Рішення № 14412660, 01.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/5601.03.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг"

до Приватного підприємства "Фірма "Маріам"

про стягнення 39 647,76 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

В судовому засіданні 01.03.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шостпродторг" до Приватного підприємства "Фірма "Маріам" про стягнення заборгованості та пені в сумі 39 647,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.03.10 р. між Сторонами було укладено договір поставки №П22/03/2010, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених в даному договорі. На виконання умов зазначеного вище договору позивач здійснив поставку товару, а саме борошна вищого ґатунку на загальну суму 36150 грн, підтвердженням чого є видаткові накладні №РН-0000474 від 06.05.10, №РН-0000448 від 18.05.10, №РН-0000509 від 31.05.10, №РН-0000523 від 10.06.10.Однак, відповідач, порушуючи умови договору, а саме те, що кінцевий термін оплати товару встановлений 10 календарних днів з моменту отримання товару, не виконав свої зобов'язання та не здійснив оплату поставленого товару у строки визначені договором, відповідно до виставленого рахунку фактури №СФ-0000431 від 06.05.10, №СФ-0000403 від 18.05.10, №СФ-0000449 від 31.05.10 р., №СФ-0000463 від 10.06.10 р.- до моменту подання даної позовної заяви. Керуючись ст.ст. 525,526 ЦК України, ст.ст.193, 230 ГК України позивач просить суд стягнути з відповідача 36 150 грн - сума основного боргу та 3 479,76 грн - пеня.

Ухвалою суду від 25.01.11 порушено провадження у справі № 40/56 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.02.11.

У судове засідання, призначене на 15.02.11, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав, надав пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Керуючись ст.ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 01.03.11 у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та необхідністю витребувати додаткові докази по справі.

В судове засідання сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва від 25.01.2011р, 15.02.11 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та у довідці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців –02160 м. Київ, вул. Фанерна, буд.. 4, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № П 22/03/2010 від 22.03.2010 року, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити товар на умовах, зазначених у цьому договорі.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, кількість, ціна і загальна вартість товару визначаються у відповідності з видатковими накладними, які є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктами 2.1, 2.3, 2.5 договору встановлено, що товар повинен бути поставлений покупцю у 5-ти денний термін з моменту отримання заявки від покупця, погодженої з постачальником, датою поставки вважається дата виписки товарної накладної, при прийманні товару покупець перевіряє відповідність товару відомостям вказаним у супровідних документах, після чого підписує видаткову накладну.

Претензії по якості товару після підписання видаткової накладної на товар постачальником приймаються протягом 3 днів (п.2.6 договору).

Розділом 3 договору сторони встановили наступний порядок розрахунків за договором: оплата здійснюється грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 6.1 договору строк дії договору встановлюється з дня його підписання сторонами і до 30.12.2011 року, а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних обов’язків - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов’язань.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

На виконання умов договору поставки від 22.03.10 № П 22/03/2010 позивачем було поставлено відповідачеві у період травень-червень 2010 року товар на загальну суму 45150,00 грн., про що сторонами були оформлені, підписані та скріплені печатками видаткові накладні: № РН-0000474 від 06.05.10 на суму 11350,00 грн., № РН-0000448 від 18.05.10 на суму 11350,00 грн., № РН-0000509 від 31.05.10 на суму 11350,00 грн., № РН-0000523 від 10.06.10 на суму 11100,00 грн., всього на суму 45150,00 грн.

Товар був отриманий особисто директором відповідача, який діє від імені підприємства без довіреностей на підставі статуту.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською довідкою від 03.02.11 № 26.3.0/18 про надходження на поточний рахунок позивача коштів від відповідача за період з 22.03.10 по 21.10.10, а також підписаним та скріпленим печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків від 20.10.10., в якому зазначено, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 20.10.10 складала 41650,00 грн. Після складення зазначеного акта звірки відповідачем було частково погашено заборгованість: 04.11.01 на суму 3000,00 грн., 12.11.10 на суму 2500,00 грн., отже станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 36 150,00 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за поставлений товар у відповідача перед позивачем в сумі 36150,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3479,76 грн. пені за прострочення оплати товару.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пункт 4.1. договору поставки від 22.03.10 № П 22/03/2010 передбачає, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочки.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати за поставлений товар в розмірі 3479,76 грн. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня нараховувалась в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня., від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, з урахуванням обмежень встановлених ст. 231, 232, 343 ГК України.

Судом здійснено перерахунок розміру пені з урахуванням того, що відповідно до п. 3.2 договору поставки № П 22/03/2010 оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту отримання покупцем товару, оскільки остання дата поставки –10.06.10 (видаткова накладна № РН-0000523 від 10.06.10), то відповідно до п.3.2 договору платіж мав бути проведений до 20.06.10, отже нарахування пені починається з наступного дня.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

3615021.06.2010 - 07.07.2010179.5000 %0.052 %319.90

3615008.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %555.62

3615010.08.2010 - 13.01.20111577.7500 %0.042 %2410.17 За перерахунком суду загальна сума пені за договором складає 3285.69 грн. Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені за прострочення сплати орендної плати підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 285,69 грн.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 2 грн. 12 коп., на відповідача –394 грн. 36 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 2,36 грн., на відповідача –233,64 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Маріам” (02160 м. Київ, вул. Фанерна, буд. 4, код ЄДРПОУ 36405880) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Шостпродторг” (41100 Сумська обл.., м. Шостка, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 36079756) суму основного боргу в розмірі 36 150 (тридцять шість тисяч сто п’ятдесят) грн 00 коп., пеню в сумі 3 285 (три тисячі двісті вісімдесят п’ять) грн 69 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 394 (триста дев’яноста чотири) грн 36 коп. та 233 (двісті тридцять три) грн 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 03.03.2011р.