Рішення № 14412879, 18.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/33618.01.11

за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі

Страхування"

до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова"

про стягнення 11071,84 грн.

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Руденко О.О., представник за довіреністю № 04/01-11_Р від 04.01.2011

від відповідача: Лигін В.В., представник за довіреністю № 81 від 04.01.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ВіДі - Страхування" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Нова" про стягнення 11 071,84 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування наземного транспорту АС № 000523 від 16.07.2009 (далі -Договір) внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб -автомобіль Hyundai Avante, державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, і водій якого визнаний винним у її скоєні, належить ОСОБА_2, а вказаний транспортний засіб застрахований у BAT "CK "Нова", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/2739007 від 18.04.2010, позивач просить стягнути з BAT "CK "Нова" суму страхового відшкодування в розмірі 10 889,70 грн. Також, з посиланням на ст. 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" позивач просить стягнути пеню в розмірі 152,60 грн. та 29,54 грн. відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 порушено провадження у справі №28/336 та призначено слухання справи на 09.12.2010.

В судове засідання 09.12.2010 представник відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв та клопотань щодо відкладення судового засідання не направив.

Представник позивача звернувся до суду з клопотаннями про відкладення слухання справи та витребування у відповідача додаткових документів.

Ухвалою суду від 09.12.2010 розгляд справи було відкладено на 18.01.2011.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 7 685,58 не заперечував, оскільки в зазначеному розмірі оцінена шкода встановлена в передбаченому законом порядку. Заперечував відповідач лише в частині стягнення страхового відшкодування на суму 3 204,12 грн., а також відсотків річних та пені.

В судовому засіданні 18.01.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до довідки відділу ДАІ з обслуговування Деснянського району м. Києва № 8607697 та постанови Деснянського районного суду м. Києва у адміністративній справі № 3-4412 2010р., 23.04.2010 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1, яким керувала громадянка ОСОБА_1, із автомобілем Hyundai Avante, державний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_2

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Деснянського районного суду м. Києва у адміністративній справі № 3-4412 2010р.

Відповідно до звіту № 149 про визначення вартості матеріального збитку від 21.05.2010 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 7 685,58 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі Договору АС № 000523 добровільного страхування наземного транспорту, укладеного 16.07.2009 між ОСОБА_1 та TOB CK „ВІДІ - Страхування».

На підставі вказаного Договору добровільного страхування № АС 000523, Страхового акту № АС-002669 від 26.07.2010 та розрахунку страхового відшкодування до нього, згідно рахунку № ВДиС-0001511 від 14.05.2010, CK «ВІД і - Страхування»виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 10 889,72 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок TOB «ВІДІ Автострада»в розмірі 10 889,72 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 918 від 26.07.2010 та № 930 від 28.07.2010.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10 711,26 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб - автомобіль Hyundai Avante, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Toyota Yaris, державний номер НОМЕР_1, належить Оруджеву Равшану Казанфаровичу.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем автомобіль Hyundai Avante, державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Відтак, Оруджев Равшан Казанфарович є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Toyota Yaris, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Hyundai Avante - ОСОБА_2 - за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у BAT "CK "Нова" на підставі Полісу № ВЕ/2739007 від 18.04.2010 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до Полісу № ВЕ/2739007 BAT "CK "Нова" взяла на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу - автомобіля Hyundai Avante, - і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (Страхувальника). Вказаним договором (Полісом № ВЕ/2739007) франшиза не передбачена.

30.08.2010 року позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу на суму 10 889,70 грн. (лист від 30.08.2010 року № 15/04/8.04/322-10, яку згідно поштового повідомлення було доставлено 08.09.2010 року.

Згідно матеріалів справи відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Розмір матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля Toyota Yaris, підтверджений Звітом автотоварознавчого дослідження та складає 7 685,58 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на вимоги даної норми, статей 253-255 ЦК України BAT "CK "Нова" повинна була здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 09.10.2010 року.

Відповідач виплату страхового відшкодування у встановлений строк не здійснив.

За таких обставин справи позовні вимоги до відповідача щодо стягнення суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню на суму 7685,58 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд враховує наступне.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацами 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). У тому разі, коли на час виконання рішення про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням кошти збільшились ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких воно було присуджене, потерпілий з цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після збільшення цін і тарифів.

Як убачається зі Звіту автотоварознавчого дослідження загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota Yaris, складає 7 685,58 грн., проте, згідно рахунку TOB «ВІДі Автострада»№ ВДиС-0001511 від 14.05.2010 та Актів виконаних робіт № ВДИСА-000838 від 14.05.2010 та № ВДИСА-006874 від 11.08.2010 реальна вартість робіт з ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля Toyota Yaris склала 10 889,70 грн.

Таким чином, реальні збитки власника автомобіля Toyota Yaris склали суму 10 889,70 грн.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Виходячи з приписів статті 1194 ЦК України, зазначена норма має на меті забезпечення принципу повного відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, якщо сума виплаченого страхового відшкодування є недостатньою.

Зважаючи на те, що до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а сума страхового відшкодування, що повинна бути виплачена страховою компанією згідно норм діючого законодавства є недостатньо для покриття фактичних затрат, позивач не позбавлений можливості звернутись до особи, винної у ДТП з позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов'язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання", а дана глава міститься у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов'язань, тобто до порушення грошових зобов'язань, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.

Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у ВАТ "СК "Нова" виникло зобов'язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Тобто, має місце правовідношення в якому ВАТ "СК "Нова" (боржник) зобов'язано вчинити на користь товариства з додатковою відповідальністю "СК "ВІДІ-Страхування" (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України до позивача у межах фактичних витрат і страхової суми перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами, тобто, до відповідача як страховика особи, відповідальність якої ним застрахована.

Тобто, саме розмір основного зобов'язання, яке виникло внаслідок заподіяння шкоди, та перейшло до позивача в порядку регресу обмежений фактичними витратами позивача.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ВАТ "СК "Нова" у встановлений строк не виконано.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому нарахування позивачем 3% річних за прострочення грошового зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Відсутність у Законі України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідальності у вигляді сплати 3% річних при умові несвоєчасної виплати страхового відшкодування не заперечує наявності правового регулювання цих питань нормами інших законодавчих актів України (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

При цьому, як встановлено вище, обов'язок страховика сплатити пеню в разі порушення строку виплати страхового відшкодування прямо передбачений ч. 2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і з 09.10.2010 він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення пені та відсотків річних є правомірними та підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду: пеня в розмірі 107,70 грн., а відсотки річних в розмірі 20,85 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Нова" (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11; код ЄДРПОУ 31241449, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь товариства з додатковою відповідальністю „ВІДі - Страхування" (08131, Київська обл., Києво - Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. В.Кільцева, 56; код ЄДРПОУ 35429675) 7 814 (сім тисяч вісімсот чотирнадцять) грн. 13 коп., з яких 7 685 (сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн. 58 коп. - страхового відшкодування, 107 (сто сім) грн. 70 коп. - пені, 20 (двадцять) грн. 85 коп. - 3 % відсотків річних, а також 78 (сімдесят вісім) грн. 14 коп. - витрати по сплаті державного мита та 166 (сто шістдесят шість) грн. 56 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

СуддяО.С. Копитова