Постанова № 14414745, 21.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2011                                                                                           № 16/413

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           Авдеєв П.В.

          Коршун Н.М.

За участю представників:

від ТОВ «Вереск Плюс» : не з’явився,

від Севастопольської міської ради: Близнюк О.А. (за довір.),

від Прокуратури: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.12.2007

у справі № 16/413 (Ярмак О.М. )

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Вереск Плюс"

до                                                   Севастопольської міської ради

про                                                   зобов"язання затвердити проект відведення земельної ділянки та укласти договір оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2007 р. ТОВ «Вереск Плюс» звернулося до господарського суду із позовом до Севастопольської міської ради, в якому просило зобов’язати відповідача:

- затвердити проект відведення земельної ділянки;

- укласти договір оренди земельної ділянки площею 5.0469 га на мисі Сарич.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.12.2007 р. у справі №16/413 позов задоволено. Зобов'язано Севастопольську міську раду затвердити проект відводу земельної ділянки площею 5,0469 га для будівництва та обслуговування пансіонату на мисі Сарич ТОВ «Вереск Плюс». Зобов'язано Севастопольську міську раду укласти типовий договір оренди земельної ділянки площею 5,0469 га для будівництва та обслуговування пансіонату на мисі Сарич з позивачем.

Оскільки про прийняття рішення Господарським судом м. Києва від 25.12.2007 органам прокуратури міста Севастополя, стало відомо лише в листопаді 2010 під час проведення перевірки відносно додержання органами виконавчої влади, місцевого самоврядування та державного контролю вимог земельного законодавства в результаті моніторингу судових рішень в єдиному електронному державному реєстрі, Севастопольська міжрайонна природоохоронна прокуратура в грудні 2010 року звернулася до суду апеляційної інстанції із відповідною апеляційною скаргою, просила відновити їй строк на апеляційне оскарження, та прийняти скаргу до розгляду

В апеляційній скарзі прокурор посилається на помилковість висновків господарського суду щодо наявності підстав для затвердження проекту відведення земельної ділянки та зобов’язання Севастопільську міську раду укласти з позивачем договір оренди спірної земельної ділянки. В обгрунтування поданої скарги прокурор зазначає, що підставою для звернення до суду в інтересах держави в особі органу місцевої влади стали встановлені обставини щодо неналежного та неправомірного використання земель, що завдає збитків економічним інтересам держави та інтересам в галузі раціонального використання земель, а тому потребує особливого захисту. Прокурор звертає увагу на неправомірність поданого позову про зобов’язання органу місцевої влади затвердити проект відводу та укласти договір оренди, оскільки у відповідності до вимог ст.124 ЗК України, компетентним органом, який здійснює розпорядження землями територіальної громади відповідне рішення з цього приводу на сесії не приймалося. За таких обставин прокурор просить суд скасувати оскаржуване рішення, у справі прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач, ТОВ «Вереск Плюс» письмового відзиву на подану апеляційну скаргу не надав.

Учасники були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду). Однак, Севастопольська міжрайонна природоохоронна прокуратура та позивач, наданими їм процесуальними правами не скористалися та в судові засідання жодного разу не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судових засідань, з розгляду апеляційної скарги, судова колегія, заслухаши думку представника відповідача, вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представників прокуратури та позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу відмови відповідача - Севастопольської міської ради, затвердити проект відведення земельної ділянки площею 5.0469 га на мисі Сарич та укласти з позивачем відповідний договір оренди.

Господарський суд м. Києва, задовольняючи позов, виходив з того, що всі необхідні підготовчі дії для відведення спірної земельної ділянки та укладення договору оренди у відповідності до вимог чинного земельного законодавства та рішення Севастопольської міської ради від 20.10.2004р. №2423 про надання загоди на розроблення проекту відводу для передачі її в оренду відповідачем були вчинені.

Зокрема, проект відведення був переданий товариством до відповідача у встановлений строк 18.04.2005 року, який через рік, 24.04.2006 Рада повернула на доопрацювання. Доопрацьований проект повторно було передано відповідачу 27.03.2007. Листом вих. №03-15/3874 від 27.09.2007, відповідач направив на адресу товариства повідомлення про зміну вимог щодо оформлення та розгляду проекту землевпорядної документації, та висунув нові вимоги щодо коректування меж земельної ділянки, що за висновками суду призвело до порушено охоронювані законом прав позивача щодо отримання в оренду земельної ділянки.

Відповідач, відмовився затвердити проект відводу та укласти договір оренди з позивачем з огляду на наявність негативного висновку державної землевпорядної експертизи. Негативний висновок експертизи щодо проекту відводу земельної ділянки органом Держкомзему був наданий в зв’язку із тим, що розпорядження земельними ділянками за межами м. Севастополя віднесено до компетенції Севастопольської державної адміністрації, чим порушено вимоги Закону «Про державну експертизу землевпорядної документації», яким не надано права органу Держкомзему, або його територіальним органам встановлювати чи підтверджувати наявність прав територіальної громади м. Севастополя на розпорядження земельними ділянками, які знаходяться у межах м. Севастополя. За таких обставин господарський суд дійшов висновку, про те. що відмова відповідача в укладенні договору оренди є безпідставною, та призводить до порушення прав позивача на оренду землі.

