Рішення № 14417542, 22.03.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.03.2011 Справа № 5008/101/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А.", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруно Лтд", смт. Великий Бичків Рахівського району

про стягнення заборгованості у розмірі 63 764, 82 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.03.2011р.)

Суддя Йосипчук О.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Мисенко Я.В. - представник за довір. № 440 від 29.11.10р.

від відповідача: представник не з’явився

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А.", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруно Лтд", смт. Великий Бичків Рахівського району про стягнення заборгованості у розмірі 63 764, 82 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 22.03.2011р.),

Встановив:

Предметом даного позову є вимога позивача стягнути з відповідача суму 56000 грн. заборгованості, яка виникла в результаті невиконання відповідачем свого зобов'язання по поставці товару, за який позивачем було здійснено передоплату.

Згідно з платіжним дорученням № 226 від 20.10.2009р. позивач здійснив попередню оплату за товар у розмірі 56 000 грн. на підставі виставленого йому рахунку № 117 від 20.10.2009р. Проте відповідач поставку товару не здійснив та не повернув попередньо сплачені кошти.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача суму 5 712 грн. інфляційних втрат та суму 2 052, 82 грн. три відсотки річних.

Таким чином, загальна сума позовних вимог становить 63 764, 82 грн.

Позивач також просить стягнути суму 4 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

На адресу відповідача позивачем було надіслано вимогу № 497 від 23.12.09р. про повернення попередньо сплачених коштів, на яку не було відреаговано належним чином.

Відповідач на повторну вимогу суду свого представника у засідання суду не направив, письмові заперечення проти позову та докази, які в нього є, не подав.

Тому справа підлягає розгляду в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.03.2011 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання,

Суд констатує наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, у відповідь на пропозицію відповідача продати визначені у оферті від 30.08.2009р. товарно-матеріальні цінності, здійснив авансовий платіж за товар, який мав бути поставлений йому відповідачем, тобто позивач вчинив дії, направлені на виникнення правовідносин між ним та відповідачем (ст.205 ЦК України).

Таким чином, між сторонами спору виник правочин купівлі-продажу, до якого в силу статті 202 ЦК України застосовуються загальні положення про зобов'язання та купівлю-продаж (глава 54 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем свого обов'язку по оплаті товару підтверджується платіжним дорученням № 226 від 20.10.2009р.

Згідно з ч.1 ст. 662 ЦК України продавець (відповідач у даній справі) зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Всупереч вищенаведеному, відповідач, незважаючи на отриману попередню оплату за товар у розмірі 56 000 грн., порушив взяте на себе зобов'язання та не поставив товар позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Факт звернення позивача до відповідача про повернення попередньо сплачених коштів підтверджується вимогою № 497 від 23.12.2009р.

Тому, правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача суми 56 000 грн.

Згідно з п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки доказів виконання відповідачем свого зобов'язання по поставці товару матеріали справи не містять, то за наявних у справі матеріалів суд вважає доведеним факт прострочення відповідачем свого зобов’язання.

Тому, слід визнати правомірними, і такими, що відповідають приписам ст. 625 ЦК України і ст. ст. 231, 232 ГК України, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат (5 712 грн.) та трьох відсотків річних (2 052, 82 грн.).

За таких обставин, оскільки вимоги позивача підтверджені документально і не заперечуються, сума 63 764, 82 грн. підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку.

Крім цього, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми 4500 грн. понесених збитків у вигляді витрат на оплату правової допомоги. Проте наявними матеріалами справи (угодою про надання правової допомоги від 14.03.2011р., актом прийому-передачі виконаних робіт від 15.03.2011р. та видатковим касовим ордером від 15.03.2011р.) підтверджується факт понесених збитків у розмірі 3500 грн. Тому, у вимозі позивача про стягнення витрат на оплату правової допомоги слід задоволити частково, в частині 3500 грн. В іншій частині вимоги слід відмовити, оскільки вона не підтверджена документально (ст. 33 ГПК України).

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85, 87 ГПК України,

Суд вирішив:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бруно Лтд" (90615, Рахівський район, смт. Великий Бичків, вул. Промислова, буд. 66, МФО 312204, код ЄДРПОУ 22086137, р/р 26007301265051 в філії ПАТ ПІБ в м. Рахів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А." (03680, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 4, корпус 21, МФО 300937, код ЄДРПОУ 25392923, р/р 26002210920980 у ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" у філії "Центральне регіональне управління" м. Києва) суму 63764,82 грн., яка складається з суми 56 000 грн. основного боргу, суми 5 712 грн. інфляційних втрат та суми 2 052, 82 грн. три відсотки річних, а також суму 3 500 грн. витрат на оплату правової допомоги, суму 643, 68 грн. витрат на державне мито та суму 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Суддя Йосипчук О.С.