Постанова № 14414709, 16.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2011 № 09/1146

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Смірнової Л.Г.

суддів: Алданова С.О.

Тищенко О.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2010

у справі № 09/1146 (Курченко Н.М. .....)

за позовом ТОВ "Науково-виробнича компанія "ІОН"

до Черкаська міська рада

третя особа позивача

третя особа відповідача Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області

про визнання права власності на нерухоме майно

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Черкаської області передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ІОН” до Черкаської міської ради про визнання за позивачем право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 1232,4 кв.м., а саме: на першому поверсі 947,9 кв.м.: приміщення 9 (склад) площею 311,3 кв.м., приміщення 10 (коридор) площею 7,3 кв.м., приміщення 11 (туалет) площею 2,3 кв.м., приміщення 12 (душ) площею 8,4 кв.м., приміщення 13 (роздягальня) площею 13,0 кв.м., приміщення 15 (склад) площею 282,0 кв.м., приміщення 16 (котельня) площею 5,3 кв.м., приміщення 17 (котельня) площею 7,8 кв.м., приміщення18 (котельня) площею 5,7 кв.м., приміщення 19 (коридор-сходи) площею 12,7 кв.м., приміщення 20 (склад) площею 292,1 кв.м., і на другому поверсі: 284,5 кв.м.: приміщення 21 (коридор) площею 50,9 кв.м., приміщення 22 (цех) площею 78,4 кв.м., приміщення 23 (цех) площею 71,6 кв.м., приміщення 24 (кабінет) площею 21,5 кв.м., приміщення 25 (кабінет) площею 21,3 кв.м., приміщення 26 (кабінет) площею 20,6 кв.м., приміщення 27 (санвузол) площею 5,8 кв.м., приміщення 28 (душ) площею 2,0 кв.м., приміщення 29 (туалет) площею 1,7 кв.м., приміщення 30 (санвузол) площею 6,2 кв.м., приміщення 31 (тамбур) площею 4,5 кв.м.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач згідно договору купівлі - продажу від 08 липня 2005 року № 422 придбав у товариства з обмеженою відповідальністю “Каверкон” частину складу по АДРЕСА_1; рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 14 квітня 2006 року № 576 позивачу надано дозвіл на виконання проектно-вишукувальних робіт з метою реконструкції частини складу під підприємство з вироблення меблів по АДРЕСА_1, цим самим рішенням змінено адресу підприємства з №1 на АДРЕСА_1; рішенням Черкаської міської ради від 05 липня 2007 року № 2-752 під частину комплексу будівель у АДРЕСА_1 позивачу надано в оренду на 49 років земельну ділянку площею 2858 кв.м.; договір оренди землі із відповідачем позивач уклав 03 червня 2008 року; за виробничою необхідністю позивач добудував приміщення, виконав будівельні роботи по реконструкції; після виконання робіт позивач звернувся до БТІ і отримав технічний паспорт на будівлю; позивач звернувся до виконавчого комітету Черкаської міської ради з проханням надати свідоцтво про право власності на будівлю, однак міськвиконком свідоцтво не видав, у відповіді повідомив, що позивачу потрібно звертатися до суду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області 23.07.2010 року у справі №09/1146 позов задоволено повністю. Визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ІОН", м. Черкаси, вул. Красіна, 50, ідентифікаційний код 32504107 право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 1232,4 кв.м., а саме:

- на першому поверсі 947,9 кв.м: приміщення 9 (склад) площею 311,3 кв.м, приміщення 10 (коридор) площею 7,3 кв.м, приміщення 11 (туалет) площею 2,3 кв.м, приміщення 12 (душ) площею 8,4 кв.м, приміщення 13 (роздягальня) площею 13,0 кв.м, приміщення 15 (склад) площею 282,0 кв.м, приміщення 16 (котельня) площею 5,3 кв.м, приміщення 17 (котельня) площею 7,8 кв.м, приміщення 18 (котельня) площею 5,7 кв.м, приміщення 19 (коридор-сходи) площею 12,7 кв.м, приміщення 20 (склад) площею 292,1 кв.м;

