Рішення № 14413242, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/1728.02.11

За позовом Іноземного підприємства "Кримська Роза"

до Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА"

про стягнення 15 437,09 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

Від позивача не з»явились

Від відповідача не з"явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2010 р. Іноземне підприємство "Кримська роза" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія “Універсальна" (відповідач) 15437,09 грн., з яких: 14486,21 грн. страхового відшкодування, 950,88 грн. пені за період з 04.04.2010 р. по 09.08.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 р. № 05-5-14/9932 (суддя Нарольський М.М.) позовна заява Іноземного підприємства "Кримська роза" і додані до неї документи були повернуті позивачеві без розгляду на підставі п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 р. № 05-5-14/9932 (колегія суддів: Кропивна Л.В. (головуючий суддя), Поляк О.І., Чорна Л.В.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.08.2010 р. у справі № 05-5-14/9932 скасовано, а позовну заяву і додані до неї документи, повернуті наведеною ухвалою суду, передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

В порядку статті 2-1 ГПК України, справу № 05-5-14/9932 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2011 р., на підставі ст. 86 ГПК України, позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 39/17, розгляд справи призначено на 31.01.2011 р. о 09:50 год.

Представник позивача в судове засідання 31.01.2011 р. з"явився, звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи, зокрема: витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно позивача та відповідача станом на 25.01.2011 р., квитанції № ППН2 від 25.01.2011 р. на підтвердження оплати витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, звернення ІП «Кримська роза»№ 9 від 11.06.2010 р., листа ЦВЗ Південного регіону ПАТ «Страхова компанія «Універсальна»№ 807 від11.06.2010 р.

Представник позивача в судовому засіданні 31.01.2011 р. надав усні пояснення по суту заявлених позовних вимог.

Позовні вимоги визначені позивачем у загальній сумі 15437,09 грн., з яких: 12986,24 грн. вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу позивача; 1000,00 грн. вартість евакуації транспортного засобу позивача; 500,00 грн. вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження; 950,88 грн. пені за період з 04.04.2010 р. по 09.08.2010 р. на підставі п. 37.1, 37.2 статті 37 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що йому внаслідок ДТП було завдано матеріальні збитки особою (водієм ОСОБА_3), яка керувала транспортним засобом, що належить Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, а тому позивач на підставі закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача в судовому засіданні 31.01.2011 р. також подав суду додаткові пояснення по справі, відповідно до яких, зокрема, повідомив, що позивачем було подано до СК «Універсальна» заяву про виплату страхового відшкодування 03.03.2010 р., остання була оформлена в офісі страхової компанії та на бланку останньої в єдиному екземплярі. Фактично єдиний примірник даної заяви на теперішній час знаходиться в матеріалах справи № 9393 а/о Центру врегулювання збитків Південного регіону ПАТ «Страхова компанія «Універсальна». Повторно з вимогою про здійснення виплати страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача 11.06.2010 р. із заявою № 9 у довільній формі, у відповідь на яку отримав від відповідача лист № 807 від11.06.2010 р. про неможливість здійснення виплати страхового відшкодування.

Представник відповідача в судове засідання 31.01.2011 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 13.01.2011 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 28.02.2011 р. о 12:20 год.

24.02.2010 р. представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на участь у розгляді справ в Окружному адміністративному суді АР Крим.

В судове засідання 28.02.2011р. представник позивача не з»явився з огляду на подане суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши в судовому засіданні наведене клопотання, суд прийшов до висновку про незадоволення останнього, оскільки:

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Ухвалою суду від 31.01.2011 р. розгляд справи був відкладений на 28.02.2011 р., про що представник позивача був безпосередньо повідомлений в судовому засіданні, наведена ухвала суду була направлена позивачу за його адресою, вказаною у позовній заяві, про що є відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 31.01.2011 р. За наведених обставин, позивач мав можливість направити свого повноважного представника для участі в судовому засіданні. Крім того, будь-які докази на підтвердження викладених у клопотанні обставин позивачем не вказано і, відповідно, не додано.

Інші заяви та клопотання позивачем не подавались, а таке свідчить, що позивач не відмовився від позову, т.т. підтримує позов у тому вигляді, в якому останній був поданий до Господарського суду міста Києва.

Відповідач в судове засідання 28.02.2011 р. також не з»явився, вимоги ухвали суду від 31.01.2011 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/17 від 31.01.2011 р. було направлене відповідачу за його адресою, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (серія АЕ № 788243).

