Рішення № 14412442, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/458 - 39/2328.02.11 За позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»

до 1) Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокресурс»

про стягнення 1 927,80 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з»явились

Від відповідача 1: Соболєв А.Л. –довіреність № 2923-НЮ від 11.12.09 р.

Від відповідача 2: не з»явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Вінницяоблпаливо»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»(відповідач 1) та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокресурс»(відповідач 2) про стягнення пропорційно ступеня їх вини вартості нестачі поставленого вугілля антрацит марки АС в розмірі 1927, 80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/458 та призначено її розгляд на 01.11.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. (суддя Гавриловська І.О.) позов у справі № 37/458 залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 р. № 37/458 (колегія суддів: Ропій Л.М. (головуючий суддя), Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. у справі № 37/458 скасовано, а матеріали справи передані на розгляд до Господарського суду міста Києва.

В порядку статті 2-1 ГПК України, справу № 37/458 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.01.2011 р. справу № 37/458 прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В., присвоєно їй № 37/458 –39/23 та призначено до розгляду на 28.02.2011 р. о 10:20 год.

15.02.2011 р. відділом діловодства суду одержано клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також документи та виконання вимог ухвали суду від 19.01.2011 р.

Відповідно до поданих суду документів, позивач повідомив, згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Вінницяоблпаливо»(протокол № 15 від 10.09.2010 р.) та Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (серія А01 № 643364 від 15.09.2010 р.) було прийнято рішення про зміну найменування ВАТ «Вінницяоблпаливо»на Приватне акціонерне товариство «Вінницяоблпаливо». Відповідно до п. 1.2 Статуту Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо», останнє є правонаступником прав і обов»язків ВАТ «Вінницяоблпаливо».

25.02.2011 р. відповідач 1 через відділ діловодства суду подав письмові пояснення по справі та документи на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2011 р. з відзивом на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2011 р., на підставі ст.ст. 25, 86 Господарського процесуального кодексу України, здійснено заміну позивача у справі - ВАТ «Вінницяоблпаливо», на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство «Вінницяоблпаливо».

Представник позивача в судове засідання 28.02.2010 року не з’явився з огляду на подане ним клопотання.

Представник відповідача 1 у судове засідання 28.02.2010 року з’явився, позовні вимоги заперечував з огляду на викладене у відзиві на позовну заяву, а саме: відповідач 1 вважає, що позовні вимоги позивача до відповідача 1 є необґрунтованими, оскільки спірний вантаж завантажено засобами вантажовідправника (відповідача 2), маса вантажу при навантаженні визначена засобами вантажовідправника. Відповідач 1 вказує на те, що у разі навантаження в вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Згідно зазначених в залізничній накладній № 52258129 даних вбачається, що відправником вантажу не застосовані заходи по збереженню, а саме заходи щодо ущільнення вантажу, усунення щілин, конструктивних зазорів вагону. Тому відповідач 1 вважає, що його вина стосовно нестачі спірного вантажу під час перевезення відсутня та просить суд в позові до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»відмовити. Крім того, відповідач 1 заперечував з приводу наданого позивачем розрахунку позовних вимог, оскільки за його основу позивачем взято рахунок –фактуру № СФ-0000066 від 13.04.2010 р. ТОВ «Вугільна компанія «Антей», яке не є стороною договору перевезення вантажу за накладною № 52258129.

Представник відповідача 2 у судове засідання 28.02.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 19.01.2011 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Отримання відповідачем 2 ухвали суду від 19.01.2011 р. підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 1294755 4. Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності представника відповідача 2 в судовому засіданні від останнього до суду не надходило.

Відзив на позов на виконання вимог ухвали суду від 19.01.2011 р. відповідачем 2 суду не наданий, натомність, у справі (а.с. 75 - 76) наявний відзив на позов, одержаний відділом діловодства суду 01.11.2010 р., відповідно до якого відповідач 2 вказав, що дані накладної № 52258129 та комерційного акту № АА 054769/314/1 від 17.04.2010 р. свідчать про втрату вантажу (розкрадання) під час перевезення, що є підставою у відповідності до ст.ст. 110, 113, 127 Статуту залізниць, ст. 924 Цивільного кодексу України для відповідальності перевізника (Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця») за нестачу спірного вантажу, у зв»язку з чим в позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокресурс»просить відмовити.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.02.2011 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

30.03.2010 року між Відкритим акціонерним товариством «Вінницяоблпаливо», правонаступником прав і обов»язків якого є Приватне акціонерне товариство «Вінницяоблпаливо»(позивач), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вугільна компанія «Антей»було укладено договір № 1.57, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Вугільна компанія «Антей»зобов’язувалось відвантажити вугілля з якісними показниками, в асортименті та по цінам, визначеним даним договором, а позивач зобов’язувався прийняти та оплатити вугілля.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 наведеного договору № 1.57 від 30.03.2010 р. та на підставі рахунку № СФ-0000066 від 13.04.2010 р. позивач в порядку календарної черговості перерахував на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугільна компанія «Антей»грошові кошти на загальну суму 80 000,00 грн. за поставку вугілля, що підтверджується платіжними дорученнями № 4302 від 19.04.2010 р. та № 5396 від 20.04.2010 р.

