Постанова № 14415793, 28.02.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2011 року Справа № 2а-490/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді:Борзаниці С.В.

при секретарі: Жиленку Д.В.

за участю:

представник позивача: не зявився,

представника відповідача: Макєєвої Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області до Сьомого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1,-

В С Т А Н О В И В:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області до Сьомого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з Сьомого воєнізованого гірничорятувального загону заборгованість по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій за списком №1 у розмірі 277037,86 грн.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що Сьомий воєнізований гірничорятувальний загін зареєстровано в Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області як платник збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Сьомий воєнізований гірничорятувальний загін за період станом на 01.10.2010 має заборгованість до Пенсійного фонду України по відшкодуванню виплачених пільгових пенсій за списком №1 в сумі 277037,86 грн.

До теперішнього часу сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Представник позивача у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без участі представника.

Відповідач під час судового засідання заперечував проти позовних вимог, посилаючись на наступне. Відповідач є юридичною особою, включений до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України за №00159373 та зареєстрований в Державному Казначействі як неприбуткова організація - код «06440». а згідно нового положення «Про ДВГРС в вугільній промисловості», затвердженого наказом Мінвуглепрому України №251 від 15.07.2010р. відповідач є прибутковою організацію. Але, інших джерел фінансування, крім бюджетних коштів загін фактично не має.

Законом України «Про державний бюджет на 2010 рік», стаття витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених за Списком №1 на 2010 рік не була передбачена, тому грошові кошти з Державного бюджету Сьомому ВГРЗ на ці цілі - не були виділені. В кошторисі 7 ВГРЗ на 2010 рік необхідна сума витрат - не була передбачена. У зв'язку з цим, можливо у 2011 році будуть розглянуті Кабміном та прийняті міри щодо погашення виниклої заборгованості за минулі роки. Вказану суму в розмірі 277037,86 грн. сплатити не має можливості, оскільки бюджетні кошти виділяються відповідачу тільки на конкретні цілі, пов'язані з реалізацією завдань ВГРЗ як професійного підрозділу ДВГРС і лише за наявності затверджених кошторисів і планів асигнувань.

Також представник відповідача впевнений, що до фактичних витрат на виплату та доставку пенсій не входять затрати на пенсії, оскільки у законодавстві України відсутня норма про вимогу відшкодовувати пільгові пенсії, які призначені за списками №1, №2, а саме відсутня норма, яка б визначала відшкодування не фактичних витрат (послуг) на виплату та доставку пенсій, призначених за роботу по спискам №1, № 2, а визначала відшкодування самих пільгових пенсій. На думку відповідача, позивач не вірно трактує зміст визначення «фактичні витрати на виплату і доставку пенсій.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що Сьомий воєнізований гірничорятувальний загін в якості юридичної особи зареєстровано виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області 10.01.2003, Свідоцтво №337943 (а.с.5).

Відповідача зареєстровано в Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області як платника збору на загальнообовязкове державне пенсійне страхування (а.с6).

Судом встановлено, що позивач у період з 01.06.2010 по 01.10.2010 за Списком №1 сплачував та доставляв пенсіонерам відповідача пільгові пенсії.

Позивачем надавались відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, отримавши розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «а» ст. 13 Закону України від 05.11.1991р. № 1788-ХП «Про пенсійне забезпечення», не надавши на них до управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні заперечень та не оскарживши розрахунки в суді, відповідач фактично узгодив такі розрахунки.

У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив позивачу зазначену в розрахунках суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списками № 1 за відповідачем утворилась заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 1 в сумі 277037,86 грн.

Згідно ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) плату до Пенсійного фонду України на покриття витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах за списком № 1 вносять підприємства незалежно від форм власності та господарювання.

Згідно п, 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-ІV передбачено, що підприємства та організації з грошових коштів, які призначені на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду України плату, яка покриває витрати на доставку та виплату пільгових пенсій, в тому числі призначених згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату та доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом № 1058-ІV.

Відповідно до Закону України від 17.02.2000 р. № 1461-ІІІ "Про внесення змін до деяких Законів України" з 16.03.2000 р. відшкодування витрат по пільгових пенсіях здійснюється відповідно до Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. №400/97 згідно зі ст. 2 якого, для платників збору об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Таким чином витрати по оплаті пільгових пенсій відшкодовуються Пенсійному фонду за рахунок відповідних підприємств.

Відповідно до ч.15 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Враховуючи те, що відповідач за час судового розгляду справи заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів «а» ст.13 Закону України від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони субєкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, повязані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 15, 17, 20 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області до Сьомого воєнізованого гірничорятувального загону про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Сьомого воєнізованого гірничорятувального загону (94407, Луганська область, м. Краснодон, вул. Леніна,1) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Краснодоні Луганської області (94407, Луганська область, м. Краснодон, Мікроцентр, 20,) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №1 в сумі 277037,86 грн. (двісті сімдесят сім тисяч тридцять сім гривень вісімдесят шість копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 03 березня 2011 року

СуддяС.В. Борзаниця