Вищенаведене поштове відправлення отримане уповноваженим представником відповідача 07.02.2011 р., що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судовому засіданні 28.02.2011 р. від останнього до суду не надходило.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвали суду вручені відповідачу належним чином.

При цьому суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 28.02.2011 р. за відсутністю позивача та відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України двомісячний строк вирішення спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачами не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.02.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно Довідки ВДАІ ГУМВС України в м. Севастополі, 04.02.2010 року на автомобільній дорозі Об»їзна в м. Севастополі сталася дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля MAN, реєстраційний НОМЕР_2 з причепом, реєстраційний НОМЕР_3, що належить Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, під керування водія ОСОБА_3., та автомобіля «ИЖ», реєстраційний НОМЕР_1, що належить Іноземному підприємству "Кримська роза" (позивач), під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля позивача «ИЖ», реєстраційний НОМЕР_1.

Відповідно до полісу № ВС/3938073 від 15.05.2009 р., між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (відповідач), як страховиком, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору І), строком дії з 15.05.2009 р. по 14.05.2010 р., з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн., франшиза - 0,00 грн. (нуль гривень), забезпечений транспортний засіб вантажний автомобіль MAN, реєстраційний НОМЕР_2 (надалі - поліс № ВС/3938073 від 15.05.2009 р.).

Відповідно до полісу № ВС/3938072 від 15.05.2009 р., між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариствао "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА", як страховиком, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору І), строком дії з 15.05.2009 р. по 14.05.2010 р., з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн., франшиза - 0,00 грн. (нуль гривень), забезпечений транспортний засіб причеп SCHMITZ S01, реєстраційний НОМЕР_3 (надалі - поліс № ВС/3938072 від 15.05.2009 р.).

Постановою Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26.03.2010 р. у справі № 3-1038/10 гр. ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу. Зокрема, даною постановою суд встановив, що гр. ОСОБА_3 04.02.2010 р. о 18 год. 00 хв., керуючи автомобілем МАН з номерним знаком НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3, в м. Севастополі під час руху не контролював кріплення вантажу, в результаті чого виникло його падіння на транспортний засіб «ИЖ»з номерним знаком НОМЕР_1, який рухався у зустрічному напрямку, в результаті чого транспортний засіб «ИЖ»отримав механічні пошкодження.

Позивач вважає, що оскільки цивільно правова відповідальність власника транспортного засобу (автомобіля MAN, реєстраційний НОМЕР_2 та причепа SCHMITZ, реєстраційний НОМЕР_3) - Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 була застрахована відповідачем, як страховиком, згідно вищенаведених полісів № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р., то останній відповідно до ст.ст. 9, 22 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зобов»язаний відшкодувати майнову шкоду, заподіяну позивачу, в межах лімітів відповідальності страховика, визначених полісами № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р.

Позивач зазначив, що у відповідності до ст. 33 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 05.02.2010 р. повідомив відповідача про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, позивач вказав, що 11.02.2010 р. повторно звернувся до відповідача, надавши при цьому ушкоджений транспортний засіб для огляду.

Для належної фіксації результатів огляду ушкодженого транспортного засобу та подальшого розрахунку вартості відновлювального ремонту даного транспортного засобу, 11.02.2010 р. експертом ТОВ «Кумір Брок»в присутності представників позивача та відповідача (представник Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 був викликаний, однак не з»явився) було складено Протокол огляду транспортного засобу, на підставі якого 12.02.2010 р. ТОВ «Кумір Брок»було надано Висновок № 0024/10 експертного, автотоварознавчого дослідження.

Відповідно до вищенаведеного Висновку № 0024/10 від 12.02.2010 р. розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «ИЖ», реєстраційний НОМЕР_1, внаслідок пошкодження при ДТП склав 12986,21 грн. (з урахуванням коеффіцієнту фізичного зносу).

Крім того, позивач поніс додаткові витрати, пов»язані з пошкодженням його транспортного засобу (автомобіля ИЖ», реєстраційний НОМЕР_1) у спірному ДТП, а саме: 1000,00 грн. - вартість евакуації транспортного засобу позивача; 500,00 грн. вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження. На підтвердження позивачем залучено до матеріалів справи копії наступних документів: товарного чека № 133446 від 16.02.2010 р. ПП ОСОБА_4 на суму 1000,00 грн., акта № 16 здачі приймання робіт від 11.02.2010 р. за послуги автоксперта (висновок № 0024/10), платіжне доручення № 474 від 15.02.2010 р. на суму 500,00 грн.

