Рішення № 14413306, 25.01.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2011 р. Справа № 9/302-09/15

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віола», Київська обл., м.Біла Церква

до приватного підприємства елітно-насінневої агрофірми «Мрія», Київська обл., Володарський р-н, с.Капустинці

про стягнення 180393,32 грн.

за участю представників:

від позивача: Гинайло В.І. директор, Козачков В.Л. (дов. №30/08-10 від 30.08.2010р.);

від відповідача: Андрусенко Я.М. (дов. №17 від 14.01.2011р.), Бринюк В.Г. (дов. 22.09.2010р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віола»(далі-Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до приватного підприємства елітно-насінневої агрофірми «Мрія»(далі-Відповідач) про стягнення 180393,32 грн., з яких 99429,31 грн. основної заборгованості, 11522,90 грн. 3 % річних, 60179,21 грн. інфляційних втрат та 9261,90 грн. пені.

Позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що товариство з обмеженою відповідальністю “Віола” на виконання умов додаткової угоди від 31.05.2005р. до договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 року надало елітно-насіннєвій агрофірмі “Мрія” товар, за який відповідач розрахувався частково, у звязку з чим утворилась заборгованість у сумі 99429,31 грн. У звязку з наявністю зазначеної заборгованості відповідачу нараховано 11522,90 грн. 3% річних, 60179,21 грн. інфляційних втрат та 9261,90 грн. пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 09.03.2010р. у справі 9/302-09, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.07.2010р., позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Віола»задоволені частково; стягнуто з приватного підприємства Елітно-насіннєвої агрофірми “Мрія” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Віола” борг в сумі 99429 грн. 31 коп., 11522 грн. 90 коп. 3 % річних, 60179 грн. 21 коп. інфляційних збитків та судові витрати: державне мито в сумі 1711 грн. 31 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223 грн. 88 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.10.2010р. рішення господарського суду Київської області від 09.03.2010р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.07.2010р. у справі № 9/302-09 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2010р. справу № 9/302-09 прийнято до провадження суддею Рябцевою О.О. та присвоєно їй №9/302-09/15.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2010р. надав суду пояснення відносно позову, в яких відповідач проти позову заперечує посилаючись на те, що з позивачем були проведені розрахунки за поставлений товар на суму 99480,35 грн., що підтверджується квитанціями та видатковими касовими ордерами переліченими в поясненнях. Відповідач зазначає, що вказані документи на даний час знаходяться у Білоцерківському МВ ГУ МВС України, згідно протоколу виїмки від 26.06.2009р.

В судовому засіданні 26.11.2010р. представник позивача заявив клопотання в порядку ст. 38 ГПК України про витребування у Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області оригіналів всіх первинних бухгалтерських документів, вилучених у елітно-насіннєвої агрофірми «Мрія»на підставі постанови про проведення виїмки від 24.06.2009р. та протоколу від 26.06.2009р. Крім того, в матеріалах справи міститься клопотання відповідача про витребування доказів у кількості 44 документа з їх переліком, які вказані в протоколі виїмки від 26.06.2009р. Білоцерківським МВ ГУ МВС України в Київській області, які за твердженням відповідача підтверджують повний розрахунок відповідача з позивачем.

Ухвалою суду від 30.11.2010р. у Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області витребувано належним чином засвідчені копії документів, які згідно постанови про проведення виїмки від 24.06.2009р. та протоколу від 26.06.2009р. Білоцерківським МВ ГУ МВС України в Київській області було вилучено у приватного підприємства елітно-насіннєвої агрофірми «Мрія»в кількості 44 штуки. Представника відповідача уповноважено отримати документи у Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області.

