Рішення № 14412425, 24.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/5724.02.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма

"Безпека бізнесу", м. Київ

ДоДочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт"

Державного підприємства зовнішньо-торговельної фірми

"Таско-експорт", м. Київ

Простягнення 336 192,43 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники :

Від позивачаРезнік А.Б. пред. по довір.

Від відповідачаКутовой В.В. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 336 192,43 грн. збитків, а саме, витрат на комунальні послуги за орендним Договором та укладеними додатковими угодами та упущеної вигоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2011р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.02.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2011р. розгляд справи було відкладено на 17.02.2011р., у звязку з неявкою представників відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 17.02.2011р. заявив клопотання про залучення до участі у справи третіх осіб.

Представник позивача заперечував проти задоволення даного клопотання.

Суд визнав клопотання недоцільним та таким, що не підлягає задоволенню

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2011р. розгляд справи було відкладено на 23.02.2011р.,

В судовому засіданні 23.02.2011р. було оголошено перерву до 24.02.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та надав суду письмовий відзив, в якому зазначив, що орендує приміщення не у позивача, а у іншої юридичної особи та представив докази часткової оплати за суборенду приміщень.

В судовому засіданні 24.02.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2010 року між позивачем та Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів»було укладено Договір оренди обєкта нерухомості № 16-08/10-1, відповідно до умов якого ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів», як орендодавець, передала позивачу, як орендарю, в оренду нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 у м.Києві загальною площею 4 246,6 м2.

01 листопада 2010 року між позивачем та ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів»було укладено Додаткову угоду до Договору оренди, згідно якої позивач отримав право від свого імені укладати прямі договори з обслуговуючим організаціями на електропостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та надання інших комунальних послуг по будівлі за адресою АДРЕСА_1.

20 грудня 2010 року між позивачем та ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів»було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору оренди, згідно якої строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2011 року.

Судом встановлено, що право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 належить ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів»на підставі Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2010 року № 2-11210/2010, яке набрало законної сили 25 травня 2010 року.

12 серпня 2010 року ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів»була вселена у будівлю по АДРЕСА_1, зокрема у приміщення другого поверху, що підтверджується Постановою про відкриття виконавчого провадження від 02.08.2010 року, Актом державного виконавця про вселення та поясненнями до даного позову і по суті не заперечується відповідачем.

Копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи та визнаються судом належними доказами, які посвідчують наведені факти і обставини.

Згідно п. 2.2. Договору орендар має право без отримання попередньої згоди Орендодавця передавати обєкт оренди або його частину в суборенду третім особам.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що позивач здійснює господарську діяльність здаючи нежитлові приміщенні у будівлі по АДРЕСА_1 в суборенду.

Відповідач займає другий поверх у нежитловій будівлі по АДРЕСА_1 та одну кімнату на четвертому поверсі. Загальна площа, яку займає відповідач складає 559,8 м2.

20 серпня 2010 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір суборенди нежитлових приміщень у будівлі по АДРЕСА_1.

13 вересня 2010 року позивачем було отримано відповідь на пропозицію суборенди щодо укладення договору, відповідно до якої, відповідач висловив свою готовність договору укласти договір та просив надати додаткові документи.

Листом від 13.09.2010 року позивачем було додатково надано необхідні для укладення договору суборенди документи.

Проте, відповідачем не було укладено договір суборенди, натомість надіслано позивачу лист від 22.09.2010 року з вимогою про надання нотаріально засвідченої копії Свідоцтва про право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1.

Листом від 15.10.2010 року позивач вдруге звернувся до відповідача з вимогою про укладення договору суборенди та додатково розяснив, що, в даному випадку, правовстановлюючим документом на будівлю є Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2010 року № 2-11210/2010, а не Свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1.

Вказаний лист був залишений відповідачем без відповіді та належного реагування.

Проаналізувавши вищевказане листування, суд дійшов до висновку, що позивачем були вжиті заходи для укладення договору суборенди. В свою чергу, відповідач без належних правових підстав, не надав обґрунтованої відмови від укладення договору та не пояснив причини вказаної поведінки.