13.04.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Востокресурс»(відповідач 2, надалі також - вантажовідправник) відвантажило на користь позивача вугілля марки «Антрацит АС/6-13/»в кількості 68 960 кг, що підтверджується залізничною накладною № 52258129 від 13.04.2010 р., яка знаходиться в матеріалах справи. Перевізником вантажу згідно вищезазначеної накладної виступило Державне територіально-галузеве об’єднання «Південно-Західна залізниця»(відповідач 1, надалі також - перевізник).

Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Згідно із ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 22 Статуту залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми (форму затверджено наказом Міністерства транспорту України від 19.11.1998 р. № 460), оформлений відповідно до цього Статуту та правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокресурс»(відповідач 2) та Державним територіально-галузевим об’єднанням «Південно-Західна залізниця»(відповідач 1) було укладено договір перевезення на користь Відкритого акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»(позивач).

Як вбачається з вищезазначеної накладної № 52258129 по відправці у напіввагоні № 66239831 за напрямом станція Торез Донецької залізниці –станція Катюжани Південно –Західної залізниці, завантаження спірного вугілля було здійснено силами і засобамивантажовідправника (відповідач 2). Згідно з цією накладною, антрацит завантажено навалом нижче бортів у твердому стані. Вантаж розміщено і закріплено згідно технічних умов правильно. Вантаж маркований вапном. Маса вантажу визначена на 150 тонних вагах відправника та становить: вага брутто 90 960 кг, тара з бруса 22 000 кг, нетто 68 960 кг.

Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність відомостей, зазначених відправником у залізничній накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Як вбачається з матеріалів справи, перевізник не скористався своїм правом перевірити правильність відомостей, зазначених у залізничній накладній № 52258129.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, Правила перевезення вантажів - нормативний акт, що конкретизує передбачені Статутом положення, які регламентують участь та обов'язки сторін у процесі перевезення вантажів.

Згідно із п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001, № 542) встановлено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Крім того, відповідно до п. 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, з метою забезпечення збереженості всіх вантажів, які перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Таким чином, суд дійшов висновку, про те, ще вантажовідправником (відповідач 2) були вчинені всі заходи по збереженню вантажу, оскільки, як було встановлено раніше та підтверджується залізничною накладною № 52258129, вантаж було завантажено нижче бортів та здійснено захисне маркування вапном.

Як вбачається з матеріалів справи, під час пересування вагону № 66239831, в якому здійснювалось перевезення спірного вантажу, на станції Знам»янка було здійснено комісійне переважування вагону на 150 т вагах залізниці, яким встановлено, що маса нетто вантажу становить 64700 кг, що менше маси, зазначеної в залізничній накладній № 52258129, на 4260 кг. За наведених обставин були складені акти загальної форми № 11033 та № 11038 від 16.04.2010 року, на підставі яких був складений комерційний акт № АА 054769/314/1 від 17.04.2010 року.

Відповідно ст. 129 Статуту залізниць України при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах (п. а ч. 2 ст. 129 Статуту).

Згідно із п. 2 Правил складання актів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002, № 334), комерційні акти складаються для засвідчення певних обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу. Дані в комерційних актах зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Нормами Правил складання актів передбачено, що в акті повинно бути зазначено номери відправки, вагона, рід вагона, кількість пломб (ЗПП) і відбитки на них, кількість місць і маса вантажу за документами та виявлені перевіркою. У разі визначення маси на вагонних вагах зазначаються маса брутто, тари (з бруса або перевірена) вагона та нетто вантажу. У комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці.

Судом встановлено, що комерційний акт № АА 054769/314/1 від 17.04.2010 року був складений та оформлений з дотриманням вимог Правил складання актів. Наведеним актом підтверджується, що «В документах зазначено вантаж навантажений навалом, нижче бортів, розмір навантаження відповідно висоти бортів не зазначений вага: брутто 90 960 кг, тара 22 000 кг, нетто 68 960 кг. При перевірці виявлено навантаження рівномірне нижче бортів 200 мм. На поверхні вантажу маються заглиблення справа за ходом над 1 люком довжиною 1500 мм, шириною 1000 мм, глибиною 400 мм, зліва за ходом над 2 люком довжиною 1500 мм, шириною 1000 мм, глибиною 400 мм, над 7-ми люками посередині довжиною 1000 мм, шириною 1000 мм, глибиною 400 мм. Просипання вантажу відсутнє. Двері і люки щільно закриті. Об»єм кузова 73 м. куб. Коток не застосовувався. На поверхні вантажу захисне маркування відсутнє, доступ до вантажу усунено за допомогою маркування вапном. Зважування вагона здійснене 17.04.2010 року на 150 –тонних вагонних вагах ст. Знам»янка Од. (держповірка вагів 05.03.10) приймальником поїздів Ніколенко в присутності Зам. ДС Неживого, ВОХР Слуцької, ЛВ Корчагіна. При зважуванні виявилось брутто 88 500 кг, тара с бруса 23 800 кг, нетто 64700 кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 4260 кг. Зважування здійснювалось двічі, недостача підтвердилась. В документах вказана тара 22000 кг, яким засобом визначена не зазначено, фактично на вагоні тара на брусі 23800 кг. Недостаючий вантаж в вагоні вміститися міг. Під час зважування маркування вапном не пошкоджене. По штатному розкладу Зав. вантажним двором відсутній.». Також, наведеним комерційним актом підтверджується справний технічний стан вагону (напіввагону № 66239831).