- на другому поверсі 284,5 кв.м: приміщення 21 (коридор) площею 50,9 кв.м, приміщення 22 (цех) площею 78,4 кв.м, приміщення 23 (цех) площею 71,6 кв.м, приміщення 24 (кабінет) площею 21,5 кв.м, приміщення 25 (кабінет) площею 21,3 кв.м, приміщення 26 (кабінет) площею 20,6 кв.м, приміщення 27 (санвузол) площею 5,8 кв.м, приміщення 28 (душ) площею 2,0 кв.м, приміщення 29 (туалет) площею 1,7 кв.м, приміщення 30 (санвузол) площею 6,2 кв.м, приміщення 31 (тамбур) площею 4,5 кв.м.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем реконструкція та будівництво здійснені без належно затвердженого проекту, отже є самочинним будівництвом. Оскільки позивачу, згідно договору оренди, надана земельна ділянка під уже збудоване нерухоме майно, за рішенням суду за ним може бути визнане право власності на підставі ст. 376 ЦК України. Судом першої інстанції встановлено, що реконструйовані приміщення та самочинні добудови відповідають державним будівельним нормам і правилам, ними не порушені права та охоронювані законом інтереси інших осіб.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 23.07.2010 року у справі №09/1146, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Черкаської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. З матеріалів справи не вбачається, що позивач по справі в установленому законом порядку отримав земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2010 року апеляційну скаргу третьої особи прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.02.2011 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання 02.02.2011 року представників позивача та відповідача, колегією суддів ухвалою від 02.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 23.02.2011 року.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання 23.02.2011 року представників позивача та відповідача, колегією суддів ухвалою від 23.02.2011 року розгляд справи було відкладено на 16.03.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2011 року за клопотанням третьої особи продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі №09/1146 на пятнадцять днів.

Представники позивача, відповідача та третьої особи в судове засідання 16.03.2011 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте сторони не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 16.03.2011 року за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2005 року між ТОВ “Каверон” та ТОВ “Науково-виробнича компанія “ІОН”(позивач у справі) укладений договір купівлі-продажу нежилих приміщень.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу нежилих приміщень продавець в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, зобовязується передати у власність покупцю частину комплексу будівель, а саме: частину складу літ. “Ц3-І”(приміщення №9, загальною площею 908,9 кв.м.) та літ. “ц4”(загальною площею 31,0 кв.м.), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1., а покупець зобовязується в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, прийняти зазначений обєкт і сплатити відповідну ціну за нього.

Договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1. 08 липня 2005 року зареєстрований у реєстрі нотаріальних дій за №4221 та внесений до Державного реєстру правочинів за номером 699997.

14 квітня 2006 року виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв рішення №576 “Про дозвіл ТОВ “НВК “ІОН” на виконання проектно-вишукувальних робіт з метою реконструкції частини складу під підприємство з виготовлення меблів по АДРЕСА_1”, яким вирішив:

1. Змінити адресу підприємства з виготовлення меблів з №1 на АДРЕСА_1.

2. Дозволити товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ІОН”замовити в організаціях, що мають на це дозвіл, виконання проектно-вишукувальних робіт з метою реконструкції частини складу (літ Ц3-І, приміщення №9 та ц4, приміщення №№10-13) під підприємство з виготовлення меблів по АДРЕСА_1.

3. Товариству з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія “ІОН”отримати вихідні дані на проектування.

20 грудня 2006 року складено Акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ТОВ “Науково-виробнича компанія “ІОН” під підприємство з виготовлення меблів по АДРЕСА_1 (колишня адреса АДРЕСА_1).

03 червня 2008 року між Черкаською міською радою (відповідач у справі) та позивачем укладено договір оренди землі,.

Згідно п. 1 договору оренди землі орендодавець (міська рада) на підставі рішення Черкаської міської ради від 05.07.2007 року №2-752 та від 28.02.2008 року №4-335 надає, а орендар (позивач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за основним цільовим призначенням відноситься до земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2858 кв.м. під частину будівель. За функціональним використанням земельну ділянку віднесено до категорії земель промисловості.

На земельній ділянці знаходяться такі обєкти нерухомого майна та інфраструктури приміщення складу. (п. 3 договору оренди землі).

Згідно п. 8 договору оренди землі договір укладено на 49 років (з дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 05.07.2007 року №2-752).

По Акту приймання-передачі земельної ділянки від 14 липня 2008 року земельна ділянка передана позивачу.

Позивач зазначає, що протягом 2006-2007 років без затвердженого проекту останній здійснив реконструкцію належного йому нерухомого майна та добудував приміщення топочних, сходи, цехи, підсобні приміщення, офіс.

Після виконання робіт по реконструкції позивач звернувся до КП “Черкаське обласне обєднане бюро технічної інвентаризації”, яким був виготовлений технічний паспорт на будівлю та інвентаризаційна справа №3581.

Листом №38 від 19.04.2010 року позивач звернувся до Черкаської міської ради з проханням видати свідоцтво на право власності на приміщення за адресою: АДРЕСА_1

У відповіді №3361-01-15 від 12.05.2010 року заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради повідомив позивачу, що оформити право власності з видачею свідоцтва про право власності неможливо, оскільки відсутні підстави для оформлення права власності відповідно до розділу 6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.02.2002 за №157/6445, та рекомендовано звернутись до суду.

Згідно довідки позивача від 03.06.2010 року №15 балансова вартість будівлі за адресою: АДРЕСА_1, складає 250000,00 грн.

