Рішення № 14414216, 22.03.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2011 р. Справа № 5023/717/11

вх. № 717/11

Суддя господарського суду Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Тімарєва Т.М.

за участю представників сторін:

позивача - Антоненко О.А. дов. №21 від 07.09.2010 року

відповідача - Мирошниченко Ю.Ю., дов. від 01.01.2011 року

розглянувши справу за позовом ТОВ "Вільногірське скло", м. Вільногірськ

до ЗАТ "Лозівський молочний завод ", м. Лозова

про стягнення грошових коштів в сумі 94000,87грн., за договором поставки №02/14-06 від 17.10.2006 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ТОВ "Вільногірське скло" звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача – ЗАТ "Лозівський молочний завод" заборгованість за договором поставки № 02/14-06 від 17.10.2006 року в розмірі 94000,87грн., а також витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Присутній у судовому засіданні 22.03.2011 року представник позивача підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2011 року визнає суму позову в повному обсязі, проте відзив на позов до суду не надав.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

17.10.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (позивачем) та Закритим акціонерним товариством "Лозівський молочний завод" (відповідачем) був укладений договір № 02/14-06, за яким продавець (позивач) зобов’язався в обговорені у договорі терміни передати у власність, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах, у кількості і номенклатурі (асортименті), згідно прикладених до договору специфікацій.

Згідно з умовами спірного договору сторони передбачили, що якість, комплектність, ціна, асортимент товару визначаються на підставі специфікацій, які узгоджуються сторонами попередньо та виступають невід'ємною частиною спірного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання своїх зобов'язань за вказаним договором, поставив відповідачу згідно специфікацій № 1 від 18.10.2006 року, № 2 від 15.01.2007 року, № 3 від 21.05.2007 року, № 4 від 01.06.2007 року товар на загальну суму 458816,45 грн., що підтверджується наданими позивачем товаро-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.2 спірного договору передбачено, що відповідач повинен оплатити за поставлений товар на протязі 15 банківських днів з моменту виставлення рахунку по факту відгрузки товару.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору, лише частково та з порушенням строків сплати оплатив отриману продукцію у сумі 412915,98 грн.

У зв'язку з чим, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість за поставлений товар в розмірі 45900,47 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні умови виконання зобов'язання встановлені ст. 526 ЦК України згідно якої зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведені обставини свідчать про те, що відповідач не виконав належним чином своїх обов'язків відповідно до договору № 02/14-06 від 17.10.2006 року, у зв'язку з чим порушив вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, що призвело до його заборгованості перед позивачем на вищезазначену суму.

Враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, ненадання відповідачем суду доказів про погашення боргу суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в межах суми основного боргу у розмірі 45900,47 грн.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до п. 7.2. спірного договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати за переданий товар, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення та 3% річних з простроченої суми за кожен день прострочення.

Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та відповідно якого належна до сплати сума становить 6001,66 грн., тому суд задовольняє позовні вимоги і в цій частині.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 1026,14 грн. та інфляційні нарахування у сумі 41072,60 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 968,70 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн., оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, ч.1 с ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49,75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Лозівський молочний завод" (адреса: 64600, Харківська область, м. Лозова, вул. Червоногвардійська, 45а, р/р 26006818792270 у ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 351016, код ЄДРПОУ 00447310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" (адреса: 51700, Дніпропетровськ область, м. Вільногірськ, вул. Промислова, 31; р/р 26008123125061 в ПАТ КБ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299; код ЄДРПОУ 30809384) 45900,47 грн. основного боргу, 6001,66 пені, 41072,60 грн. інфляційних втрат, 1026,14 грн. - 3% річних, 940,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Сальнікова Г.І.

Повний текст судового рішення підписано 24.03.2011 року.