17.12.2010р. через загальний відділ суду від позивача надійшла заява №16/12-10 від 16.12.2010р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що при зверненні з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем за поставлене обладнання для наповнювання, зважування і зшивання мішків з насінням зернових, зернобобових та олійних культур, станом на 23.12.2005р. складала 137956,28 грн., проте при зверненні до суду з позовом позивач виходив із взаємної заборгованості відповідача перед позивачем на суму 137956,28 грн. та позивача перед відповідачем на суму 38526,97 грн. Посилаючись на те, що пунктом 3.1 договору від 15.04.2005 р. № 15/04-05 передбачений розрахунок за товар шляхом перерахування коштів на р/рахунок позивача в 6-ти місячний термін після одержання товару, позивач просить суд стягнути 137956,28 грн. заборгованості, 100102,86 грн. інфляційних втрат, 20648,09 грн. 3% річних.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.12.2010р. надав суду супровідний лист № 18826 від 13.12.2010р. Білоцерківського МВ ГУМВС України в Київській області та копії документів, витребуваних судом.

Представник позивача у судовому засіданні 25.01.2011р. надав суду заяву про уточнення позовних вимог, яка за своїм змістом є заявою про збільшення розміру позовних вимог. В заяві позивач посилається на те, що ним за договором №15/04-05 від 15.04.2005р. було поставлено відповідачу також соги на суму 77220,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 34 від 03.06.2005 р. та книгою обліку продажу товарів (робіт, послуг) № 720 від 05.09.2001 р. по ТОВ «Віола». Позивач зазначає, що заборгованість відповідача складає 77220,00 грн. за поставлені соги та 137956,28 грн. за поставлене обладнання для наповнювання, зважування і зшивання мішків з насінням зернових, зернобобових та олійних культур, що разом становить 215176,28 грн., які позивач просить суд стягнути з відповідача. У звязку з наявністю зазначеної заборгованості відповідачу нараховано 155699,93 грн. інфляційних втрат та 33016,03 грн. 3% річних. Всього сума позову становить 403892,24 грн.

Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 403892,24 грн.

Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2005 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Віола»(Продавець) та елітно-насінневою агрофірмою «Мрія»(Покупець), яка змінила свою назву на приватне підприємство елітно-насіннева агрофірма «Мрія»(свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 802511) було укладено договір купівлі-продажу № 15/04-05. Відповідно до умов п.1.1. цього договору Продавець продає, а Покупець купує залізобетонні конструкції для будівництва насіннєвого заводу та складів згідно накладної.

Позивач зобовязується відпустити відповідачу зазначений у п. 1.1 договору товар на загальну суму 375000,00 грн. (п. 2.1 договору).

Відповідач зобовязується прийняти та оплатити товар згідно умов договору (п. 2.2 договору).

Порядок розрахунків передбачений пунктом 3 договору, відповідно до якого відповідач здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на р/рахунок позивача в 6-ти місячний термін після одержання (п. 3.1 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повних розрахунків (п. 5.1 Договору).

31 травня 2005 року сторони уклали додаткову угоду до договору, відповідно до якої сторони вирішили у звязку із забезпеченням будівництва насіннєвого комплексу залізобетонними конструкціями, крім СОГ, які будуть поставлені до червня 2005 року, поставити замість вищеназваних конструкцій обладнання для наповнення, зважування і зашивання мішків з насінням зернових, зернобобових та олійних культур на загальну суму 405 556,28 грн., включаючи ПДВ.

На виконання умов додаткової угоди від 31 травня 2005 року до договору № 15/04-05, позивач 22 червня 2005 року надав відповідачу обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі від 22.06.2005 р., відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв обладнання для наповнення, зважування і зашивання мішків з насінням зернових, зернобобових та олійних культур на загальну суму 405 556,28 грн., включаючи ПДВ.

Згідно з накладною № 22/06-05 від 22 червня 2005 року на суму 405 556,28 грн., позивач передав, а відповідач отримав обладнання на суму 405556,28 грн.

Відповідачем для отримання від ТОВ “Віола” обладнання видано довіреність серії НОМЕР_1 від 22.06.2005 р. на імя ОСОБА_1

У судових засіданнях представники відповідача факт отримання обладнання на суму 405 556,28 грн. не заперечували.

