Постанова № 14415810, 09.03.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 березня 2011 року Справа № 2а-1524/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі:Бурихіні О.С.,

за участю представників

прокурора-заявника:Ногіної О.М. (посвідчення № 306 від 04.07.2007),

позивача:Кадника М.В. (довіреність б/н від 15.02.2011),

відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом прокурора Сватівського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до державного підприємства «Сватівське лісомисливське господарство» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 48132,17 грн., -

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов прокурора Сватівського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до державного підприємства «Сватівське лісомисливське господарство», у якому прокурор просив стягнути з відповідача на користь ПФУ заборгованість по страховим внескам у розмірі 48132,17 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.

ДП «Сватівське лісомисливське господарство» є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17, п.6 ст.20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески до ПФУ не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду. Але в порушення вказаних норм Закону, відповідач не в повному обсязі сплачує страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, у звязку з чим за грудень 2010 року за ним утворилася заборгованість (недоїмка) у розмірі 48132,17 грн.

Відповідачу позивачем надіслано вимогу від 01.02.2011 № Ю-24/36 на суму 48132,17 грн.

Відповідачем суму заборгованості у добровільному порядку не сплачено.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час, місце та дату слухання справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, у якій визнав позовні вимоги та просив розглянути справу за його відсутності.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд вважає за можливе адміністративну справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ст.136 ч.1 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду.

Заслухавши пояснення прокурора, представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідач - державне підприємство «Сватівське лісомисливське господарство» відповідно до п.5 ст.14 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» є платником страхових внесків (страхувальником) на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області.

Згідно із п.6 ч.2 ст.17 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» відповідач державне підприємство «Сватівське лісомисливське господарство» повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.12 ст.20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобовязаннями із сплати страхових внесків зобовязань із сплати податків, інших обовязкових платежів, передбачених законом, або зобовязань перед іншими кредиторами зобовязання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобовязаннями, крім зобовязань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 6 статті 20 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі- недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобовязаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З матеріалів справи вбачається, що у звязку із несвоєчасною сплатою внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за відповідачем за грудень 2010 року утворилася заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 48132,17 грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-I «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» позивачем відповідачу була надіслана вимога про сплату боргу від 01.02.2011 № Ю-24/36 на суму 48132,17 грн., яку отримано відповідачем 10.02.2011, про що свідчить підпис на корінці поштового відправлення уповноваженої особи.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки відповідач суму недоїмки не сплатив, вимоги про сплату недоїмки з управлінням Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області не узгодив та у судовому порядку її не оскаржив.

Враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування не сплатив, позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що 08.07.2010 прийнято Закон України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Пунктом 7 прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464 від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем- фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Згідно ст.160 КАС України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов прокурора Сватівського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області до державного підприємства «Сватівське лісомисливське господарство» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 48132,17 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Сватівське лісомисливське господарство» (місцезнаходження: 92603, Луганська область, м. Сватове, вул. Пролетарська, 28, р/р 26001301175 в Сватівському відділенні Ощадбанку № 2842, МФО 364069, код за ЄДРПОУ 25356040) на користь управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області (місцезнаходження: 92600, Луганська область, м. Сватове, пл. 50-річчя Перемоги, 38) заборгованість по страховим внескам у розмірі 48132,17 грн. (сорок вісім тисяч сто тридцять дві гривні сімнадцять копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 14 березня 2011 року.

СуддяК.О. Пляшкова