20 грудня 2010 року позивачем на адресу відповідача було надіслано лист з вимогою оплатити заборгованість по орендній платі, яка на той час складала 248 551,20 грн. або звільнити всі нежитлові приміщення (на другому та четвертому поверхах), які відповідач займає у будівлі у строк до 28.12.2010 року. Відповідь на вказаний лист позивачем не отримано.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що займає нежитлові приміщення у будівлі по АДРЕСА_1 на підставі договору суборенди № 16/09 від 30 квітня 2009 року укладеного з ТОВ «Інвест Київ Буд», яке в свою чергу орендує будівлю у ТОВ «НТЦ Укрбазискомпані». При укладені договору суборенди, ТОВ «Інвест Київ Буд»надало для ознайомлення відповідачу копію договору оренди від 31 грудня 2008 року та копію свідоцтва про право власності на будівлю виданого ТОВ «НТЦ Укрбазискомпані».

У звязку з цим, відповідач вважає правомірним своє знаходження у будівлі по АДРЕСА_1, а заборгованість по орендним платежам пояснює тимчасовими фінансовими труднощами.

Суд не погоджується з доводами відповідача, які викладені у відзиві на підставі наступного.

17 лютого 2009 року будівля по АДРЕСА_1 була зареєстрована БТІ за громадянином ОСОБА_1 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 22.04.2008 року у справі № 08/08.

12 березня 2009 року будівля по АДРЕСА_1 була зареєстрована БТІ за громадянкою ОСОБА_2 на підстав рішення Постійно діючого третейського суду при Українському національному комітеті Міжнародної торгової палати від 24.02.2009 року у справі № 10-30/09.

Копії відповідних реєстраційних посвідчень залучено до матеріалів справи і прийнято судом, як належні докази.

Таким чином, судом встановлено та не спростовано відповідачем, що будівля по АДРЕСА_1 з 17 лютого 2009 року не зареєстрована за ТОВ «НТЦ Укрбазискомпані».

ГО «Всеукраїнська спілка автомобілістів»у судовому порядку було скасовано правовстановлюючі документи і ОСОБА_1, і ОСОБА_2 на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Фастівського міськрайоннного суду Київської області було винесено рішення у справі № 6-1/10 від 25 січня 2010 року та рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі № 2к-5 від 17 грудня 2010 року. Копії згаданих рішень, які набули законної сили, залучені до матеріалів справи.

На даний час будівля по АДРЕСА_1 зареєстрована за громадянкою ОСОБА_2, оскільки 07.07.2009 року постановою слідчого у кримінальній справі № 10-18722 на будівлю було накладено арешт.

У звязку з цим, незважаючи на наявність рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 14 травня 2010 року у справі № 2-11210/2010, яким визнано за Громадською організацією «Всеукраїнська спілка автомобілістів»право власності на будівлю по АДРЕСА_1, остання не має можливості, зареєструвати за собою будівлю .

Крім того, 19.11.2009 року Господарським судом міста Києва було винесено рішення у справі № 31/7, яким визнано недійсним п. 8.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «НТЦ Укрбазискомпані»від 09 квітня 2008 року, номер запису про реєстрацію 107 3105 0001 013888, в частині внесення до статутного капіталу нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 . При винесені вказаного рішення судом встановлено, що ТОВ «НТЦ Укрбазискомпані»не отримало право власності на нежитлову будівлю по АДРЕСА_1 при її передачі до статутного капіталу останнього, оскільки будівля передавалась особою, яка не мала права її передавати, оскільки, не була її власником.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Доводи відповідача щодо того, що між ним та ТОВ «Інвест Київ Буд»тривають договірні відносини, не підтверджуються доказами по справі. Відповідач майже шість місяців безоплатно користується нежитловими приміщеннями у будівлі. На вимогу суду відповідачем було надано копії документів, що підтверджують факт оплати на користь ТОВ «Інвест Київ Буд»01.02.2011р. грошових коштів у розмірі 13 892,20 грн. на підставі рахунку-фактури № 392 від 31.12.2010р. Проте, вказані документи свідчать про оплату орендної плати лише за вересень-грудень 2010 року. Таким чином, відповідач, будучи обізнаним про існування дійсного власника будівлі, право власності якого підтверджено рішеннями судів, здійснив перерахування грошових коштів особі, яка не має права здавати вказане приміщення в суборенду та фактично оплату здійснив після порушення провадження по даній справі.

Відповідач займає весь другий поверх у будівлі по АДРЕСА_1 площею 545,9 м2 та одну кімнату на четвертому поверсі площею 13,9 м2 так і не уклавши договір суборенди з позивачем.