За отримане обладнання відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача кошти у сумі 267600,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, а саме 23.09.2005р. відповідачем перераховано 5000,00 грн., 04.10.2005р. 600,00 грн., 02.12.2005р. 10000,00 грн., 09.12.2005р. 252000,00 грн.

Позивач заперечує проти твердження відповідача відносно того, що видаткові касові ордера та квитанції, на які посилається відповідач, підтверджують сплату заборгованості за отриманий товар, оскільки в зазначених документах підставою одержання коштів зазначено за надані послуги, відсутні зазначення особи одержувача та найменування, номер, дата видачі документа, який засвідчує особу одержувача не зазначено, підпис особи одержувача відсутній, тобто документи не оформлені належним чином.

Скеровуючи справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у постанові від 27.10.2010 р. зазначив, що судами первинні бухгалтерські документи не були досліджені у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Розглянувши первинні бухгалтерські документи, що надані на виконання ухвали суду від 30.11.2010 р. Білоцерківським МВ ГУ МВС України в Київській області, судом встановлено наступне.

Як вбачається з видаткового касового ордеру № 928 від 01.11.2007 р., квитанції № 141 від 01.11.2007р., видаткового касового ордеру № 936 від 02.11.2007 р., квитанції № 142 від 02.11.2007р., видаткового касового ордеру № 947 від 05.11.2007 р., квитанції № 144 від 05.11.2007р., видаткового касового ордеру № 951 від 06.11.2007 р., квитанції № 145 від 05.11.2007р., підставою отримання коштів на вказаних документах зазначено: «за надані послуги». З видаткового касового ордеру № 377 від вересня 2005 р., квитанції № 34 від вересня 2005 р., видаткового касового ордеру № 308 від 01.08.2005 р., квитанції № 31 від 01.08.2005р., видаткового касового ордеру № 511 від 26.10.2005 р., квитанції № 37 від 26.10.2005 р. вбачається, що підставою отримання коштів на вказаних документах зазначено: «погашення заборгованості». Проте, відповідно до умов п. 3.1 договору № 15/04-05, заборгованість за отримане обладнання виникла у відповідача 23 грудня 2005 року. У квитанції № 51 від 29.12.2005 р. підставою отримання коштів зазначено: «за обладнання», але у видатковому касовому ордері № 674 від 29.12.2005 р. до цієї квитанції підставою отримання коштів зазначено: «за надані послуги».

Крім того, серед отриманих від Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області документів, є видаткові касові ордери та квитанції, які датовані раніше ніж договір купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р.

З видаткових накладних № 85 від 13.04.2006р., № 104 від 25.04.2006р., № 082 від 02.08.2005р., № 119 від 09.09.2005р., № 24 від 02.03.2006р., № 104 від 01.09.2005р., № 74 від 23.06.2005р. та довіреностей виданих ТОВ «Віола»на отримання товару серії ЯКЯ № 785359 від 15.04.2006р., серії ЯКЯ № 785358 від 13.04.2006р., серії ЯКЯ № 785356 від 02.03.2006р., серії ЯГТ № 544900 від 09.09.2005р., серії ЯГТ № 544892 від 22.06.2005р., серії ЯГТ № 544898 від 02.08.2005р. вбачається, що позивачем прийнято від відповідача товар.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі з 2003 року по 2007 р. тривали господарські відносини, серед яких, крім договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р., стягнення заборгованості за яким є предметом спору у даній справі, також мали місце поставка товару від відповідача позивачу, укладення та виконання агентського договору № 15/01-04 від 15.01.2004 р. Зазначене не заперечувалося представниками сторін та підтверджується також документами, отриманими від Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами у справі проводилися розрахунки не тільки за договором купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р., то вищезазначені видаткові касові ордери та квитанції, в яких не зазначено, що підставою отримання коштів є договір купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р., чи додаткова угода від 31 травня 2005 року до нього, чи оплата за обладнання, отримане на підставі зазначеного договору, не можуть бути належними доказами, що підтверджують оплату товару, отриманого відповідачем на підставі додаткової угоди від 31 травня 2005 року до договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р.