Позивач стверджує, що 03.03.2010 р. відповідно ст. 33 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" подав відповідачу заяву про виплату страхового відшкодування та всі документи, необхідні для її розгляду.

Вищенаведена заява 03.03.2010 р. була оформлена в офісі страхової компанії та на бланку останньої в єдиному екземплярі, примірник даної заяви фактично знаходиться в матеріалах справи № 9393 а/о Центру врегулювання збитків Південного регіону ПАТ «Страхова компанія «Універсальна».

Проте, як зазначив позивач, в порушення норми п. 37.1 ст. 37 вищенаведеного Закону, відповідно до якої виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 Закону документів, відповідач не виплатив позивачу страхове відшкодування у визначений ст. 37 Закону строк (у спірному випадку протягом місяця з 03.03.2010 р., т.т. до 03.04.2010 р.).

Повторно з вимогою про здійснення виплати страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача 11.06.2010 р. із заявою у довільній формі (наявна в матеріалах справи), у відповідь на яку отримав від відповідача лист № 807 від11.06.2010 р. (наявний в матеріалах справи) про неможливість здійснення виплати страхового відшкодування. При цьому зміст тексту листа № 807 від11.06.2010 р. підтверджує факт звернення позивача до відповідача з вимогою про здійснення виплати страхового відшкодування.

19.07.2010 р. позивач додатково направив відповідачу вимогу № 35 від 19.07.2010 р., відповідно до якої вимагав в строк до 03.08.2010 р. здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 14486,21 грн. (12286,21 грн. вартість відновлювального ремонту, 1000,00 грн. - вартість евакуації транспортного засобу позивача з місця ДТП; 500,00 грн. вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження) та повторно надав документи, необхідні для здійснення страхового відшкодування (згідно переліку додатків до наведеної вимоги № 35 від 19.07.2010 р.). Отримання відповідачем наведеної вимоги, підтверджується штампом відповідача за вх. № 16/07 від 19.07.2010 р.

Натомність, станом на час звернення позивача з позовом до суду відповідач не виплатив позивачу страхове відшкодування на підставі ст. ст. 9, 22 33 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 14486,21 грн. страхового відшкодування в результаті настання страхового випадку - події, внаслідок якої була заподіяна шкода позивачу під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпечених відповідачем згідно полісів № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. транспортних засобів (вантажного автомобіля MAN, реєстраційний НОМЕР_2 та причепа SCHMITZ, реєстраційний НОМЕР_3) і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за даними полісами.

Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 950,88 грн. пені, яка була нарахована позивачем на підставі п. 37.1, 37.2 статті 37 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за період з 04.04.2010 р. по 09.08.210 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), сторони та інші учасники судового процесу повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обовязків.

Згідно з розясненнями, викладеними, зокрема, у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 07.03.1996, № 85/96-ВР "Про страхування" (надалі Закон України "Про страхування"), страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про страхування».

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування, відповідно до ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування», можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування), з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування), з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Абзацом 1 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України від 01.07.2004, № 1961-IV "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - Закон України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") договори обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися, зокрема, на умовах страхування відповідальності за шкоду заподіяну життю, здоровю третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу;

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що особи, відповідальність яких застрахована, - визначені в договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована згідно з цим договором, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-які особи, що експлуатують забезпечений транспортний засіб.

Пунктом 1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Матеріалами справи, зокрема, Довідкою ВДАІ ГУМВС України в м. Севастополі підтверджується, що 04.02.2010 року на автомобільній дорозі Об»їзна в м. Севастополі сталася дорожньо транспортна пригода за участю автомобіля MAN, реєстраційний НОМЕР_2 з причепом, реєстраційний НОМЕР_3, що належить Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, під керування водія ОСОБА_3., та автомобіля «ИЖ», реєстраційний НОМЕР_1, що належить позивачу, під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля позивача «ИЖ», реєстраційний НОМЕР_1.

Постановою Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26.03.2010 р. у справі № 3-1038/10 гр. ОСОБА_3, який під час спірної ДТП керував автомобілем МАН з номерним знаком НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3, визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу.

Зібрані у справі докази свідчать, що автомобіль МАН, реєстраційний НОМЕР_2 з причепом, реєстраційний НОМЕР_3 на праві власності належать Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1.

