Рішення № 14413012, 02.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/4602.03.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» ДоОб»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Господарник»

Простягнення 143351, 77 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники позивача:Півень Д.О. –по дов. №ДО7/2011/02/01-1 від 01.02.2011р. Гаркавенко В.В. –по дов. №б/н від 28.01.2011р.

відповідача:Кобилецький В.В. –по дова. №б/н від 28.01.2011р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» про стягнення з Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Господарник»143351,77 грн., із яких: 93165, 45 грн. основний борг, 42339,84 грн. інфляційні, 7846, 48 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2011р. порушено провадження у справі № 36/46, розгляд справи призначено на 07.02.2011р.

В судовому засіданні 07.02.2011р. представником відповідача наданий відзив на позов, в якому просить провадження у справі припинити у зв’язку із відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем сума основного боргу повністю перерахована позивачу.

Представник позивача позовні вимоги в частині стягнення 42339,84 грн. інфляційних та 7846, 48 грн. –3% річних підтримав в повному обсязі.

Відповідач в наданому суду письмовому відзиві проти позову в частині стягнення 42339,84 грн. інфляційних та 7846, 48 грн. –3% річних заперечує

посилаючись на те, що в спірному договорі не обумовлений строк оплати відповідачем вартості теплової енергії.

В судових засіданнях 07.02.2011р. та 21.02.2011р. оголошувались перерви відповідно до ст. 77 господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

26.09.2000р. між сторонами у справі було укладено договір №1310352 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов’язується виробити та поставити теплову енергію Споживачу для потреб з опалення та гарячого водопостачання, а Споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов викладених в цьому Договорі (п. 1.1 Договору).

При виконанні умов цього Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії (п. 2.1. Договору).

Згідно з п. 2.2.1. Договору позивач зобов’язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Споживачем (додатки 3,4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року згідно з заявленими Споживачем величинами приєднаного теплового навантаження в додатку 1.

Згідно з п. 2.3.1, 2.3.2 Договору відповідач зобов’язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та по тарифах, зазначених в додатку 2.

Відповідно до п. 10 Додатку № 2 до Договору № 240930 від 12.11.2008р. споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА. До 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов’язання, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

В свою чергу, судом встановлено, що відповідач до порушення провадження у справі сплатив на рахунок позивача 105 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №237 від 23.12.2010р, №238 від 27.12.2010р. та №1 від 10.01.2011р., тобто повністю погасив суму основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи. Таким чином, позивач безпідставно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 93165,45 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання. Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов’язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з п. 1 Додатку № 2 до Договору розрахунки за відпущену теплову енергію здійснюється на підставі тарифів, встановлених та затверджених Київською міською державною адміністрацією.

          Пунктом 9 Додатку № 2 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 числа отримує оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлюється і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідач (споживач) щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, до 25 числа поточного місяця споживач сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями (п. 10 Додатку № 2 до Договору).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару (п. 10 Додатку № 2 до Договору №1310352 від 26.09.2000р.), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснив з порушенням строків, встановлених в договорі.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що позовні вимоги про

стягнення інфляційних втрат трьох процентів річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

Посилання відповідача на те, що в договорі строк виконання зобов’язань з оплати послуг не встановлено, позивачем не надано доказів пред’явлення вимоги відповідачу про виконання обов’язку з оплати вартості наданих послуг, а тому прострочення грошового зобов’язання за договором не існувало, а тому відсутні підстави для нарахування інфляційних збитків та трьох процентів річних не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Як вже зазначалось судом вище, згідно з пунктом 9 додатку 2 до Договору передбачено, що відповідач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в районному відділі теплозбуту оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці, табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлюється і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Керуючись ст. 33, ст.ст. 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об»єднання співвласників багатоквартирного будинку «Господарник» (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 15, ЄДРПОУ 24743668) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» (01001, м. Київ,

пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305, рахунок №26000306201 у Головному управління по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код 00131305) 42 339 грн. 84 коп. інфляційні втрати, 7 846 грн. 48 коп. –3% річних, 501 грн. 86 коп. витрат по оплаті державного мита, 82 грн. 62 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині вимог в позові відмовити.

Видати наказ.

СуддяТ.Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

04.03.2011р.