Рішення № 14414406, 16.03.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2011 р.

Справа № 16/5025/225/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна”, м. Славута Хмельницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Онікс”, с. Завалійки Волочиського району

про стягнення 152 934,05 грн., яких 133 684,90 грн. основного боргу, 15 238,61 грн. інфляційних нарахувань та 4 010,54 грн. 3% річних

Суддя В. В. Магера

За участю представників:

від позивача: Стельмах Ю.М. –за довіреністю від 01.01.2011 р., в судовому засіданні 10.03.2011р.

від відповідача: Стецишин А.П. –за довіреністю №21 від 17.02.2011р., в судовому засіданні 10.03.2011р.

Рішення приймається 16.03.2011р., оскільки в засіданні 10.03.2011р. оголошувалась перерва.

Суть спору: Позивач звернувся із позовом до суду, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 152 934,05 грн., з яких 133 684,90 грн. основного боргу, 15 238,61 грн. інфляційних нарахувань, 4 010,54 грн. 3% річних за неналежне виконання умов договору №1051 поставки насіння ячменю.

Повноважний представник позивача у засідання суду 16.03.2011 р. не прибув, проте в засіданні суду 10.03.2011р. позовні вимоги підтримував із підстав, викладених у позові.

Відповідач в засідання суду 16.03.2011р. не з`явився, проте представник відповідача в засіданні суду 10.03.2011р. та у поданому відзиві від 07.03.2011р. за вих.№24/4 заперечив суми нарахованих позивачем інфляційних витрат в розмірі 15 238,61 грн. та 3% річних в сумі 4 010,54 грн. Відповідач вказує, що позивач при подані позову не врахував, що 01.06.2010р. між сторонами була укладена угода №15П про пролонгацію та погашення боргу, по якій сторони погодили новий термін погашення боргу, тобто до 01.10.2010р.

Тому, відповідач вважає, що позивач безпідставно нараховував інфляційні та річні починаючи з 01.11.2009р., просить відмовити в позові в цій частині. Основний борг представником відповідача визнається.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна”, м. Славута як юридична особа зареєстроване 18.01.2007р. виконавчим комітетом Славутської міської ради, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №690246 серія А00, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки головного у управління статистики у Славутському районі №302359 від 23.12.2009р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Онікс” с. Завалійки Волочиського району як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно витягу із ЄДР станом на 27.01.2011р. №661047.

19.02.2009р. між ТОВ „Суффле Агро Україна” (продавець) та ТОВ „Агрофірма „Онікс” (покупець) було укладено договір поставки насіння ячменю №1051Н, згідно якого продавець зобов’язується продати, а покупець –прийняти насіння ячменю пивоварного, надалі-товар. (п. 1.1 договору).

Згідно п.п.3.1,3.3 договору передбачено, що товар, вказаний у договорі, реалізується покупцю за фактом готовності товару. Насіння постачається на умовах EXW (місце поставки –складські приміщення продавця) та вивозиться транспортом покупця.

Додатком №1 до договору №1051Н від 19.02.2009р. сторони погодили кількість та вартість товару, а також суму 333 448,98 грн., яку покупець сплачує до 30.09.2009р.

На виконання зобов’язань по договору, позивач провів поставку товару на загальну суму 333 448,98 грн. згідно видаткової накладної №S-00000782 від 22.04.2009р. по довіреності на отримання товару №47 від 22.04.2009р. із відміткою про отримання товару відповідачем.

29.09.2009р. сторони погодили зменшити вартість отриманого товару, про що між сторонами було підписано розрахунок коригування вартості №S-00000016.

21.01.2011р. позивач направив на адресу відповідача заяву №53 про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно якої повідомив про часткове зарахування заборгованості відповідача в сумі 110 448,00 грн.

01.06.2010р. між сторонами було підписано угоду №15П про пролонгацію та погашення боргу, відповідно до якої передбачено, що боржник зобов’язується погасити суму боргу шляхом перерахування грошових коштів на рахунок кредитора не пізніше „01” жовтня 2010 року. (п. 5 угоди від 01.06.2010р.).

Таким чином, на дату звернення із позовом, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем в сумі 133 684,90 грн. відповідно до акту звірки розрахунків №891 від 30.06.2010р.

Оскільки відповідач зобов’язання по договору не виконав, борг в сумі 133 684,90 грн. не сплатив, позивач звернувся із позовом про стягнення з відповідача, крім 133 684,90 грн. основної заборгованості, також 15 238,61 грн. інфляційних нарахувань за період з 01.10.2009р. по 30.11.2010р. та 4 010,54 грн. 3% річних за період прострочення з 01.10.2009р. по 01.10.2010р., всього в сумі 152 934,05 грн.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов’язання боржник зобов’язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку, тобто сплати боргу.