Судом встановлено, що відповідно до полісів № ВС/3938073 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р., укладених між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариствао "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (відповідач), як страховиком, та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, як страхувальником, було укладено договори обовязкового страхування цивільної правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (тип договору І), строком дії з 15.05.2009 р. по 14.05.2010 р., з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн., франшиза - 0,00 грн. (нуль гривень), забезпечені транспортні засоби вантажний автомобіль MAN, реєстраційний НОМЕР_2 та причеп SCHMITZ S01, реєстраційний НОМЕР_3.

Судом також встановлено, що розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «ИЖ», реєстраційний НОМЕР_1 (позивачу), внаслідок пошкодження в спірній ДТП склав 12986,21 грн. (з урахуванням коеффіцієнту фізичного зносу), що підтверджується Висновком № 0024/10 експертного, автотоварознавчого дослідження від 12.02.2010 р., складеним ТОВ «Кумір Брок».

Пунктом 33.1.2 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані, зокрема, вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Виконання позивачем наведеної норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підтверджується наявною в матеріалах справи копією письмових пояснень гр. ОСОБА_2 (водія позивача) генеральному директору ВАТ «Страхова компанія «Універсальна»від 05.02.2010 р., відповідно до яких відповідача було повідомлено про ДТП та про отримані транспортним засобом позивача пошкодження.

Приписами п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися:

а) найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ;

б) назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих;

ґ) обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства;

д) розмір шкоди;

е) підпис заявника і дата подання заяви.

Згідно п. 35.2 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", до заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Пунктом 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Фактично в матеріалах справи відсутня заява від 03.03.2010 р., подана позивачем відповідачу в порядку ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Крім того, додана до матеріалів справи заява позивача № 9 від 11.06.2010 р. з вимогою до відповідача про здійснення виплати страхового відшкодування складена у довільній формі, а тому не містить даних, передбачених ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Натомність, суд погоджується з доводами позивача, що зміст листа відповідача № 807 від 11.06.2010 р. у відповідь на вищенаведений лист позивача № 9 від 11.06.2010 р. підтверджує факт звернення позивача до відповідача з вимогою про здійснення виплати страхового відшкодування у зв»язку із пошкодженням в ДТП 04.02.2010 р. в м. Севастополі належного позивачу автомобіля «ИЖ», реєстраційний НОМЕР_1.

Зокрема, відповідач у листі № 807 від 11.06.2010 р. підтвердив, що на розгляді в Центрі врегулювання збитків Південного регіону ПАТ «Страхова компанія «Універсальна»знаходиться справа № 9393 а/о по вищенаведеному зверненню позивача, а твердження позивача про звернення в порядку ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" із заявою про виплату страхового відшкодування від 03.03.2010 р. не заперечив та не спростував.

З огляду на лист № 807 від 11.06.2010 р., відповідач зазначив, що не отримав від позивача документів, що підтверджують наявність страхового покриття (застрахованої відповідальності) на момент ДТП водія ОСОБА_3. та законних підстав для керування ним автомобілем MAN, реєстраційний НОМЕР_2 та причепом SCHMITZ S01, реєстраційний НОМЕР_3. А тому, відповідач повідомив позивача, що для прийняття рішення про виплату (відмову у виплаті) позивач має надати: копії діючих на момент ДТП 04 лютого 2010 р. полісів страхування цивільно правової відповідальності водія автомобіля MAN, копії посвідчення водія, талону попереджень ОСОБА_3.; копії свідоцтв про реєстрацію автомобіля MAN та причепів до нього; копії документів, що підтверджують право керування ОСОБА_3 (довіреність, шляховий лист, трудовий договір, тощо); наказ про прийняття на роботу ОСОБА_3.; наказ про закріплення ТЗ водія ОСОБА_3

При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження звернення відповідача у зв»язку необхідністю прийняття ним рішення про виплату (відмову у виплаті) у спірному страховому випадку з відповідними запитами про надання вищевказаних документів безпосередньо до страхувальника за полісами № ВС/3938073 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1.

В той же час, відповідно до вимоги позивача № 35 від 19.07.2010 р. останній зазначив, що подав відповідачу всі необхідні документи, необхідні для розгляду заяви про виплату страхового відшкодування, а до наведеної вимоги позивач також додав перелік документів згідно додатку.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 14486,21 грн. страхового відшкодування в результаті настання страхового випадку - події, внаслідок якої була заподіяна шкода позивачу під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого відповідачем згідно полісів № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. транспортного засобу (вантажного автомобіля MAN, реєстраційний НОМЕР_2 та причепа SCHMITZ, реєстраційний НОМЕР_3) і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за даними полісами.

