Рішення № 14413374, 24.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2011 р. Справа № 14/251-10

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: Корчук І. І. (довіреність № 1467 від 17.11.2010 р.);

від відповідача: Гладченко В. В. (доручення № 344/16 від 12.01.2010 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Ухл-маш”, м. Київ

до Державного спеціалізованого підприємства Центру переробки та захоронення техногенних відходів „Техноцентр”, м. Чорнобиль

про стягнення 240 530, 14 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ВАТ „Ухл-маш” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ДСП Центру переробки та захоронення техногенних відходів „Техноцентр” про стягнення 198 853, 80 грн. заборгованості, 20 315, 77 грн. пені, 15 721, 84 грн. інфляційних збитків, 5 638, 73 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов’язку щодо оплати у повному обсязі за товар згідно договору № 32-Б-09 купівлі-продажу від 26.11.2009 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.12.2010 р. порушено провадження у справі № 14/251-10 за позовом ВАТ „Ухл-маш” до ДСП Центру переробки та захоронення техногенних відходів „Техноцентр” про стягнення 240 530, 14 грн. і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 14.01.2011 р.

14.01.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача надав відзив № 34-4/25 від 12.01.2011 р. на позовну заяву, у якому він зазначив, що за відсутності фінансування з державного бюджету відповідач не мав можливості погасити заборгованість.

14.01.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 24.01.2011 р.

24.01.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд розглянути справу та вирішити спір з урахуванням обставин, зазначених у відзиві на позовну заяву.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

26.11.2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір № 32-Б-09 купівлі-продажу, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобов’язується поставити, а покупець прийняти і оплатити шафи та стелажі металеві, згідно узгодженої специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору, за цінами обумовленими специфікацією.

Згідно п. 2.1. договору вартість товару по договору складає 198 853, 80 грн., за КЕКВ 2410.

Відповідно до п. 3.1. договору оплата здійснюється згідно п. 2.1. договору на протязі 10 робочих днів з моменту підписання накладної, при надходженні коштів з державного бюджету на фінансування вказаної закупівлі.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що фінансування робіт по цьому договору здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.

Пунктом 7.1. договору визначено термін його дії, згідно якого даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2009 р., а у частині фінансових розрахунків до повного їх виконання.

Одночасно із підписанням договору сторонами було підписано специфікацію до договору, згідно якої позивач поставляє, а відповідач приймає продукцію загальної вартості 198 853, 80 грн.

На виконання умов договору позивачем у грудні 2009 р. було передано у власність (продано) відповідачу товар на загальну суму 198 853, 80 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3048 від 07.12.2009 р. на суму 198 853, 80 грн. та відповідною довіреністю відповідача, виданою на свого представника –гр. Сича С. В. на отримання товару, наявними в матеріалах справи.

Регулювання відносин, що виникають у зв’язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.12.2009 р. на розрахунковий рахунок відповідача з Державного бюджету України надійшли грошові кошти за КЕКВ 2410 у розмірі 17 052 428, 00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача за 30.12.2009 р., а тому згідно п. 3.1. договору прострочення виконання обов’язку відповідачем щодо оплати товару виникло після спливу 10-ти робочих днів від дня надходження на рахунок відповідача коштів з державного бюджету на придбання предмету закупівлі, а саме з 19.01.2010 р.

У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов’язок щодо оплати товару у повному обсязі не виконав і його заборгованість перед позивачем складає 198 853, 80 грн., що підтверджується договором № 32-Б-09 купівлі-продажу від 26.11.2009 р., видатковою накладною № 3048 від 07.12.2009 р. на суму 198 853, 80 грн. та відповідною довіреністю відповідача, виданою на свого представника –гр. Сича С. В. на отримання товару, актом звірки взаєморозрахунків станом на 08.10.2010 р., наявними в матеріалах справи.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 198 853, 80 грн. за договором № 32-Б-09 купівлі-продажу від 26.11.2009 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором № 32-Б-09 купівлі-продажу від 26.11.2009 р., за період прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару з 22.12.2009 р. по 22.06.2010 р. всього на загальну суму 20 315, 77 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку порушення строку оплати товару, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Оскільки, як було встановлено судом, обов’язок відповідача щодо оплати товару виник з 31.12.2009 р., а прострочення виконання відповідачем обов’язку щодо оплати товару почалось з 19.01.2010 р., то безпідставним є нарахування позивачем пені за прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару у заявлений період з 22.12.2009 р. по 22.06.2010 р.