Розглянувши обставини справи та дослідивши зібрані докази, колегія не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог чинного земельного законодавства (ст.ст. 116, 124 – 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 4, 16 Закону України „Про оренду землі”) розпоряджатися земельними ділянками мають право власники цих земельних ділянок. Особа, яка бажає отримати в оренду земельну ділянку із земель комунальної власності повинна звернутись із відповідною заявою до органу місцевого самоврядування. Орган місцевого самоврядування приймає відповідне рішення про надання в оренду земельної ділянки та укладає на підставі цього рішення відповідний договір оренди. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно ст.ст. 118, 123, 124 в редакції Земельного кодексу України (чинній на час звернення позивача до відповідача з доопрацьованим проектом відводу на земельну ділянку) було встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, із земель запасу під забудову здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за проектами відводу земельних ділянок шляхом укладення договору оренди цих ділянок

Лише рішення уповноваженого державного виконавчого органу чи органу місцевого самоврядування є підставою набуття фізичними і юридичними особами права користування земельними ділянками, що знаходяться у державній або у комунальній власності (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 30.11.2007 №01-8/918 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок»).

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 12 Земельного кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту тридцять четвертого статті 26, пункту другого статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

До розмежування земель державної та комунальної власності права розпорядження земельними ділянками у межах м. Севастополя відповідно до ст.13 Конституції, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, здійснює місцева рада.

Відповідно до ст. 32, 35 Закону України «Про держану експертизу землевпорядної документації» N 1808-ІУ від 17.06.2004 при проведенні експертизи досліджується у тому числі питання відповідність дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства. Результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Позитивні висновки державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування.

Таким чином, затвердження проектів відведення земельних ділянок органами місцевого самоврядування проводиться виключно на підставі рішень компетентного органу, прийнятими за результатами розгляду їх на пленарних засіданнях при умові надання позитивного висновку держаної землевпорядної експертизи.

Замовники або розробники об'єктів державної експертизи, заінтересовані у спростуванні висновків державної експертизи або їх окремих положень, у відповідності до ст. 37 Закону № 1808 можуть подати обґрунтоване клопотання (заяву) про це до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у місячний термін з дня отримання клопотання (заяви) розглядає його і за наявності підстав призначає проведення повторної державної експертизи.

У разі спростування висновків державної експертизи, яку проводив центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, до проведення повторної державної експертизи залучаються незалежні експерти.

Замовники або розробники об'єктів державної експертизи у разі відмови їм в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи або незгоди з висновками повторної державної експертизи мають право звернутися до суду.

Висновки державної експертизи можуть бути скасовані органом, який їх видав, у разі виявлення обставин, що могли вплинути на об'єктивність оцінки висновку.

Зокрема, при вирішенні спору господарським судом не була надана належна оцінка вказаним обставинам, та не було враховано те, що в матеріалах справи відсутні докази прийняття компетентним органом - Севастопольською міською радою відповідного рішення на пленарному засідання про затвердження проекту відводу спірної земельної ділянки та надання її позивачу в користування, чи прийняття відповідного рішення про відмову а наданні земельної ділянки. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів щодо спростування негативного висновку державної землевпорядної експертизи.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, зобов'язання цього органу надати в користування земельну ділянку на підставі договору оренди за відсутності відповідного рішення є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, положеннями Земельного кодексу України, компетенції щодо здіснення розпорядження та управління землями територіальної громади.

Враховуючи встановлені колегією обставини справи, відсутність позитивного експертного висновку, прийнятого рішення відповідача про затвердження проекту відводу та надання в користування позивачу спірної земельної ділянки, прийнятого у відповідності до вимог ст.124 Земельного кодексу України, колегія приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову та відсутність правових підстав для його задоволення.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Подана апеляційна скарга визнається обгрунтованою згідно ст.ст.33, 34 ГПК України, та підлягає задоволенню. Оскаржуване у справі рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2007 р. у справі №16/413 підлягає скасуванню, в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Севастопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури в інтересах держави в особі Севастопольської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.12.2007 р. у справі №16/413 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вереск Плюс» (99011 м. Севастополь, вул. Вороніна, 10, оф.56, код ЄДРПОУ 32795269) в доход Державного бюджету України 42,50 грн. – державне мито за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

3. Матеріали справи №16/413 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набуває чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя                                                                      Корсак В.А.

Судді                                                                                          Авдеєв П.В.

                                                                                          Коршун Н.М.