Рішення № 14413721, 22.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2011 р. Справа № 12/013-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого: судді Дьоміної С.Ю.

секретар: Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-КАПІТАЛ»

до державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон»

про стягнення боргу у сумі 42 000,00 грн.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

відкрите акціонерне товариство «КФК»

за участю представників сторін:

від позивача: Мартиненко О.В. - представник (довіреність від 11.01.2011 року);

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

Розвозчик Л.Ю. –представник (довіреність від 04.01.2011 року),

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-КАПІТАЛ»до державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон»про стягнення боргу у сумі 42 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору про надання юридичних послуг від 01.12.2008 року №01/12-08 (далі –договір), згідно з умовами якого відповідач доручив та зобов’язувався оплатити, а відкрите акціонерне товариство «КФК»зобов’язувалось надати відповідачу юридичні послуги.

Відповідач надані відкритим акціонерним товариством «КФК»послуги прийняв, проте не оплатив.

30 листопада 2010 року між відкритим акціонерним товариством «КФК»та позивачем був укладений договір про відступлення права вимоги №30/11-10-5, відповідно до умов якого відкрите акціонерне товариство «КФК»передало за винагороду, а позивач прийняв на себе право вимоги, яке належить відкритому акціонерному товариству «КФК», і стає кредитором за зобов’язаннями, які виникли на підставі договору №01/12-08 від 01.12.2008 року.

01 грудня 2010 року позивач повідомив відповідача про укладення між ним та відкритим акціонерним товариством «КФК»договору відступлення права вимоги, просив заборгованість у розмірі 42 000,00 грн. перераховувати на його рахунок.

Відповідач заборгованість перед позивачем не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 42 000,00 грн. боргу.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2011 року, справу призначено до розгляду 01 лютого 2011 року.

01 лютого 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долучених до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 01.02.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено відкрите акціонерне товариство «КФК»(далі –третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору).

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22 лютого 2011 року.

22 лютого 2011 року у судове засідання представник відповідача не з’явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, відзиву на позовну заяву не подано, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами та дійшов висновку:

01 грудня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «КФК» та державним підприємством «Білоцерківський завод «Еталон»(далі –відповідач) був укладений договір про надання юридичних послуг №01/12-08 (далі –договір), згідно з умовами якого відповідач доручив та зобов’язувався оплатити, а відкрите акціонерне товариство «КФК»зобов’язувалось надати відповідачу юридичні послуги.

Відповідно до п. 3.1 договору, вартість комплексу юридичних послуг за даним договором становить 42 000,00 грн.

Згідно з п. 2.1 договору, факт надання юридичних послуг за цим договором засвідчується актом про надання юридичних послуг.

П. 3.2 договору передбачено, що виплата винагороди здійснюється шляхом переказу грошових коштів на рахунок відкритого акціонерного товариства «КФК» після підписання акту про надання юридичних послуг відповідно до п. 2.1 договору.

30 січня 2009 року між сторонами був підписаний акт приймання-здачі наданих юридичних послуг, проте відповідач надані послуги не оплатив.

30 листопада 2010 року між відкритим акціонерним товариством «КФК»та позивачем був укладений договір про відступлення права вимоги №30/11-10-5, відповідно до умов якого відкрите акціонерне товариство «КФК»передало за винагороду, а позивач прийняв на себе право вимоги, яке належить відкритому акціонерному товариству «КФК», і стає кредитором за зобов’язаннями, які виникли на підставі договору №01/12-08 від 01.12.2008 року.

01 грудня 2010 року позивач повідомив відповідача про укладення між ним та відкритим акціонерним товариством «КФК»договору відступлення права вимоги, просив заборгованість у розмірі 42 000,00 грн. перераховувати на його рахунок.

Відповідач заборгованість перед позивачем не оплатив, що підтверджується підписаним між сторонами 02 грудня 2010 року актом звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого борг відповідача перед позивачем становить 42 000,00 грн.

У зв’язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 42 000,00 грн. боргу.

22 лютого 2011 року у судовому засіданні представник позивача надав довідку про те, що на момент звернення ним з позовною заявою до суду, кошти від відповідача на його рахунок не надходили.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент судового засідання відповідач жодних документів, що спростовують доводи позивача або підтверджують оплату ним боргу перед позивачем, суду не надав. Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у судовому засіданні підтвердила, що між позивачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був укладений договір про відступлення права вимоги №30/11-10-5, відповідно до умов якого третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, передала за винагороду, а позивач прийняв на себе право вимоги, яке належить третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, і стає кредитором за зобов’язаннями, які виникли на підставі договору №01/12-08 від 01.12.2008 року.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 42 000,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-КАПІТАЛ»до державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон»задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Білоцерківський завод «Еталон»(09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 16, код 05828703) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МКТ-КАПІТАЛ»(01014, м. Київ, вул. Професора Підвисоцького, 16, код 37100720) 42 000,00 грн. (сорок дві тисячі грн. 00 коп.) боргу; 420,00 грн. (чотириста двадцять грн. 00 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Дьоміна С.Ю.