Рішення № 14414367, 16.03.2011, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2011 р.

Справа № 18/41-10

за позовом приватного підприємства „Агропром” м. Волочиськ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Лісоводське” с. Лісоводи Городоцького

району.

про стягнення 86342,72 грн.

Суддя Саврій В.А.

Представники сторін:

Від позивача: Гарієвський В.М. - за довіреністю № 157 від 22.11.2010р.

Від відповідача: не з'явився.

Ухвалою суду від 05.01.2010р. порушено провадження у справі. Ухвалою суду від 04.03.2010р. відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України провадження у справі №18/41-10 зупинено до вирішення пов'язаної з нею справи №13/243-10.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.04.10р. по справі №13/243-10 провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лісоводське” с. Лісоводи Городоцького району до приватного підприємства „Агропром” м. Волочиськ про визнання договору поставки №91 від 22.08.08р. недійсним припинено.

У зв’язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №18/41-10, провадження у даній справі поновлено із призначенням справи до розгляду.

Окрім того, судом зазначається, що позивачем подана заява про продовження термін вирішення спору на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Частина 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів. (Стаття 69 із змінами, внесеними згідно із Законами N 251/97-ВР від 13.05.97, N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010).

Відповідно дане клопотання відповідає нормам ст.ст. 22-31 Господарського процесуального кодексу України, тому судом прийняте та задоволено.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 86342,72грн., в тому числі 65495,60грн. заборгованості, 7748,12грн. пені, 13099,00грн. штрафу за договором №91 від 22.08.2008р. В обґрунтування вимог посилається на положення договору та ст. 216,217,218,229 ГК України, ст.ст. 526,530 ЦК України.

У судовому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Повноважний представник відповідача у письмовому відзиві на позов (вх. №01-24/1210 від 05.02.2010р.) позовні вимоги не визнав. У судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, про причини неявки та не виконання вимог ухвали суду від 11.03.2011р. суд не проінформував. При цьому належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується реєстром вихідної кореспонденції.

У зв'язку з цим спір вирішується з врахуванням ст.75 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Між сторонами укладений договір поставки №91 від 22.08.2008р., за умовами якого (п.1.1.) постачальник (надалі позивач) зобов'язався передати у власність покупця (надалі відповідач) насіння озимого ріпаку "Данагал", насіння озимого ріпаку "НПЦ 9800", а покупець прийняти та оплатити вартість товару по кількості, за ціною і в термін, відповідно до умов Договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар на загальну суму 65495,60 грн., що підтверджується довіреністю серії ЯПК № 701678 від 21.08.2008р. та видатковою накладною № РН-0000834 від 22.08.2008р.

Згідно п. 6.1 договору відповідач перераховує на розрахунковий рахунок позивача 100% попередню плату вартості товару.

Відповідачем сплата коштів за поставлений товар проведене не була, у зв'язку з чим за останнім рахується заборгованість у розмірі 65495,60 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаного обома сторонами.

Позивачем направлялась відповідачу претензія від 20.07.2009р. за № 21. Однак відповіді відповідача на претензію не було.

Пунктами 8.4 та 8.7 договору передбачено, що у випадку протермінування оплати за товар, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожен календарний день протермінування оплати, а також штраф у розмірі 20% від вартості товару.

Тому позивачем нараховані 13099,00 грн. штрафу від вартості товару та 7748,12 грн. пені (за період з 23.08.2008р. по 21.02.2009р. ).

У зв’язку з наявністю заборгованості позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 86342,72грн., в тому числі 65495,60грн. заборгованості, 7748,12грн. пені, 13099,00грн. штрафу.

На момент розгляду справи по суті, заборгованість відповідачем повністю не сплачена, на підтвердження протилежного відповідачем доказів не надано та не доведено.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору, за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 1, 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Приписами статей 6 та 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов. Згідно із п.1 ч.1 ст.208 та ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, сторони у письмовій формі погоджують умови договору.

Позивач свої зобов’язання за договором поставки №91 від 22.08.2008р. виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на суму65495,60 грн., що підтверджується довіреністюсерії ЯПК № 701678 від 21.08.2008р. та видатковою накладною № РН-0000834 від 22.08.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своїх зобов'язань належним чином згідно договору поставки №76 від 22.04.2009р. не виконав, за отриманий товар не провів повного розрахунку, внаслідок чого станом на момент подання позову до суду утворилась заборгованість в сумі 36000,00 грн.

На момент розгляду справи по суті, заборгованість відповідачем не сплачена, на підтвердження протилежного відповідачем суду доказів не надано та не доведено.

За таких обставин, суд прийшов до висновку що позов в частині заявлення до стягнення основного боргу у сумі 65495,60 грн. обґрунтований, підтверджений належними у справі доказами та підлягає задоволенню.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГКУ).

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.4 та 8.7 договору у випадку протермінування оплати за товар, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожен календарний день протермінування оплати, а також штраф у розмірі 20% від вартості товару.

А тому правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 7748,12 грн. пені та 13099,00 грн. штрафу.

Окрім цього, судом звертається увага на те, що ухвалою господарського суду Хмельницької області від 27.04.10р. по справі №13/243-10 провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Лісоводське” с. Лісоводи Городоцького району до приватного підприємства „Агропром” м. Волочиськ про визнання договору поставки №91 від 22.08.08р. недійсним припинено.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 86342,72грн., в тому числі 65495,60 грн. заборгованості, 7748,12 грн. пені, 13099,00 грн. штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладаються на відповідача згідно ст. 49 ГПК України у зв’язку із задоволенням позову та доведення спору до вирішення суду за вини останнього.

Керуючись ст. ст. 1, 45, 47, 13, 15, 33, 44, 49, 69, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства „Агропром” м. Волочиськ до товариства з обмеженою відповідальністю „Лісоводське” с. Лісоводи Городоцького району про стягнення 86342,72 грн. задоволити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Лісоводське” с. Лісоводи Городоцького району (код 33283517) на користь приватного підприємства „Агропром” м. Волочиськ (вул. Котовського, 7, код 32810350) 65495,60 грн. (шістдесят п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять гривень 60 коп.) боргу за поставлений товар, 13099,00 грн. (тринадцять тисяч дев'яносто дев'ять гривень 00 коп.) штрафу від вартості товару, 7748,12 грн. (сім тисяч сімсот сорок вісім гривень 12 коп.) пені, 863,43 грн. (вісімсот шістдесят три гривні 43 коп.) відшкодування сплаченого державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя В.А. Саврій

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи, 2- позивачу, 3 - відповідачу