Враховуючи викладене, суд прийшов до наступних висновків:

Внаслідок настання страхового випадку дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпечених відповідачем згідно полісів № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. транспортних засобів, належних Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, та на підставі того, що цивільно-правова відповідальність останнього застрахована за даними полісами, позивач, як власник ушкодженого у ДТП транспортного засобу, звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування на підставі ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідач не заперечує та не спростовує факт звернення до нього позивача з заявою від 03.03.2010 р. про виплату страхового відшкодування та підтверджує, що з цього приводу на розгляді в Центрі врегулювання збитків Південного регіону ПАТ «Страхова компанія «Універсальна»знаходиться справа № 9393 а/о.

В свою чергу, відповідач листом лист № 807 від 11.06.2010 р. у відповідності до п. 35.2 ст. 35, п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" з метою прийняття рішення про виплату (відмову у виплаті) страхового відшкодування, витребував у позивача перелік документів, зокрема, на підтвердження законних підстав керування водієм ОСОБА_3 вантажним автомобілем MAN, реєстраційний НОМЕР_2 та причепом SCHMITZ S01, реєстраційний НОМЕР_3 під час спірної ДТП.

Наведені вимоги відповідача, суд вважає необґрунтованими та такими, що свідчать про небажання відповідача здійснити страхове відшкодування з огляду на наступне:

Відповідно до полісів № ВС/3938073 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р., страховиком за ними визначений відповідач, страхувальником - особою, цивільно правова відповідальність якої застрахована за даними полісами визначена Фізична особа підприємець ОСОБА_1, забезпечені транспортні засоби вантажний автомобіль MAN, реєстраційний НОМЕР_2 та причеп SCHMITZ S01, реєстраційний НОМЕР_3.

Статтею 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначені типи договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а саме:

- п.п.15.1. - страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу);

- п.п.15.2. - страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якого транспортного засобу або одного з транспортних засобів, зазначених у договорі, особою, вказаною в договорі страхування (договір II типу);

- п.п. 15.3. - страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, особою, вказаною в договорі страхування, або однією з осіб, зазначених у договорі (договір III типу).

Як вбачається з полісів № ВС/3938073 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. вони є договорами I типу, а отже їх предметом є страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Як вище було встановлено та підтверджується Довідкою ВДАІ ГУМВС України в м. Севастополі стосовно ДТП 04.02.2010 року на автомобільній дорозі Об»їзна в м. Севастополі, Постановою Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 26.03.2010 р. у справі № 3-1038/10, під час спірної ДТП застрахованим відповідачем згідно полісів № ВС/3938073 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. транспортними засобами (автомобіль МАН з номерним знаком НОМЕР_2 з причепом НОМЕР_3), який належать на праві власності Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 страхувальнику керував водій ОСОБА_3. При цьому, у наведених документах відсутні будь які вказання на незаконність експлуатації водієм ОСОБА_3 застрахованих транспортних засобів, а рівно відповідачем також не доведено суду факт незаконності експлуатації застрахованих транспортних засобів.

Отже, за відсутності доказів протилежного, водій ОСОБА_3 під час спірної ДТП на законних підстав керував транспортними засобами, належними на праві власності Фізичній особі підприємцю ОСОБА_1 та застрахованими у відповідача.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що позивач дотримався вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо звернення до страховика з вимогою про отримання страхового відшкодування на підставі полісів № ВС/3938073 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р.

Отже, враховуючи приписи ст. 35, п. 36.1 ст. 36, п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача, як страховика за наведеними полісами, виник обов»язок щодо виплати позивачу страхового відшкодування у розмірі 12986,21 грн. з урахуванням коеффіцієнту фізичного зносу (висновок № 0024/10 від 12.02.2010 р. експертного, автотоварознавчого дослідження, виконаного ТОВ «Кумір Брок») протягом місяця після 03.03.2010 р.

Станом на час вирішення спору по суті в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження здійснення відповідачем страхового відшкодування позивачу у розмірі 12986,21 грн. (франшиза згідно спірних полісів становить нуль, а тому розмір страхового відшкодування не зменшується) в результаті настання страхового випадку - події, внаслідок якої була заподіяна шкода позивачу під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпечених відповідачем згідно полісів № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. та № ВС/3938072 від 15.05.2009 р. транспортних засобів (вантажного автомобіля MAN, реєстраційний НОМЕР_2 та причепа SCHMITZ, реєстраційний НОМЕР_3) і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за даними полісами. А тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування позивачу у розмірі 12986,21 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, оскільки позивач поніс додаткові витрати, пов»язані з пошкодженням його транспортного засобу (автомобіля ИЖ», реєстраційний НОМЕР_1) у спірному ДТП, а саме: 1000,00 грн. - вартість евакуації транспортного засобу позивача; 500,00 грн. вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження, позивач вимагає стягнути вказані суми з відповідача.

