Рішення № 14412952, 22.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/2622.02.11 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного

відокремленого підрозділу «Енергозбуд Київенерго»

До          Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-

побутового призначення «Екос»акціонерного товариства холдингової компанії

«Київміськбуд»

Про стягнення 23392,68 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:          

від позивача Півень Д.О.- представник за довіреністю від 01.02.2011 № Д07/2011/02/01-1

від відповідача Скляр І.М. –представник за довіреністю від 04.01.2011 № 4

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 22.02.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлового управління «Південне»дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «Екос»холдингової компанії «Київміськбуд» про стягнення з останнього 19072,66 грн. суми боргу за спожиту теплову енергію згідно договору № 1541860 від 01.06.2003 р., 1343,19 грн. інфляційної складової боргу, 522,59 грн. 3% річних, 1309,04 грн. пені, 1145,20 грн. штрафу, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита – 233,93 грн., витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 236,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2011 було порушено провадження у справі № 47/26, розгляд справи було призначено на 01.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2011 розгляд справи було відкладено до 08.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2011 у відповідності до ст. 24 ГПК України було здійснено заміну первісного відповідача - Житлове управління «Південне»дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «Екос»холдингової компанії «Київміськбуд»на належного відповідача - Дочірнє підприємство по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «Екос»акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд», розгляд справи відкладено до 22.02.2011.

В судовому засіданні 22.02.2011 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, мотивуючи їх тим, що відповідач всупереч умов п.2.2.1 та 2.3.1 Договору № 1541860 від 01.06.2003 та Додатком 1 до вказаного Договору не оплатив спожиту теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 01.11.2009 по 01.12.2010 в сумі 19072,66 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача. Також відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України представник позивача просив стягнути з Відповідача 1 343,19 грн. інфляційної складової боргу, 3% річних в сумі 522, 59 грн., пені в сумі 1 309, 04 грн., штраф в сумі 1145, 20 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.02.2011 підтримав пояснення, викладені у письмовому відзиві від 08.02.2011 (доданий до матеріалів справи) та надав суду письмові доповнення до відзиву № 124 від 21.02.2011. Відповідач у відзиві та доповненні до нього в обґрунтування заперечень посилався на те, що підприємство відповідача є посередником між енергопостачальною організацією та кінцевими споживачами –мешканцями і сума основного боргу, зазначена позивачем, є сумою боргу мешканців за спожиту теплову енергію, а не безпосередньо ЖУ «Південне»ДП «ЕКОС», при цьому оплату за спожиті мешканцями комунальні послуги отримує виробник цих послуг - Позивач через КП ГІОЦ при КМДА після розщеплення платежів. Також відповідач вважає, що позивачем: неправомірно включено в розрахунок основної заборгованості 14857,75 грн., що є різницею в тарифах на підставі підписаних трьохсторонніх актів, а 5679,72 грн. є боргом мешканців за спірний період; не враховано оплату в розмірі 4071,96 грн. за грудень 2009 (платіжне доручення № 2510 від 01.12.2009); невірно відображені розміри здійснених оплат, період обчислення заборгованості. Також відповідач стверджував, що суми, які утворюють різницю в тарифах, не є заборгованістю відповідача і повинні бути відшкодовані з місцевого бюджету виробнику послуги, тобто у даному випадку АЕК «Київенерго», за його зверненням.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2003 між позивачем –АЕК «Київенерго», як постачальником, та відповідачем в особі Житлового управління «Південне»ДП «Екос»- абонентом було укладено договір № 1541860 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі –договір № 1541860 від 01.06.2003), предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді (п.1.1.).

Умовами договору № 1541860 від 01.06.2003 сторони, погодили, зокрема, що постачальник зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до договору (п.2.2.1), а відповідач зобов’язаний додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.2.3.1.), обчисленої розрахунковим методом (п.5.1.) на підставі звертання-доручення по об’єкту, розміщеному за адресою: вул. Освіти, 16 в м. Києві.

Також сторонами договору № 1541860 від 01.06.2003 було погоджено :

-обсяги постачання теплової енергії (додаток №1);

-тарифи на теплову енергію (додаток № 3);

-порядок розрахунків за теплову енергію (додаток № 4), відповідно до яких сторонами визначено, що абонент щомісячно забезпечує не пізніше 25 числа поточного місяця оплату коштів за фактично спожиту теплову енергію за попередній місяць та вартість теплової енергії на поточний місяць;

-схему межи поділу теплової мережі (додаток № 5);

-акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін (додаток № 6)

- умови припинення подачі теплової енергії (додаток №7);

- Порядок проведення розрахунків по відшкодуванню житловим організаціям витрат, пов’язаних з нарахуванням, збором, обліком та розщепленням платежів населення за теплову енергію та обслуговуванням внутрішньо будинкових і зовнішніх теплових мереж, бойлерних, які знаходяться на їх балансі (додаток №10);

- доповнення реквізитів сторін додатковою інформацією (додаток 11);

- термін дії договору до 01.06.2006 та умови пролонгації дії договору (додаткова угода до договору від 10.10.2005).

