. по 22.12.2009р.

За вищенаведених обставин, слід відмовити у позові, відповідно до вимог п.4 ст. 267 ЦК України, в частині стягнення суми 48364,63грн. пені, заявленої до стягнення від нарахованої загальної суми 57435,17грн. пені від відповідних сум заборгованості по кредиту, зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Разом з тим, як вбачається з вищезазначеного розгорнутого розрахунку нарахування пені по кредиту станом на 21.12.2010р. (а.с.12):

- у сумі 707,67грн., із нарахованої загальної суми 11165,48грн. пені на суму 140 000грн. заборгованості по кредиту по періоду з 23.12.2009р. по 31.12.2009р.;

- у сумі 7784,38грн., із нарахованої загальної суми 14310,68грн. пені на суму 140 000грн. заборгованості по кредиту по періоду з 23.12.2009р. по 31.03.2010р. та у сумі 578,49грн., із нарахованої загальної суми 1027,81грн. пені на суму 140 000грн. заборгованості по кредиту по періоду з 23.12.2009р. по 04.04.2010р., такі суми нарахованої пені по вищезазначених періодах заявлені позивачем в особі філії до стягнення в межах строку спеціальної позовної давності в один рік, передбаченої п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.

З урахуванням вищезазначеного, є правомірним нарахування позивачем в особі філії відповідачеві загальної суми 9070,54грн. пені, по вищезазначених періодах, від відповідних сум заборгованості по кредиту, що відповідає вимогам п.п.4.2 р. 4 Договору, ст. 258 ЦК України, ст. 232 ГК України та вимогам ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому вищезазначена сума 9070,54грн. нарахованої пені на суму заборгованості по кредиту підлягає до стягнення з відповідача у примусовому порядку на користь позивача в особі філії.

Крім того, як вбачається з наявного у матеріалах справи розгорнутого розрахунку нарахування пені по відсоткам станом на 21.12.2010р. (а.с.13), позивачем в особі філії було правомірно нараховано відповідачеві пеню, відповідно до вимог п.п.4.2 р. 4 Договору, у загальній сумі 2748,32грн. на заборгованість по простроченим відсоткам, яка виникла у періоді з 01.05.2010р. по 21.12.2010р., в межах строку спеціальної позовної давності в один рік, передбаченої п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України та з урахуванням вимог п.6 ст. 232 ГК України.

За таких обставин, вищезазначена сума 2748,32грн. нарахованої пені на суму заборгованості по простроченим відсоткам підлягає до стягнення з відповідача у примусовому порядку на користь позивача в особі філії.

Також, позивачем в особі філії заявлено до стягнення з відповідача суму 21915,83 грн. трьох процентів річних відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, яка складається з суми 21364,24грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості по кредиту та з суми 551,59грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості по відсотках.

Слід зазначити, що вимогами ч.2 ст. 625 ЦК України, зокрема передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми боргу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, позовна вимога в даній частині до задоволення не підлягає виходячи з наступного:

У даному випадку Кредитним договором, зокрема п.2.1 р.2 договору (з внесеними змінами) передбачено інший розмір процентів річних, як плати за користування кредитом, з якої і складається сума 58135,09 грн. нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитом, які і задоволено судом, а тому застосовувати ще й стягнення передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України у вигляді трьох процентів річних немає підстав.

Також, не може бути взято до уваги посилання позивача в особі філії на вимоги ст.1050 ЦК України, як на підставу нарахування відповідачеві трьох процентів річних відповідно до вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, з тих підстав, що відповідно до вимог п.1 ст.1050 ЦК України дана відповідальність у вигляді сплати трьох процентів річних, настає, як негативний наслідок для позичальника при несвоєчасному поверненні суми позики, тоді як в даному випадку правовідносини, які виникли між позивачем в особі філії та відповідачем та які є предметом розгляду по даній справі виникли з Кредитного договору, як надання грошових коштів (кредиту) Позичальникові у розмірі та умовах, встановлених даним кредитним договором та які регулюються параграфом 2 глави 71 ЦК України.

Вимогами п.2 ст.1054 ЦК України, передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, як було зазначено вище, положення параграфа 1 глави 71 ЦК України відносяться до договору позики, та відповідальність у вигляді сплати трьох процентів річних передбачена вимогами п.1 ст. 1050 ЦК України із застосуванням положень ст. 625 ЦК України , та підлягає застосуванню до позичальника, який своєчасно не повернув суму позики, тоді як, з огляду на вищевикладене та умов Кредитного договору №65/3-06 від 04.10.2006р. (з внесеними змінами до нього) Банк надає позичальнику саме кредит, а не позику, а тому до кредитних відносин з даного кредитного договору не можуть бути застосовані положення параграфу 1 глави 71 ЦК України та відповідно вимоги п.1 ст. 1050 ЦК України.

За таких обставин, в позові в частині заявленої до стягнення суми 21915,83 грн. трьох процентів річних, яка складається з суми 21364,24грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості по кредиту та з суми 551,59грн. трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості по відсотках, відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог позивача в особі філії та відповідно підлягає стягненню частково з відповідача на користь позивача в особі філії сума 5050,55грн. у відшкодування витрат по оплаті держмита та сума 207,21грн. у відшкодування витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 175, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 258, 509, 526, 615, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 33, 34, 43, 44, 49, 69, 77, 79, 82, 84, 85, 115 та 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної - особи підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в ПАТ Промінвестбанк м. Ужгород, МФО 312163/ на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк”, м. Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Ужгород” /м. Ужгород, вул. Крилова, 10, код 09312161, п/р 290909023 в Промінвестбанку м. Ужгород, МФО 312163/ заборгованість у загальній сумі 504953,95грн. (в тому числі сума 435000,00 грн. простроченого кредиту, сума 58135,09 грн. відсотки за користування кредитом, сума 9070,54грн. нарахованої пені на суму заборгованості по кредиту та сума 2748,32грн. нарахованої пені на суму заборгованості по простроченим відсоткам), частково суму 5050,55грн. у відшкодування витрат по оплаті держмита та частково суму 207,21грн. у відшкодування витрат по оплаті за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.В іншій частині позовних вимог, відмовити.

4.Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Карпинець