Рішення № 14412873, 01.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 28/201.02.11

за позовом закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»

довідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про стягнення 6225,79 грн.

Суддя Копитова О. С.

Секретар судового засідання Шмуйло А.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: Бабич В.В., представник за довіреністю №16 выд 01.01.2011

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 6225,79 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що ним за договором добровільного страхування транспортного засобу К № 044198 від 05.08.2008 (далі Договір) внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП) було здійснено виплату страхового відшкодування за письмовою заявою власника пошкодженого автомобіля«Geely», державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки транспортний засіб автомобіль марки «ЗАЗ-110247», державний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП та водій якого визнаний винним у її скоєні, застрахований у ВАТ НАСК «Оранта», згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/8101902, позивач просить стягнути з НАСК «Оранта»суму страхового відшкодування в розмірі 6225,79 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2010 порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 13.01.2011.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Проти позову не заперечував.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.12.2010 розгляд справи відкладено на 01.02.2011.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі відповідач в судове засідання, призначене на 01.02.2011, не зявився, причини неявки в суду невідомі. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача в судове засідання до суду не надходило.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю належним чином повідомленого про дату та час судового засідання представника відповідача, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 01.02.2011 року за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до довідки відділу ДАІ з обслуговування АТ обласного центру (м. Одеси) та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС України в Одеській області №7/13-3323 від 05.03.2009 та постанови Приморського районного суду м. Одеси від 02.02.2009 у адміністративній справі № 3-999/09, 16.01.2009 була скоєна дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля «Geely», державний номер НОМЕР_1, яким керував громадянин Лєбедєв В.Є., із автомобілем марки «ЗАЗ-110247», державний номер НОМЕР_2, яким керував громадянин ОСОБА_2

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Geely», державний номер НОМЕР_1.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Приморського районного суду м. Одеси у адміністративній справі № 3-999/09.

Відповідно до звіту № 36-01-09 про визначення вартості відновлюваного ремонту та розміру матеріального збитку завданого власнику автомобіля «Geely», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 7079,46 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі Договору К № 044198 добровільного страхування транспортного засобу, укладеного 05.08.2008 між Лєбедєвим Сергієм Євгеновичем (власник автомобіля «Geely») та АСТ «АИС-Поліс»(після зміни назви та правонаступництва ЗАТ «СК «Український страховий стандарт»).

На підставі вказаного Договору добровільного страхування транспортного засобу К № 044198, Страхового акту № 1026-179/09 від 09.12.2009 та розрахунку страхового відшкодування до нього, ЗАТ «СК «Український страховий стандарт» виплатила страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 6225,79 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1686 від 18.12.2009, №1962 від 18.01.2010, №2280 від 18.02.2010, №2599 від 25.03.2010.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6225,79 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортним засобом автомобілем марки «ЗАЗ-110247», державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Geely», державний номер НОМЕР_1, керував ОСОБА_2 на підставі тимчасового реєстраційного талону.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем марки «ЗАЗ-110247», державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ЗАЗ-110247», державний номер НОМЕР_2 за кермом якої під час скоєння ДТП на підставі тимчасового реєстраційного талону знаходився громадянин ОСОБА_2 - була застрахована у ВАТ «НАСК «Оранта»на підставі Полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

21.09.2010 позивачем було направлено відповідачу регресну вимогу на суму 6225,79 грн. (лист від 20.09.2010 вих. № 2738), яку згідно поштового повідомлення було доставлено 23.09.2010.

Згідно матеріалів справи відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Розмір матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Geely», державний номер НОМЕР_1, підтверджений Звітом № 36-01-09 про визначення вартості відновлювального ремонту та складає 7079,46 грн.

Крім того, відповідно до протоколу-узгодження про затвердження розміру страхового відшкодування до договору добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави від 09.12.2009 сторонами погоджено розмір страхового відшкодування на суму 6225,79 грн.

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 19.01.2009 та Страхового акту № 1026-179/09 від 09.12.2009, позивачем було перераховано страхувальнику 6225,79 грн.

Статтею 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву про виплату страхового відшкодування. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на вимоги даної норми, статей 253-255 ЦК України ВАТ «НАСК «Оранта»повинна була здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 24.09.2010.

Відповідач виплату страхового відшкодування у встановлений строк не здійснив, на регресну вимогу не відповів.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними відповідними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю 3»було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Відповідно до статей 44, 49 ГПК України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 00034186, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921) 6 225 (шість тисяч двісті двадцять пять) грн. 79 коп., а також 102 (сто дві) грн. 00 коп. - витрати по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

СуддяО.С. Копитова