Отже, як вбачається із комерційного акту № АА 054769/314/1 від 17.04.2010 року, спірний вантаж навантажений нижче бортів, на поверхні вантажу наявне захисне маркування вапном, просипання вантажу відсутнє, двері і люки щільно закриті, технічний стан вагону справний.

Таким чином, вищевикладеними обставинами встановлюється та підтверджується, що виїмка та нестача вантажу відбулась саме під час перевезення та з вини перевізника (відповідача 2).

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі і завантаженому засобами відправника, та якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Згідно ст. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Проте, всупереч ст. 113 Статуту залізниць України відповідач 2 не довів належними та допустимими доказами того, що нестача прийнятого до перевезення вантажу виникла не з його вини.

Посилання перевізника на те, що при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, вантажовідправник повинен був усунути щілини та конструктивні зазори напіввагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу є необґрунтованими, оскільки повністю спростовуються вищенаведеними даними комерційного акту № АА 054769/314/1 від 17.04.2010 року.

Крім того, як вбачається із залізничної накладної № 52258129 вага тари з брусу становить 22 000 кг, проте згідно комерційного акту № АА 054769/314/1 від 17.04.2010 року при переважуванні вантажу встановлено, що тара з брусу становить 23 800 кг. А отже, різниця у визначенні ваги тари з бруса становить 1800 кг.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що фактично нестача вугілля становить 2 460 кг, оскільки при завантаженні вантажу було не вірно визначено вагу тари з бруса (4260 кг, різниця ваги нетто, зафіксована у комерційному акті –1800 кг, різниця ваги тари з брусу, зафіксована у комерційному акті = 2460 кг фактична нестача вантажу (вугілля)).

Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Таким чином, суд при підрахунку вартості нестачі вантажу, застосовує вартість вугілля, зазначену в документах відправника, а саме в рахунку-фактурі № СФ-0000066 від 13.04.2010 року, який був виставлений позивачу на підставі договору № 1.57 від 30.03.2010 р.

Так, згідно рахунку-фактури № СФ-0000066 від 13.04.2010 року ціна однієї тони вугілля становить 450, 00 грн. без ПДВ (540,00 грн. з ПДВ). Крім того, наведена у рахунку - фактурі ціна однієї тонни вугілля марки «АС 6-13»відповідає ціні однієї тонни марки вугілля марки «АС 6-13», узгодженій сторонами у п. 3.1 договору № 1.57 від 30.03.2010 р.

Тому, загальна сума нестачі вантажу з урахуванням суми норм природної втрати і граничного розходження визначення маси нетто становить 955,80 грн. (2460 кг, фактична нестача вантажу – 690 кг, норма природної втрати і граничного розходження маси нетто, х 540, 00 грн., вартість однієї тонни вугілля з ПДВ). При цьому, сума норми природної втрати і граничного розходження маси нетто відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000, № 644) становить 1% маси нетто вугілля, зазначеної у перевізних документах (у спірному випадку –1% маси нетто вугілля, зазначеної в залізничній накладній № 52258129 та становить: 68960 кг х 1% : 100% = 690 кг).

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи наведене, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню частково в частині стягнення вартості недостачі вантажу у сумі 955,80 грн. з відповідача-1, як перевізника. В частині вимог до відповідача-2, як відправника, позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відправник виконав свої зобов’язання в повному обсязі та належним чином. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 909, 920 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 22, 24, 111, 113, 115, 124 Статуту залізниць України ст. ст. 25, 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. В позові до Товариства з обмеженою відповідальністю «Востокресурс»відмовити повністю.

2. Позов до Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об’єднання «Південно-Західна залізниця»(01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код 04713033, р/р № 26002301360604 у Залізничному відділенні ПІБ м. Києва, МФО 322153), або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства «Вінницяоблпаливо»(21100, м. Вінниця, Харківське шосе, 122, ідентифікаційний код 01880670, р/р № 2600030132 у Вінницькому ЦВ ПІБ, МФО 302571) вартість недостачі вантажу у розмірі 955,80 грн. (дев»ятсот п»ятдесят п»ять гривень 80 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 50,57 грн. (п»ятдесят гривень 57 коп.) та 117,01 грн. (сто сімнадцять гривень 01 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити повністю.

5. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання повного рішення: 02.03.2011 р.