Постанова № 14414791, 16.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2011 № 18/217-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Рудченка С.Г.

суддів: Кропивна Л.В.

Поляк О.І.

при секретарі: Красножон Н.А.

за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 16.03.2011

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

на рішення Господарського суду Київської області від 04.01.2011

у справі № 18/217-10 (ОСОБА_3 .....)

за позовом Прокурор м. Біла Церква

до Фізична особа-підприємець ОСОБА_2

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 17930,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Біла Церква в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення 17930, 64 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 04.01.2011 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на користь Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради 14974, 00 грн. боргу, 149, 74 грн. державного мита, 197, 08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в задоволенні решти позову - відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою б/н від 24.01.2011, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у звязку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 відновлено Фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 строк подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 04.01.2011 у справі № 18/217-10, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 28.02.2011 за участю уповноважених представників сторін.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 28.02.2011 розгляд справи було відкладено, у звязку з неявкою прокурора та представника відповідача.

Прокурор та представник позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги та просили рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради (сторона 1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (сторона 2, забудовник) у відповідності до Закону України «Про планування і забудову територій» з метою забезпечення розвитку соціально-економічної інфраструктури міста укладено договір № 175 від 10.05.2007 про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (а.с. 18).

Згідно з п. 1.1. договору сторона 2 приймає пайову участь у створенні соціальної та інженерної-транспортної інфраструктури міста, що являє собою одноразовий внесок, який інвестор сплачує до бюджету міста при будівництві автомиєчного комплексу зворотного водопостачання на 2 пости з шино монтажем по Сквирському шосе в районі ЗАТ «Поліс» в м. Біла Церква Київської області.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість одноразового пайового внеску становить 29974, 00 грн. (що складає 15% пайового внеску від вартості будівництва).

Пунктом 4.2 договору передбачено обовязок відповідача перерахувати 15000, 00 грн. (50% пайового внеску) до початку будівництва та решту суми 14970, 00 грн. протягом будівництва обєкту, але не пізніше ніж за три місяці до введення обєкту в експлуатацію.

Обєкт будівництва був введений в експлуатацію згідно Свідоцтва Інспекції ДАБК у Київські області № 10000558 від 19.06.2009 (а.с. 12).

На виконання умов даного договору відповідач сплатив лише першу частину пайового внеску в сумі 15000, 00 грн., у звязку з чим його заборгованість перед позивачем складає 14970, 00 грн.

В ході досудового врегулювання спору позивач неодноразово звертався до відповідача з листами № 301 від 27.05.2009, № 148 від 26.04.2009 та № 192 від 09.06.2010 про необхідність сплати решту пайового внеску, які останнім залишені без відповіді та задоволення (а.с. 13-15).

Прокуратурою м. Біла Церква було проведено перевірку та встановлено, що в результаті неналежного виконання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 своїх зобовязань до місцевого бюджету не надходять кошти, передбачені на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, що порушує законні права та інтереси територіальної громади м. Біла Церква, а тому просить стягнути з відповідача 14974, 00 грн. основної заборгованості та 2956, 64 грн. пені.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши викладене вище в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення 14 974, 00 грн. основного боргу.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розясненням Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань», зокрема п. 2.1. встановлено, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст. 1 та 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.

Отже, враховуючи відсутність в умовах договору № 175 від 10.05.2007 відповідальності за неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань по своєчасній сплаті пайового внеску, місцевий господарський суд правомірно відмовив у стягненні 2956, 64 грн. пені.

Що стосується доводів апеляційної скарги про введення відповідача в оману, яка полягає в тому, що підписання договору № 175 від 10.05.2007 та сплата коштів на його виконання є обовязковою умовою для отримання відповідачем дозволу на будівництво, колегія апеляційного господарського суду вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» наявність умислу в діях позивача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Оскільки відповідач не довів та не надав суду доказів про те, що Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради при укладенні договору № 175 від 10.05.2007 про пайову участь забудовників у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста заперечував наявність обставини, які б могли перешкодити укладенню цього договору або замовчував їх існування, судова колегія вважає доводи відповідача щодо введення його в оману безпідставними та необґрунтованими.

Що стосується порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 77 ГПК України, згідно якої про відкладення розгляду справи виноситься ухвала, в якій вказується час і місце проведення наступного засідання, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Київської області від 16.12.2010 у справі № 18/217-10 розгляд справи було відкладено на 04.11.2011 на 10:50.

Разом з цим, фактично наступне судове засідання відбулося 04.01.2011, на якому і було прийнято оскаржуване рішення, а відтак відповідач не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи № 18/217-10.

Відповідно до ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Згідно з п. 11 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/366 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 6 частини третьої статті 104 ГПК, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 ГПК приймає нове рішення.

Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області від 04.01.2011 підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Київської області від 04.01.2011 у справі № 18/217-10 підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської області від 04.01.2011 у справі № 18/217-10 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Київської області від 04.01.2011 у справі № 18/217-10 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким:

1). Позовні вимоги задовольнити частково.

2). Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради (09100, Київська обл., м. Біла Церква, Я. Мудрого, 15, код 04055009) 14974, 00 грн. боргу.

3). Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (09100, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) в доход державного бюджету 149,74 грн. державного мита та 197,08 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4). В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. В іншій частині апеляційну скаргу залишити без задоволення.

5. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

6. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддяРудченко С.Г.

СуддіКропивна Л.В.

Поляк О.І.

21.03.11 (відправлено)