Відповідач також посилається на те, що за отримане за додатковою угодою від 31.05.2005 р. обладнання він розрахувався товаром, що підтверджується видатковими накладними № 85 від 13.04.2006р., № 104 від 25.04.2006р., № 082 від 02.08.2005р., № 119 від 09.09.2005р., № 24 від 02.03.2006р., № 104 від 01.09.2005р., № 74 від 23.06.2005р. та довіреностями виданими ТОВ «Віола»на отримання товару серії ЯКЯ № 785359 від 15.04.2006р., серії ЯКЯ № 785358 від 13.04.2006р., серії ЯКЯ № 785356 від 02.03.2006р., серії ЯГТ № 544900 від 09.09.2005р., серії ЯГТ № 544892 від 22.06.2005р., серії ЯГТ № 544898 від 02.08.2005р.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р. покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на р/рахунок продавця в 6-ти місячний термін після одержання. Інша форма розрахунку за отриманий товар договором № 15/04-05 не передбачена.

Згідно з ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Доказів того, що між сторонами відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.ст. 526, 629, 655 ЦК України та умови договору № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р. щодо розрахунку коштами за отриманий товар, та відсутність доказів зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог, твердження відповідача про те, що за обладнання, отримане за договором № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р., він частково розрахувався товаром, є помилковим.

Вищезазначені накладні та довіреності підтверджують лише поставку відповідачем позивачу товару.

Доказів перерахування позивачу грошових коштів за додатковою угодою до договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р., крім наявних в матеріалах справи банківських виписок на суму 267600,00 грн., відповідачем суду не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за отримане обладнання за додатковою угодою до договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р. виникла 23.12.2005 р. та становить 137956,28 грн. (405556,28грн. 267600,00грн.).

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 137956,28 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за отримане обладнання за додатковою угодою до договору купівлі-продажу № 15/04-05 від 15 квітня 2005 р. у сумі 137956,28 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач у заяві про збільшення розміру позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 15/04-05 позивачем 03.06.2005р. поставлено відповідачу соги на суму 77220,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 34 від 03.06.2005р., податковою накладною № 10 від 03.06.2005р., книгою обліку продажу товарів (робіт, послуг) № 720 від 05.09.2001 р.

Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за отриманий товар (соги), у звязку з чим заборгованість відповідача за поставлені соги становить 77220,00 грн.

Позивач посилається на те, що товар поставлений на підставі видаткової накладної № 34 від 03.06.2005р., проте як докази поставки товару позивачу додано до заяви копію книги обліку продажу товарів, в якій зазначено, що ТОВ «Мрія»02.06.2005р. отримало товар на суму 77220,00 грн., запит Білоцерківської ОДПІ Київської області від 09.09.2005р. № 49505-23-2-35/1-302, в якому податкова інспекція просить надати позивача документальне підтвердження взаємовідносин з ЕНАФ «Мрія»з питань відвантаження товарів згідно з податкової накладної №10 від 03.06.2005р., повідомлення позивача до Білоцерківської ОДПІ, в якому він зазначає, що відвантаження товару відбувалося на підставі видаткової накладної № 34 від 03.06.2005р. на суму 77220,00 грн., товар отримував особисто ОСОБА_1. директор відповідача.

Позивач видаткову накладну № 34 від 03.06.2005р., на яку він посилається в підтвердження поставки товару на суму 77220,00 грн., суду не надав. Представник позивача у судових засіданнях надав усні пояснення та зазначив, що зазначена видаткова накладна № 34 від 03.06.2005р. на суму 77220,00 грн. на підприємстві позивача відсутня, причин її відсутності він не пояснив.