Розрахунок пені від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є її нарахування позивачем до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару –до 19.01.2010 р.

Правильний розрахунок пені від суми заборгованості з урахуванням заявленого позивачем періоду прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару наступний:

- період заборгованості - з 19.01.2010 р. –по 22.06.2010 р., сума заборгованості –198 853, 80 грн., кількість днів заборгованості –140 днів та 15 днів, розмір облікової ставки НБУ –10, 25 %, 9, 50 %.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день

Сума пені за період прострочення

198853.8

19.01.2010 - 07.06.2010

140

10.2500 %

0.056 %*

15635.90

198853.8

08.06.2010 - 22.06.2010

15

9.5000 %

0.052 %*

1552.69

198 853, 80 грн. х 10, 25 % х 2 х 140/365 = 15 635, 90 грн.

198 853, 80 грн. х 9, 50 % х 2 х 15/365 = 1 552, 69 грн.

Отже, загальний розмір пені від суми заборгованості за договором № 32-Б-09 купівлі-продажу від 26.11.2009 р. у вищевказаний період становить 17 188, 60 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 17 188, 60 грн.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми заборгованості за періоди прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару всього на загальну суму 15 721, 84 грн. та 5 638, 73 грн. відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як було встановлено судом, обов’язок відповідача щодо оплати товару виник з 31.12.2009 р., а прострочення виконання відповідачем обов’язку щодо оплати товару почалось з 19.01.2010 р., то безпідставним є нарахування позивачем інфляційних збитків за прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару у заявлений період з 01.01.2010 р. по 01.11.2010 р.

Розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є їх нарахування позивачем до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару –до 19.01.2010 р.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми заборгованості з урахуванням заявленого позивачем періоду прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару наступний:

Період заборгованості

Сума боргу (грн.)

Середній індекс інфляції за період?

Інфляційне збільшення суми боргу?

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?

19.01.2010 - 31.10.2010

198853.8

1.060

11931.23

210785.03

198 853, 80 грн. х 1, 060 = 210 785, 03 грн.; 210 785, 03 грн. - 198 853, 80 грн. = 11 931, 23 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 11 931, 23 грн.

Оскільки, як було встановлено судом, обов’язок відповідача щодо оплати товару виник з 31.12.2009 р., а прострочення виконання відповідачем обов’язку щодо оплати товару почалось з 19.01.2010 р., то безпідставним є нарахування позивачем 3 % річних за прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару у заявлений період з 22.12.2009 р. по 01.12.2010 р.

Розрахунок 3 % річних від суми заборгованості, виконаний позивачем, є невірним так, як безпідставним є їх нарахування позивачем до моменту виникнення прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару –до 19.01.2010 р.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми заборгованості з урахуванням заявленого позивачем періоду прострочення відповідачем виконання обов’язку по оплаті товару наступний:

- період заборгованості - з 19.01.2010 р. –по 01.12.2010 р., сума заборгованості –198 853, 80 грн., кількість днів заборгованості –317 днів.

Сума боргу (грн)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір процентів річних

Загальна сума процентів

198853.8

19.01.2010 - 01.12.2010

317

3 %

5181.09

198 853, 80 грн. х 0, 03 % х 317/365 = 5 181, 09 грн.

Суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми заборгованості за договором у вищевказаний період у розмірі 5 181, 09 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого підприємства Центру переробки та захоронення техногенних відходів „Техноцентр” (ідентифікаційний код 23570533) на користь Відкритого акціонерного товариства „Ухл-маш” (ідентифікаційний код 14311749) 198 853 (сто дев’яносто вісім тисяч вісімсот п’ятдесят три) грн. 80 (вісімдесят) коп. заборгованості, 17 188 (сімнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 60 (шістдесят) коп. пені, 11 931 (одинадцять тисяч дев’ятсот тридцять одна) грн. 23 (двадцять три) коп. інфляційних збитків, 5 181 (п’ять тисяч сто вісімдесят одна) грн. 09 (дев’ять) коп. 3 % річних та судові витрати 2 331 (дві тисячі триста тридцять одна) грн. 55 (п’ятдесят п’ять) коп. державного мита і 228 (двісті двадцять вісім) грн. 92 (дев’яносто дві) коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В. М. Бацуца

Повний текст рішення підписаний

17 лютого 2011 р