Рішення № 14413310, 08.02.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2011 р. Справа № 10/013-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Казміренко Л.В.

розглянувши справу № 10/013-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Тіара», м. Київ;

до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з

обмеженою відповідальністю «Катех-Електро», смт. Коцюбинське;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет

спору на стороні відповідача: компанії «Сімпре Віва інтерпрайзіс», м. Київ;

про визнання дійсним договору застави майнового комплексу

за участю представників сторін:

від позивача: Дубинський А.О., довіреність від 27.12.2010р. № 1210/17;

від відповідача: Пасіка Є.Ю. довіреність від 27.01.2011р. б/н;

від третьої особи: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Тіара»(надалі позивач) до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»(надалі відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача компанії «Сімпре Віва інтерпрайзіс»про визнання дійсним Договору застави майнового комплексу (іпотеки) від 16.11.2002р., укладеного між компанією “Siempre Viva Enterprises Ltd.” (третя особа) та підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»(відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору від 11.10.2010р. про передачу (відступлення) прав та зобовязань за Договором купівлі-продажу частки у статутному фонді від 12 листопада 2002 року позивач набув прав та обовязків заставодержателя за спірним договором застави. Проте, за відсутності нотаріального посвідчення Договору застави майнового комплексу (іпотеки) від 16.11.2002р. порушується право позивача на належне забезпечення виконання умов договору застави з боку відповідача, який, в свою чергу, може здійснити будь-які дії (в тому числі і відчуження) по передачі предмета іпотеки третім особам, чим позбавляє можливості позивача забезпечити виконання умов основного договору (Договору купівлі-продажу частки у статутному фонді Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»), який забезпечується спірним договором застави.

Ухвалою суду від 31.01.2011р. порушено провадження у справі № 10/013-11 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 08.02.2011р.

07.02.2011р. на адресу господарського суду надійшла заява від позивача про уточнення та додаткове обґрунтування позовних вимог.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з урахуванням поданих уточнень.

Представник відповідача в засіданні суду надав відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, однак не заперечує факт наявності спору між сторонами та зазначає, що помилково вважав спірний Договір застави (іпотеки) майнового комплексу від 16.11.2002р. таким, що втратив чинність.

Представник третьої особи в засідання суду не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив. Третя особа витребувані ухвалою від 31.01.2011р. документи не подала та не надіслала.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2002р. між громадянином Литви ОСОБА_1 (за договором продавець) та компанією Viva Enterprises Ltd.»(за договором покупець) був укладений Договір купівлі-продажу частки у статутному фонді Підприємства з іноземною інвестицією у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»(надалі за текстом договір купівлі-продажу).

З метою забезпечення виконання зобовязання гр. ОСОБА_1 по передачі у власність покупця (третя особа) частки у статутному фонді, 16.11.2002р. між компанією Viva Enterprises Ltd.»та ТОВ «Катех-Електро», як майновим поручителем, був укладений Договір застави майнового комплексу (іпотеки) (надалі за текстом договір застави).

У п. 17 договору застави сторони передбачили, що даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до припинення застави по підставах, передбаченим чинним законодавством України чи договором. При цьому, заставодавець зобовязується отримати документи, що згідно з чинним законодавством необхідні для нотаріального посвідчення цього договору та повідомити заставодержателя про час та місце нотаріального посвідчення договору.

В подальшому, 11.10.2010р., між товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Тіара»(позивач) та компанією Viva Enterprises Ltd.»(країна Беліз) було укладено Договір про передачу (відступлення) прав та зобовязань за Договором купівлі-продажу частки у статутному фонді від 12 листопада 2002 року (надалі за текстом договір про відступлення).

Згідно положень зазначеного договору про відступлення, позивач, зокрема, набув прав та обовязків заставодержателя за спірним договором застави.

При цьому, отримавши від покупця екземпляр Договору застави від 16.11.2002р., було встановлено, що відповідач до теперішнього часу не здійснив необхідних дій, передбачених ч. 2 п. 17 договору застави, а саме не отримав документів для нотаріального посвідчення договору застави та відповідно не повідомив покупця про час та місце нотаріального посвідчення договору застави.

Звернувшись до відповідача з вимогою про виконання його обовязків, передбачених договором застави, позивач отримав відповідь про те, що, оскільки основне зобовязання Договір купівлі-продажу від 12.11.2002р. припинений, то і похідне зобовязання Договір застави від 16.11.2002р., є також припиненим. Отже, у відповідача відсутній обовязок стосовно нотаріального оформлення договору застави. При цьому, відповідач не надав жодних доказів, що договір купівлі-продажу є припинений.