Згідно ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ч.1 ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 ГК України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, між сторонами було укладено договір поставки насіння ячменю №1051Н від 19.02.2009р., при цьому зобов’язання щодо поставки товару (насіння ячменю пивоварного) позивач виконав в повному обсязі, що підтверджено видатковою накладною №S-00000782 від 22.04.2009р. та довіреністю на отримання товару №47 від 22.04.2009р. на суму 333 448,98 грн. із відмітками про отримання товару представником відповідача.

При цьому, позивач заявою від 21.01.2011р. частково зарахував заборгованість відповідача в сумі 110 448,00 грн., решта заборгованості в сумі 133 684,90 грн. залишилась непогашеною. Доказів про сплату відповідачем вказаної суми боргу суду не подано, доводи позивача не спростовано.

Тому, вимогу позивача про сплату основної заборгованості в сумі 133 684,90 грн. суд вважає правомірною та такою, що не суперечить наявним в матеріалах справи доказам та вимогам чинного законодавства.

Позивачем, крім основного боргу, заявлено до стягнення також інфляційні збитки в розмірі 15 238,61 грн. за період з 01.10.2009р. по 30.11.2010р. та 3% річних в сумі 4010,54 грн. за період з 01.10.2009р. до 01.10.2010р.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом в даному випадку враховується, що угодою №15П від 01.06.2010р. про пролонгацію та погашення боргу сторони передбачили новий строк погашення боргу по договору від 19.02.20009р. №1051Н до 01.10.2010р., тому позивачем при обрахуванні інфляційних невірно визначено період прострочення починаючи з 01.10.2009р. Натомість, періодом прострочення в даному випадку необхідно вважати період жовтень-листопад 2010р.

Із врахуванням вищенаведеного, судом самостійно проведено перерахування суми інфляційних витрат за період жовтень-листопад 2010р. із суми боргу 133 684,90 грн. за наступним розрахунком –133 684,90*100,8015 (індекс інфляції за період жовтень-листопад 2010р.):100 = 134 756,38 грн. (борг із врахуванням інфляційних) –133 684,90 грн. (борг) = 1 071,48 грн.

За таких обставин, правомірною є вимога про стягнення з відповідача 1 071,48 грн. інфляційних витрат, тому в решті інфляційних в сумі 14 167,13 грн. суд вважає за доцільне відмовити за безпідставністю.

Щодо заявлених позивачем до стягнення 3% річних в сумі 4 010,54 грн. за період прострочення з 01.10.2009р. по 01.10.2010р., судом приймається до уваги, що сума 3% річних не підлягає стягненню зважаючи на неправильне обрахування позивачем періоду прострочення. В даному випадку, як встановлено судом, період прострочення повинен обраховуватись починаючи з „01” жовтня 2010р. згідно п.5 угоди №15П від 01.06.2010р. про пролонгацію та погашення боргу.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в сумі 134 756,38 грн., з яких 133 684,90 грн. основної заборгованості та 1 071,48 грн. інфляційних витрат, в решті позовних вимог про стягнення з відповідача 14 167,13 грн. інфляційних нарахувань та 4 010,54 грн. 3% річних, всього в сумі 18 177,67 грн., суд вважає за необхідне відмовити.

У відповідності до ст.49 ГПК України витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.1, 12, 33, 34, 44, 49, 82-84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна”, м. Славута Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Онікс”, с. Завалійки Волочиського району про стягнення 152 934,05 грн., яких 133 684,90 грн. основного боргу, 15 238,61 грн. інфляційних нарахувань та 4 010,54 грн. 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Онікс”, Волочиського району, с. Завалійки, вул. Центральна,86 (код ЗКПО 32461475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Суффле Агро Україна”, м. Славута, вул. Острозька, 138 (код ЗКПО 34863309) 133 684,90 грн. (сто тридцять три тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 90 коп.) основного боргу, 1 071,48 грн. (одна тисяча сімдесят одна гривня 48 коп.) інфляційних нарахувань, 1 357,56 грн. (одна тисяча триста п’ятдесят сім гривень 56 коп.) витрат по оплаті державного мита та 207,95 грн. (двісті сім гривень 95 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В позові щодо стягнення 18 177,67 грн., з яких 14 167,13 грн. інфляційних нарахувань та 4 010,54 грн. 3% річних, відмовити.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 3 прим.

1-до матеріалів справи

2,3-сторонам