Постанова № 14415872, 23.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2a-1670/664/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сич С.С.,

при секретарі Зайченко Н.О.,

за участю:

представника позивача - Васильця С.О.,

представника відповідача - Савинського С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка ім. Шевченка"до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

19 січня 2011 року Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка ім. Шевченка" (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про визнання дій посадових осіб Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції щодо складення та направлення першої податкової вимоги від 31.12.2010 р. № 1/12 протиправними; скасування податкової вимоги першої податкової вимоги від 31.12.2010 р. № 1/12.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що Лохвицькою міжрайонною державною податковою інспекцією у порушення вимог п. 5.2.3 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" складено та направлено оскаржувану вимогу на суму неузгодженого податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000142351/0 від 21.12.2010 р.

18.02.2011 року від відповідача надійшли письмові заперечення, у яких на підтвердження правомірності першої податкової вимоги 31.12.2010 р. № 1/12 зазначено, що дана вимога направлена на суму податкового боргу, що виник у позивача станом на 30.12.2010 р. через несплату самостійно зазначеного податкового зобовязання з податку на додану вартість по декларації № 90005831984 від 20.12.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка ім. Шевченка", ідентифікаційний код 03770494, є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку у Лохвицькій міжрайонній державній податковій інспекції.

31 грудня 2010 року Лохвицькою міжрайонною державною податковою інспекцією винесено першу податкову вимогу № 1/12, якою позивача повідомлено, що станом на 31 грудня 2010 року сума його податкового боргу за узгодженими податковими зобовязаннями з податку на додану вартість становить 2823 грн. 66 коп. (за основним платежем 2823 грн. 66 коп.), яка отримана позивачем 04.01.2011 року.

Позивач не погодився з даною податковою вимогою та оскаржив її до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.02.2011 року від Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції витребувано розрахунок суми податку на додану вартість в розмірі 2823,66 грн. по першій податковій вимозі № 1/12 від 31.12.2010 р. з письмовим обґрунтуванням та посиланням на період і підстави її виникнення.

Із розрахунку суми податку на додану вартість по першій податковій вимозі № 1/12 від 31.12.2010 р. та облікової картки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка ім. Шевченка" встановлено, що оскаржувана вимога не виносилася на суму неузгодженого податкового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000142351/0 від 21.12.2010 р.

Даний факт у судовому засіданні визнано представником позивача.

Судом встановлено, що 17.12.2010 року позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2010 рік, у якій ним самостійно визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2845 грн.

Відповідно до розрахунку суми податку на додану вартість по першій податковій вимозі № 1/12 від 31.12.2010 р. та облікової картки Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка ім. Шевченка" податковий борг позивача в розмірі 2823,66 грн. виник 30.12.2010 року внаслідок несплати позивачем самостійно визначеного у податкові декларації № 90005831984 від 20.12.2010 р. податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 5.4.1. пункту 5.4. статті 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон № 2181) встановлено, що узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що самостійно нараховане податкове зобовязання по податку на додану вартість згідно декларації № 90005831984 від 20.12.2010 р. сплачено ним 20 грудня 2010 року, але було зараховано відповідачем у рахунок погашення минулої заборгованості без урахування призначення платежу, визначеного у платіжних документах платником податків, чим порушено вимоги п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 6 ч. 1 ст.7 Закону України "Про Національний банк України", п. 17. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2004 р. № 377/89/76,.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформацію визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Закон України № 2181 визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, серед яких немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Судом встановлено, що платіжним дорученням № 282 від 20 грудня 2010 року, копія якого наявна у матеріалах справи, позивачем перераховано до державного бюджету кошти в сумі 2845 грн. із зазначенням призначення платежу: “*;101;03770494; перераховано ПДВ за листопад 2010 року”.

Дана сума була зарахована відповідачем на погашення податкової заборгованості відповідача, що рахувалася за Товариством станом на листопад 2010 року, що підтверджується обліковою карткою відповідача.

Згідно п.п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до пункту 1.6 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 18.07.2005 р. № 276, проведення операцій в особових рахунках платників здійснюється в хронологічному порядку.

Таким чином, беручи до уваги, що у платіжному дорученні № 282 від 20 грудня 2010 року позивачем не зазначено призначення платежу з посиланням саме на декларацію № 90005831984 від 20.12.2010 р., вказано призначення платежу "ПДВ за листопад 2010 року", суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно зараховано кошти в сумі 2845 грн. у рахунок погашення податкового боргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка ім. Шевченка",що рахувався за товариством станом на листопад 2010 року.

Суд не бере до уваги доводи позивача щодо передчасного зарахування коштів у рахунок погашення податкового зобов'язання позивача, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000112351/0 від 21.05.2009 р. та № 0000112351/0 від 21.05.2009 р., виходячи з наступного.

07.08.2010 року відповідачем дійсно внесено до облікової картки позивача відомості про податковий борг з ПДВ згідно податкових повідомлень - рішень № 0000112351/0 від 21.05.2009 р. та № 0000112351/0 від 21.05.2009 р.

21.09.2010 року в рахунок погашення даного податкового боргу відповідачем зараховано кошти, що сплачені позивачем. Разом з тим, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду у даній справі набрала законної сили лише 13.10 2010 року.

Однак, даний факт жодним чином не вплинув на розмір суми податкового боргу, визначеного оскаржуваною податковою вимогою.

Згідно акту звірення розрахунків позивача з бюджетом за період з 01.01.2010 року по 15.12.2010 року, підписаного представником позивача, від'ємне сальдо (без пені) становить 1467 грн. 73 коп., несплачена пеня становить 1263 грн. 97 коп., що відповідає відомостям облікової картки позивача. Жодних розходжень сторонами у акті не встановлено.

Із облікової картки позивача вбачається, що 30.12.2010 року у зв'язку з несплатою позивачем самостійно зазначеного у податковій декларації з ПДВ № 90005831984 від 20.12.2010 р. податкового зобов'язання у розмірі 2845 грн., у позивача виник податковий борг в сумі 2823 грн. 66 коп. (2845 грн. - 21 грн. 34 коп.). При цьому переплата в сумі 21 грн. 34 коп., що рахувалася за товариством станом на 30.12.2010 року, була зарахована податковим органом у рахунок часткового погашення суми боргу.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

П.п. 6.2. 3 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 встановлено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків. обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перша податкова вимога № 1/12 від 31.12.2010 р. винесена на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та своєчасно.

Позовні вимоги необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка ім. Шевченка" до Лохвицької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання дій протиправними та скасування податкової вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 березня 2011 року.

СуддяС.С. Сич