Відповідно до положень п.п. 2.1 ст. 2 Положення “Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку”, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинними документами є документи створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п. 2.4. ст.2 Положення “Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку” первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги до обовязкових реквізитів первинних документів викладено і в ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Відповідно до положень ст. 34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженими певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей може підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, в даному випадку накладною, на яку посилається позивач та довіреністю на отримання матеріальних цінностей, виданою в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р.

При відсутності в доданих позивачем документах первинних бухгалтерських документів, а саме видаткової накладної № 34 від 03.06.2005р. на суму 77220,00грн., книга обліку продажу товарів, запит Білоцерківської ОДПІ Київської області від 09.09.2005р. № 49505-23-2-35/1-302, повідомлення позивача до Білоцерківської ОДПІ не є належними доказами виникнення у відповідача заборгованості з оплати товару у сумі 77220,00грн., оскільки не є первинними документами в розумінні вимог чинного законодавства, а тому можуть бути взяті до уваги судом лише в разі існування належним чином оформлених первинних документів, яких суду не надано. Таким чином, позивачем не надано належних доказів, які підтверджують виникнення у відповідача заборгованості з оплати товару у сумі 77220,00грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позову, а саме не доведено наявності заборгованості у сумі 77220,00 грн., скільки не доведено поставку зазначеного товару відповідачу.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриманий товар у сумі 77220,00грн. задоволенню не підлягають.

Також позивач просить стягнути з відповідача 155699,93 грн. інфляційних втрат, 33016,03 грн. 3% річних.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 155699,93 грн. інфляційних втрат, з яких 56148,90 грн., які нараховані за період з 04.12.2005р. по грудень 2010р. на суму 77220,00 грн. та 99551,03 грн., які нараховані за період з 23.12.2005р. по грудень 2010р. на суму 137956,28 грн. Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення боргу у сумі 77220,00 грн., оскільки позивачем не доведено наявності такої заборгованості, то вимога позивача про стягнення з відповідача 56148,90 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 04.12.2005р. по грудень 2010р. на суму 77220,00 грн. задоволенню не підлягає. Згідно з вірним арифметичним розрахунком інфляційні втрати, які розраховані з додержанням вимог рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. “Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” за загальний період з січня 2006р. по грудень 2010р. з урахуванням дати виникнення заборгованості на суму 137956,28 становлять 99190,56 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 33016,03 грн. 3% річних, з яких 11925,73 грн., які нараховані за період з 04.12.2005р. по 25.01.2011р. на суму 77220,00 грн. та 21090,30 грн., які нараховані за період з 23.12.2005р. по 25.01.2011р. на суму 137956,28 грн. Враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення боргу у сумі 77220,00 грн., оскільки позивачем не доведено наявності такої заборгованості, то вимога позивача про стягнення з відповідача 11925,73 грн. 3% річних, нарахованих за період з 04.12.2005р. по 25.01.2011р. на суму 77220,00 грн. задоволенню не підлягає. Оскільки розрахунок 3% річних, що нараховані за загальний період з 23.12.2005р. по 25.01.2011р. на суму 137956,28 грн. є арифметично вірним, то стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у сумі 21090,30грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до статті 49 ГПК України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 44 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства елітно-насінневої агрофірми «Мрія»(09340, Київська обл., Володарський р-н, с.Капустинці, вул. Леніна, 8, код 03753310) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Віола»(09107, Київська обл., м.Біла Церква, вул. Сквирське шосе, 223, код 30683883) 137956,28 грн. (сто тридцять сім тисяч девятсот пятдесят шість грн. 28коп.) боргу, 99190,56 грн. (девяносто девять тисяч сто девяносто грн. 56 коп.) інфляційних втрат, 21090,30 грн. (двадцять одна тисяча девяносто грн. 30 коп.) 3% річних, 2582,37 грн. (дві тисячі пятсот вісімдесят дві грн. 37 коп.) державного мита та 150,89 грн. (сто пятдесят грн. 89 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 14.02.2011р.