Відповідно до висновку №595/596-БТ експертного будівельно-технічного дослідження, складеного 16 липня 2010 року судовим експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, обємно-планувальне та конструктивне рішення реконструйованих та самовільно збудованих нежитлових приміщень, позначених на плані літ.Ц3-ІІ, Ц2-ІІ, ц4, ц5, ц5, ц7, в тому числі приміщення на першому поверсі за №№9-13, 15-20, загальною площею 947,9 кв.м. та приміщення на другому поверсі за №№21-31 загальною площею 284,5 кв.м., разом 1232,4 кв.м., що належать ТОВ “Науково-виробнича компанія “ІОН” та розташовані в м.Черкаси по вул.Добовольська, 1/8, мають 100% будівельну готовність і відповідають будівельним нормам: СНиП 2.09.02-85* “Производственные здания. Стротельные нормы и правила”, СНиП 2.09.04-87 “Административные и бытовые здания. Строительные нормы и правила”, СНиП 2.11.01-85* “Строительные нормы и правила. Складские здания”.

Предметом спору у даній справі є вимога ТОВ “Науково-виробнича компанія “ІОН” про визнання за позивачем право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1, загальною площею 1232,4 кв.м., а саме: на першому поверсі 947,9 кв.м.: приміщення 9 (склад) площею 311,3 кв.м., приміщення 10 (коридор) площею 7,3 кв.м., приміщення 11 (туалет) площею 2,3 кв.м., приміщення 12 (душ) площею 8,4 кв.м., приміщення 13 (роздягальня) площею 13,0 кв.м., приміщення 15 (склад) площею 282,0 кв.м., приміщення 16 (котельня) площею 5,3 кв.м., приміщення 17 (котельня) площею 7,8 кв.м., приміщення18 (котельня) площею 5,7 кв.м., приміщення 19 (коридор-сходи) площею 12,7 кв.м., приміщення 20 (склад) площею 292,1 кв.м., і на другому поверсі: 284,5 кв.м.: приміщення 21 (коридор) площею 50,9 кв.м., приміщення 22 (цех) площею 78,4 кв.м., приміщення 23 (цех) площею 71,6 кв.м., приміщення 24 (кабінет) площею 21,5 кв.м., приміщення 25 (кабінет) площею 21,3 кв.м., приміщення 26 (кабінет) площею 20,6 кв.м., приміщення 27 (санвузол) площею 5,8 кв.м., приміщення 28 (душ) площею 2,0 кв.м., приміщення 29 (туалет) площею 1,7 кв.м., приміщення 30 (санвузол) площею 6,2 кв.м., приміщення 31 (тамбур) площею 4,5 кв.м.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 2 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного інтересу.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно.

Обєктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Загальні засади здійснення будівництва обєктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом та отримання дозволу на виконання будівельних робіт відповідно до статті 22 Закону України "Про основи містобудування".

При цьому під правом на забудову (будівництво) розуміється можливість користувача земельної ділянки здійснювати на ній будівництво у порядку, встановленому законом.

Недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбаче них статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 вказаного Кодексу, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві були порушені.

Відповідно статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, суть самочинного будівництва обумовлює презумпцію неможливості виникнення права власності на неправомірно збудований обєкт.

Це означає, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, оскільки будівництво було здійснене без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення і не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий обєкт.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст. 376 Цивільного кодексу України).

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч.5 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.331 Цивільного кодексу України, право власності на новостворене нерухоме майно (житловий будинок, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 182 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч. 3 ст.18 Закону України "Про основи містобудування", закінчені будівництвом обєкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Таким чином, з наведених норм матеріального права, вбачається, що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за рішенням суду можливе за наявності певних умов, а саме: надання забудовнику земельної ділянки у встановленому порядку, заперечень з боку власника земельної ділянки, відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб та відсутність порушень будівельних норм і правил.

Матеріали справи не містять доказів в розумінні ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, що позивач по справі в установленому законом порядку отримав земельну ділянку під уже збудоване нерухоме майно.

Позивачем реконструкція та будівництво здійснені без належно затвердженого проекту, отже є самочинним будівництвом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач здійснив самочинне будівництво без дотримання передбаченого законом порядку його здійснення, це не може бути законною підставою для виникнення права власності на такий обєкт, то позивач не набуває права власності на нього.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 05.11.2009 року по справі №03/246, Постанові Вищого господарського суду України від 08.02.2011 року по справі №47/195-09.

Таким чином, відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 23.07.2010 року та прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, тому апеляційна скарга Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області підлягає задоволенню, рішення господарського суду Черкаської області від 23.07.2010 року у справі №09/1146 скасуванню.

Відповідно до ст. 4 пункту 42 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993, №7-93" Про державне мито" Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи звільнені від сплати державного мита.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги третьої особи, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 23.07.2010 року у справі №09/1146 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "ІОН" (м. Черкаси, вул. Красіна, 50, ідентифікаційний код 32504107), а за відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення в доход Державного бюджету України 1250грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Черкаської області видати наказ.

5. Матеріали справи №09/1146 повернути до Господарського суду Черкаської області

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяСмірнова Л.Г.

СуддіАлданова С.О.

Тищенко О.В.

21.03.11 (відправлено)