Рішення № 14414154, 22.03.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

22 березня 2011 року

справа № 5020-289/2011

За позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз»

(вул. Гідрографічна, 1, м. Севастополь, 99003),

до відповідача –Національного центру управління та випробувань космічних засобів

(с. Вітіно, Сакський район, АР Крим, 96552)

в особі Південного центру радіотехнічного спостереження

(вул. Військових будівельників, буд. 1, м. Севастополь, 99024)

про стягнення 15 094,90 грн.,

Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Подрез-Ряполова І.В. –юрисконсульт, довіреність № 06 від 19.01.2011 (копія довіреності у справі),

Від відповідача –Троян О.Ю. –представник по довіреності № 983 від 27.12.2010 (копія довіреності у справі)

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Національного центру управлінь та дослідження космічних засобів (Філія) Південний центр радіотехнічних спостережень про стягнення 15 094,90 грн., у тому числі 12 999,95 грн. заборгованості за технічне обслуговування зовнішніх газопроводів та споруд, 793,00 грн. індексу інфляції, 3 % річних у сумі 379,31 грн., 12,64 грн. пені та 7% річних у сумі 910,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та надав суду заяву від 22.03.2011, в якій уточнив, що просить вважати вірним найменуванням відповідача - Національний центр управління та випробувань космічних засобів (с. Вітіно, Сакський район, АР Крим, 96552) в особі Південного центру радіотехнічного спостереження (вул. Військових будівельників, буд. 1, м. Севастополь, 99024), а також усунув помилку, допущену у просительній частині позовної заяви і просив суд стягнути з відповідача 15 094,90 грн., у тому числі 12 999,95 грн. заборгованості за технічне обслуговування зовнішніх газопроводів та споруд, 793,00 грн. індексу інфляції, 3 % річних у сумі 379,31 грн., 12,64 грн. пені та 7% штрафу у сумі 910,00 грн.

Суд заяву задовольнив.

Представник відповідача у засіданні суду надав заперечення № 217 від 18.03.2011 проти позову, в якому позовні вимоги визнав частково –в частині стягнення 12 999,95 грн. заборгованості за технічне обслуговування зовнішніх газопроводів та споруд, 12,64 грн. пені та 7% штрафу у сумі 910,00 грн., а в частині стягнення 793,00 грн. індексу інфляції та 3 % річних у сумі 379,31 грн. просив суд у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В :

11.12.2009 між сторонами був укладений договір № 220 на технічне обслуговування зовнішніх газопроводів та споруд.

Відповідно до п. 1.1. цього договору замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) прийняв на себе виконання робіт з планового технічного обслуговування зовнішніх газопроводів та споруд ПЦРС, які підпорядковані замовнику за адресою: вул. Військових будівельників, буд. 1.

Згідно з п. 2.1. договору всі роботи з планового технічного обслуговування зовнішніх газопроводів та споруд виконуються виконавцем та враховані розрахунком вартості (додаток до договору).

Загальна вартість робіт за даним договором складає 12 999,95 грн. (п. 2.2. договору).

У відповідності з п. 5.1. договору оплата виконаних послуг та робіт виконавця здійснюється замовником протягом 10 днів з дня пред’явлення останньому рахунку та підписання сторонами акту виконаних робіт. Підставою для оплати є акт здачі-прийомки та акт виконаних робіт (форма № 2) для ремонтних робіт.

Позивач умови договору виконав у повному обсязі, про що свідчать підписані сторонами: акт виконаних робіт та акт виконаних послуг від 30.12.2009.

Проте, відповідач умов договору не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 12 999,95 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору.

Пунктом 6.7. договору передбачено, що у випадку затримки оплати виконаних робіт понад строки, встановлені договором, замовник оплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1% від суми затриманого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. За прострочення понад 30 днів додатково оплачується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно зі ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною четвертою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Тому, відповідачу, згідно з розрахунком позивача, нараховано 12,64 грн. пені та 7% штрафу у сумі 910,00 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 793,00 грн. індексу інфляції та 3 % річних у сумі 379,31 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

Контррозрахунків на розрахунки сум основного боргу, пені, штрафу, індексу інфляції та 3% річних відповідачем суду надано не було.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 15 094,90 грн., у тому числі 12 999,95 грн. заборгованості за технічне обслуговування зовнішніх газопроводів та споруд, 793,00 грн. індексу інфляції, 3 % річних у сумі 379,31 грн., 12,64 грн. пені та 7% штрафу у сумі 910,00 грн., документально встановлений, підтверджений матеріалами справи та в частині стягнення 12 999,95 грн. заборгованості за технічне обслуговування зовнішніх газопроводів та споруд, 12,64 грн. пені та 7% штрафу у сумі 910,00 грн. не оспорювався відповідачем, а визнаний ним у вищевказаному запереченні № 217 від 18.03.2011 проти позову.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Доводи відповідача щодо того, що застосування до відповідача відповідальності в частині стягнення 793,00 грн. індексу інфляції та 3 % річних у сумі 379,31 грн. поряд зі стягненням сум штрафу та пені є подвійним притягненням відповідача до відповідальності шляхом застосування штрафних санкцій, суд вважає безпідставними, оскільки 3% річних та індекс інфляції по своїй правовій природі не є штрафними санкціями, а є лише законодавчо закріпленим збільшенням суми боргу внаслідок його несвоєчасної сплати боржником. Метою цього виду відповідальності є захист майнових прав кредитора, який не одержав своєчасно належні йому грошові кошти від інфляційних процесів та знецінення таких грошових коштів.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст. 85 ГПК України у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 28.03.2011.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1). Позов задовольнити повністю.

2). Стягнути з Національного центру управління та випробувань космічних засобів (с. Вітіно, Сакський район, АР Крим, 96552, ідентифікаційний код 24507442) в особі Південного центру радіотехнічного спостереження (вул. Військових будівельників, буд. 1, м. Севастополь, 99024, ідентифікаційний код 33719765, р/р 35221002000796 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, або з інших рахунків) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Севастопольгаз»(вул. Гідрографічна, 1, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 03358305, р/р 260040857501 у Філії Кримська дирекція АБ «Кліринговий Дім», м. Сімферополь, МФО 384920, або на інші рахунки) 15 094,90 грн., у тому числі 12 999,95 грн. заборгованості за технічне обслуговування зовнішніх газопроводів та споруд, 793,00 грн. індексу інфляції, 3 % річних у сумі 379,31 грн., 12,64 грн. пені та 7% штрафу у сумі 910,00 грн., а також 150,95 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя С. М. Альошина

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 28.03.2011 .