Судом приймаються у якості належних докази на підтвердження здійснення позивачем додаткових витрат у розмірі 500,00 грн. (вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження), а саме: висновок № 0024/10 від 12.02.2010 р. експертного, автотоварознавчого дослідження, виконаного ТОВ «Кумір Брок»; акт № 16 здачі приймання робіт від 11.02.2010 р. за послуги автоксперта (висновок № 0024/10); платіжне доручення № 474 від 15.02.2010 р. на суму 500,00 грн. Наведені документи є підставою для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми у розмірі 500,00 грн. вартості проведення експертного автотоварознавчого дослідження.

Натомність, наданий позивачем товарний чек № 133446 від 16.02.2010 р. ПП ОСОБА_4 на підтвердження здійснення позивачем додаткових витрати у розмірі 1000,00 грн., пов»язаних з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП не є належним доказом у розумінні ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки:

- відповідно до ст. 28 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - є шкода, пов'язана, зокрема, з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди;

- спірна ДТП сталася 04.02.2010 року на автомобільній дорозі Об»їзна в м. Севастополі;

- товарний чек № 133446 фактично виписаний 16.02.2010 року та не містить маршруту евакуації транспортного засобу;

- товарний чек № 133446 жодним чином не підтверджує факт здійснення оплати (перерахування грошових коштів) за послуги евакуатора.

За наведених обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача 1000,00 грн., пов»язаних з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП, не є обґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 950,88 грн. пені, яка була нарахована позивачем на підставі п. 37.1, 37.2 статті 37 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за період з 04.04.2010 р. по 09.08.210 р.

Як визначено п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Пунктом 37.2 ст. 37 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що виплату страхового відшкодування відповідач повинен був здійснити протягом місяця після 03.03.2010 р., а отже суд погоджується з доводами позивача, що початок періоду прострочення виплати страхового відшкодування обліковується з 04.04.2010 р.

Натомність, вимоги позивача про стягнення з відповідача 950,88 грн. пені за період з 04.04.2010 р. по 09.08.2010 р. на підставі п. 37.1, 37.2 статті 37 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підлягають частковому задоволенню у розмірі 876,48 грн. за період з 04.04.2010 р. по 09.08.2010 р.,

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

12986.2104.04.2010 - 07.06.20106510.2500 %0.056 %*474.09

12986.2108.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %*202.80

12986.2108.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %*199.60

оскільки позивач не вірно здійснив нарахування пені від загальної суми у розмірі 14486,21 грн. (12986,21 грн., сума страхового відшкодування + 1000,00 грн., вартість евакуації транспортного засобу позивача + 500,00 грн., вартість проведення експертного автотоварознавчого дослідження), тоді як вірним є розрахунок пені від суми необхідної виплати страхового відшкодування, яка відповідає страховій оцінці розміру шкоди (так, відповідно до висновку № 0024/10 від 12.02.2010 р. експертного, автотоварознавчого дослідження, виконаного ТОВ «Кумір Брок»розмір шкоди становить12986,21 грн.).

В іншій частині стягнення пені у розмірі 74,40 грн. (950,88 грн. 876,48 грн. = 74,40 грн.) вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 143,62 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,57 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 228, 352, 354 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 979, 980, 1166, 1172, 1187, ст.ст. 1, 5, 6, 7, 9, 16 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування», ст.ст. 1, 6, 15, 22, 33, 35, 36, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (01601, м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 24/1, ідентифікаційний код 20113829), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Іноземного підприємства "Кримська Роза" (98413, Автономна Республіка Крим, Бахчисарайський район, с. Каштани, вул. Виноградна, 3, ідентифікаційний код 33566235, рахунок № 26008001300226 в ЗАТ «АКТАБАНК», МФО 307394) 12986,21 грн. (двадцять тисяч дев»ятсот вісімдесят шість гривень 21 коп.) страхового відшкодування, 500,00 грн. (п»ятсот гривень 00 коп.) вартості проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 876,48 грн. (вісімсот сімдесят шість гривень 48 коп.) пені, 143,62 грн. (сто сорок три гривні 62 коп.) витрат по сплаті державного мита, 219,57 грн. (двісті дев»ятнадцять гривень 57 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 04.03.2011 р.