Відповідно до облікових карток фактично спожитої теплової енергії за період з 01.11.2009 по 01.12.2010, позивачем нараховано відповідачу до сплати загалом 44663,23 грн. вартості послуг за спожиту теплову енергію згідно договору № 1541860 від 01.06.2003, що сторонами по справі не заперечувалось.

Відповідно до довідки про інформацію щодо сплати та зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок АЕК «Київенерго»за договором № 1541860 від 01.06.2003 сплачених мешканцями ДП «Екос»за період з 01.11.2009 по 30.11.2010, наданої КП ГІОЦ КМДА на запит суду, за спірний період з 01.11.2009 по 30.11.2010 на р/р АЕК «Київенерго»було зараховано з транзитного рахунку КП ГІОЦ кошти у сумі 25590,59 грн.

Як зазначалось сторонами у поясненнях по суті спору, за даними позивача за спожиту теплову енергію за Договором № 1541860 від 01.06.2003 за період з 01.11.2009 по 30.11.2010 відповідач перерахував позивачу 25590, 57 грн. і відповідно, заборгованість складає 19072,66 грн., а за даними відповідача, відповідачем за спожиту теплову енергію за період з 01.10.2007 по 01.10.2010 по Договору № 340025 від 14.11.2003 було перераховано 29 662, 53 грн. і, відповідно, заборгованість складає 15 000,70 грн.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані, але не оплачені у повному обсязі послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді по договору № 1541860 від 01.06.2003 за період з 01.11.2009 по 01.12.2010 в сумі 19072,66 грн., яка вирахована за розрахунками позивача наступним чином: 44663,23 грн. (вартість наданих послуг за спожиту теплову енергію) –25590,59 грн. (фактична оплата).

Посилання відповідача у відзиві на те, що позивачем при розрахунку заборгованості відповідача по договору № 1541860 від 01.06.2003 не враховано оплату в розмірі 4071,96 грн. за грудень 2009, перераховану відповідачем платіжним дорученням № 2510 від 01.12.2009 –судом відхиляється з огляду на наступне.

П.3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 та зареєстрована Міністерством юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976, визначено, що реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надати повну інформацію про платіж та документ, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник визначає повноту інформації з урахуванням вимог законодавства України та відповідає за дані, зазначені в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідальність вимогам Інструкції лише за зовнішніми ознаками.

Але оскільки відповідачем всупереч вимог наведеної Інструкції у призначенні платежу у платіжному дорученні № 2510 від 01.12.2009 зазначено, що кошти в сумі 4071,96 грн. перераховуються за теплову енергію по реструктуризації заборгованості за договором № 1541860 від 01.06.2003, без визначення за який саме період споживання послуг відповідач здійснює оплату, а тому позивачем були віднесені зазначені кошти в погашення попередньої заборгованості відповідача, яка існувала станом на 01.07.2009.

Також, посилання відповідача на те, що позивачем безпідставно нараховано 14857,75 грн.,оскільки ця сума є різницею в тарифах на підставі підписаних трьохсторонніх актів, а також 5679,72 грн. є боргом мешканців за спірний період - судом відхиляються як необґрунтовані та такі, що спростовуються наступним.

Відповідно до п.4, 5 Порядку розрахунків, обліку та відшкодування різниці в тарифах підприємствам –виробникам послуг тепло-, водопостачання та водовідведення у випадку невідповідності фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам для населення, затвердженим (погодженим) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, затвердженого рішенням КМДА від 09.07.2009 № 767/1823 підприємство –виробник послуг щомісячно готує розрахунки з різниці в тарифах (різниця між фактичними витратами на послуги для населення і фактичними нарахуваннями згідно із затвердженими (погодженими) для населення тарифами) за формою згідно з додатком, погоджує їх у профільних управліннях міської державної адміністрації та у Головному управлінні з питань цінової політики.

В свою чергу орган місцевого самоврядування на підставі погоджених розрахунків щомісячно протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету проводить відшкодування втрат, що пов’язані із затвердженням (погодженням) цін/тарифів на житлово-комунальні послуги для населення, нижчих від розміру економічно-обгрунтованих витрат на їх виробництво.

Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»виробником послуг є суб’єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги. В даному випадку саме ДП «Екос»ЖУ «Південне»є виробником послуг. АК «Київеннерго»не є виробником послуг, оскільки відповідно до законодавства України та п.2.2.1 Договору від 01.06.2003 № 1541860 є постачальником теплової енергії, як різновиду товару, адже Закон України «Про електроенергетику»визначає енергію - електричну чи теплову енергію, що виробляється на об'єктах електроенергетики, як товарну продукцію, призначену для купівлі –продажу. Крім того, відповідно до статуту АК «Київенерго»предметом діяльності компанії є постачання електричної енергії за регульованим тарифом; постачання електричної енергії за нерегульованим тарифом; виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Таким чином, АК «Київенерго»не є виробником послуг, в даному випадку виробником послуг є КП УЖГ Шевченківської районної у м.Києві ради. Таким чином, саме відповідач, як виробник послуг, повинен бути ініціатором відшкодування різниці в тарифах, шляхом складання відповідних актів, погоджених з АК «Київенерго»та ПАТ АК «Київводоканал», на підставі яких, ця різниця згодом буде відшкодована з місцевого бюджету.

З огляду на викладене, у позивача були відсутні підстави для зарахування 14857,75 грн. в якості різниці у тарифах на підставі підписаних трьохсторонніх актів; до того ж, відповідачем не надано доказів того, що він звертався до позивача з вимогами про відшкодування з місцевого бюджету зазначеної різниці у тарифах.

Суд, враховуючи те, що сторонами по справі не заперечувалась загальна сума вартості наданих позивачем та спожитих відповідачем послуг з постачання теплової енергії, яка складає 44663, 23 грн., а згідно наданих КП ГІОЦ КМДА даних щодо надходження та зарахування грошових коштів на рахунок АЕК «Київенерго» за договором № 1541860 від 01.06.2003 р., на рахунок позивача було зараховано за спірний період загалом 25590,59 грн., дійшов висновку, що фактична непогашена заборгованість відповідача перед позивачем за спожиті послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води по наведеному договору за період з 01.11.2009 по 30.11.2010 складає за розрахунком суду 19072,64 грн. (44663,23 грн. –25590,59 грн.). Доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті послуги з постачання теплової енергії у холодній воді по договору № 1541860 від 01.06.2003 за період з 01.11.2009 по 01.12.2010, а саме в розмірі 19072,64 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача за прострочення оплати наданих послуг по договору № 1541860 від 01.06.2003 1343,19 грн. інфляційної складової боргу, 522,59 грн. 3% річних, 1309,04 грн. пені, 1145,20 грн. штрафу.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг по договору № 1541860 від 01.06.2003, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо сум, строків та ставок нарахування інфляційних втрат та 3% річних, погоджується з розрахунком позивача, наведеним у позові, а саме: 522,59 грн. 3% річних, 1343,19 грн. інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 549 Цивільного кодексу України 2004 року встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.5 Додатка 4 до Договору передбачено, що за несплату теплової енергії до кінця розрахункового періоду, нараховується пеня на суму фактичного боргу у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України. Враховуючи вимоги статті 3 Закону України від 22.11.96 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня нараховується у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, та відповідно до розрахунку позивача, розмір пені, який судом перевірено і з яким суд погоджується щодо стягнення з відповідача, складає 1 309,04 грн.

Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, визначено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0.1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів (стаття 22 Господарського кодексу України).

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем прострочено виконання свого зобов’язання по оплаті наданих позивачем послуг по договору № 1541860 від 01.06.2003 понад тридцять днів, дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача згідно ч. 2 статті 231 Господарського кодексу України штрафу в сумі 1145,20 грн. за прострочення оплати спожитих послуг за листопад 2010 року на суму 16359,94 грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 19072, 64 грн. основного боргу, 1343,19 грн. - інфляційної складової боргу, 522,59 грн. 3% річних, 1309,04 грн. пені, 1145,20 грн. штрафу. В іншій частині вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства по експлуатації та ремонту житлового фонду та об’єктів соціально-побутового призначення «Екос»акціонерного товариства холдингової компанії «Київміськбуд»(код ЄДРПОУ 23739162, місцезнаходження: 01021 м. Київ, вул. Мечникова, б. 20) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(код ЄДРПОУ 00131305, місцезнаходження: 01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5) суму основного боргу в розмірі 19072 (дев’ятнадцять тисяч сімдесят дві) грн. 64 коп., 1343 (одна тисяча триста сорок три) грн. 19 коп. інфляційної складової боргу, 522 (п’ятсот двадцять дві) грн. 59 коп. 3% річних, 1309 (одна тисяча триста дев’ять) грн. 04 коп. пені, 1145 (одна тисяча сто сорок п’ять) грн. 20 коп., а також 233 (двісті тридцять три) грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита та 235 (двісті тридцять п’ять) грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. в іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення –28.02.2011