Право власності відповідача на предмет застави (іпотеки) підтверджується Свідоцтвом про право власності на будівлі та споруди від 28.07.1999р., Договором №_72 УК від 24.04.2000р., Договором купівлі-продажу частини виробничої бази № 257ук від 15.10.2001р., Договором купівлі-продажу частини майнового комплексу від 22.04.2001р., Договором купівлі-продажу № 479 УК від 19.08.2002р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, 18.11.2002р. відповідач звернувся до компанії mpre Viva Enterprises Ltd.»з листом № 153, в якому повідомляв останню про проведення поточного ремонту у період з 20 по 29 листопада 2002 року, який не буде погіршувати предмету застави.

Крім того, відповідач повідомив (лист № 154 від 18.11.2010р.) третю особу про намір змінити права власності, володіння та користування предметом застави шляхом відчуження предмету застави третій особі та просив заставодержателя надати згоду на зміну прав власності, володіння та користування предмету застави.

Пунктом 15.2 договору застави майнового комплексу (іпотеки) від 16.11.2002р. передбачено, що заставодавець зобовязується отримувати згоду заставодержателя на здійснення дій, що спрямовані на зміну прав власності, володіння чи користування предметом застави.

20.11.2002р. третя особа надала відповідь за № 47, в якій не заперечувала проти проведення ремонту. Проте, компанія iempre Viva Enterprises Ltd.»не погоджується на зміну прав власності, володіння чи користування предметом застави (лист № 58 від 20.11.2002р.). Крім того, у вказаному листі третя особа повідомила, що відповідач не виконав свої зобовязання щодо нотаріального посвідчення Договору застави майнового комплексу (іпотеки) від 16.11.2002 року та просить повідомити про час та місце нотаріального посвідчення Договору застави майнового комплексу (іпотеки) від 16.11.2002р.

Як вказує позивач, ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору застави фактично призводить до його недійсності, оскільки законодавством передбачене обовязкове нотаріальне посвідчення договорів іпотеки.

Вказані дії відповідача, на думку позивача, порушують його права, оскільки вимоги щодо виконання відповідачем всіх його платіжних зобовязань за основним зобовязанням (договорами купівлі-продажу цінних паперів) залишаються незабезпеченими.

Також позивач вказує на те, що незважаючи на ту обставину, що договір застави нотаріально не посвідчений, між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та договір фактично виконується сторонами.

Отже, судом встановлено, що спір між сторонами виник в звязку з тим, що договір застави всупереч вимогам чинного законодавством не був нотаріально посвідчений.

Так, договір застави (іпотеки), який позивач просить суд визнати дійсним, був укладений 16 листопада 2002 року.

Відповідно до ст. 181 Цивільного кодексу Української РСР, у редакції від 08.10.1999р., що діяла на момент укладення спірного договору, відносини застави нерухомого майна регулювались Законом України «Про заставу».

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про заставу»(в редакції на дату укладення договору), у випадках, коли предметом застави є нерухоме майно, транспортні засоби, космічні об'єкти, договір застави повинен бути нотаріально посвідчений на підставі відповідних правоустановчих документів. Нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна здійснюється за місцезнаходженням нерухомого майна, договору застави транспортних засобів та космічних об'єктів - за місцем реєстрації цих засобів та об'єктів.

Відповідно ст. 14 вказаного Закону, недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Згідно ч. 2 п. 4. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки Договір застави (іпотеки) цілісного майнового комплексу від 16.11.2002р. не припинено за домовленістю сторін, відсутнє рішення суду про розірвання або визнання його недійсним, чи інші докази того, що договір припинив свою дію, а, отже, права і обов'язки, що виникли у сторін за договором, продовжують існувати після набрання чинності Цивільним кодексом України.

Таким чином, до вирішення даного спору застосовуються норми Цивільного кодексу України від 16.01.2003р.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Приписами частини першої статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 209 ЦК України, на вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну та припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 18 Закону «Про іпотеку»встановлює, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

- для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

- зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

- опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

- посилання на видачу заставної або її відсутність.

Як вбачається з письмових доказів наданих сторонами по справі, між сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Як свідчать матеріали справи, сторони домовились щодо всіх істотних умов договору застави, які передбачені для даного виду договорів, а також здійснюють виконання спірного договору.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частина 2 цієї статті визначає способи захисту цивільних прав та інтересів. При цьому, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення Договору застави майнового комплексу (іпотеки) від 16.11.2002р. у добровільному порядку, що, в свою чергу, тягне за собою недійсність правочину і як наслідок порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача, передбачені основним договором та укладеним на забезпечення його виконання Договором застави (іпотеки) від 16.11.2002р., тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Тіара» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати дійсним Договір застави майнового комплексу (іпотеки) від 16.11.2002р., який укладено між компанією re Viva Enterprises Ltd.»(країна Беліз) та підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро».

3. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро»(08298, Київська область, смт. Коцюбинське, пров. Будівельний, 9/11, код ЄДРПОУ 20006134) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтингова компанія «Тіара»(м. Київ, вул. Бурмістенко, 11, офіс 1, код ЄДРПОУ 35001872) державне мито в розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 236,00 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Дата складання і підписання повного тексу рішення 14.02.2011 р.