Позивач зазначає, що такими діями відповідач завдає суттєві збитки у вигляді упущеної вигоди та реальні збитки у вигляді не відшкодованих витрат на оплату комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

02 вересня 2010 року позивачем було отримано лист від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче обєднання «Територіальні ресурси», в якому останнє висловлювало згоду взяти в суборенду нежитлові приміщення на другому поверсі будівлі по АДРЕСА_1.

03 вересня 2010 року між позивачем та ТОВ «НВО «Територіальні ресурси»було укладено попередній договір, згідно умов якого сторони зобовязувались укласти договір суборенди нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 320,9 м2 (праве крило).

06 вересня 2010 року позивачем було отримано пропозицію від Товариства з обмеженою відповідальністю «Акта-2010»стосовно оренди нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі по АДРЕСА_1.

07 вересня 2010 року між позивачем та ТОВ «Акта 2010»було укладено попередній договір, згідно умов якого сторони зобовязувались укласти договір суборенди нежитлових приміщень на другому поверсі будівлі по АДРЕСА_1 загальною площею 226,2 м2 (ліве крило).

Позивач зазначає, що надходили пропозиції і від інших осіб, щодо оренди нежитлових приміщень у будівлі по АДРЕСА_1, зокрема від ПП «Оттон Компані».

Суд погоджується з доводами про те, що позивач мав реальну можливість здати нежитлові приміщення другого поверху у будівлі у суборенду ТОВ «НВО «Територіальні ресурси», ТОВ «Акта-2010», ПП «Оттон Компані»та отримати з цього щомісячний дохід,починаючи з серпня 2010р.

Проте, внаслідок того, що відповідач листами від 09.09.2010 року та 22.09.2010 року висловив свою готовність укласти договір суборенди та не звільнив приміщення другого поверху на вимогу позивача, останній був позбавлений можливості передати приміщення в суборенду.

Позивач міг би отримати доходи від передання нежитлових приміщень у будівлі в суборенду ТОВ «НВО «Територіальні ресурси», ТОВ «Акта-2010», ПП «Оттон Компані», які по суті є збитками позивача у формі упущеної вигоди.

Суд погоджується з наведеним розрахунком збитків позивача за пять місяців. Розмір збитків позивача визначається виходячи з наступного: Вартість за якою Позивач мав можливість здати в суборенду один кв. м. площі становить 110 грн.; Відповідачем зайнята площа 559,8 м2; розмір орендної плати, яку позивач міг би отримувати за один місяць становить 559,8 * 110 = 61 578 (шістдесят одна тисяча пятсот сімдесят вісім) грн.

Позивач мав можливість здавати в суборенду приміщення другого поверху будівлі з вересня 2010 року, у звязку з чим на сьогодні міг отримати дохід у вигляді орендної плати за пять місяців з вересня 2010 року по січень 2011 року включно. Тобто упущена вигода позивача становить 61 578 * 5 (місяців) = 307 890 (триста сім тисяч вісімсот девяносто) грн.

Крім того, знаходячись у будівлі та здійснюючи свою господарську діяльність, відповідач споживав комунальні послуги: електроенергію, водопостачання та водовідведення, вивіз сміття та тощо.

Розрахунок комунальних послуг, за відсутності індивідуальних лічильників для кожного суборендаря, здійснюється шляхом розподілу вартості комунальних послуг між суборендарями пропорційно займаній площі.

Корисна площа, тобто та що може бути передана в оренду, у будівлі по АДРЕСА_1, становить 2 492,4 м2 (згідно даних технічного паспорту на будівлю). Відповідач займає 559,8 м2, що складає 23 % від корисної площі будівлі. Виходячи з цього, Відповідач має сплачувати 23 % від загальної вартості комунальних послуг.

Починаючи з вересня 2010 року та по січень 2011 року, позивачем отримано та оплачено наступні рахунки за комунальні послуги по будівлі по АДРЕСА_1: Рахунок № 72006015/9 від 17 вересня 2010 року за електроенергію на суму 12 855,47 грн.; Рахунок № 72006015/10п від 18 жовтня 2010 року за електроенергію на суму 11 680,39 грн.; Рахунок № 72006015/11 від 16 листопада 2010 року за електроенергію на суму 14 717,17 грн.; Рахунок № 72006015/12 від 17 грудня 2010 року за електроенергію на суму 313,63 грн.; Рахунок № 72883014/1 від 12 січня 2011 року за електроенергію на суму 23 062,00 грн.; Платіжна вимога доручення № 14091499 від 14 вересня 2010 року за воду та каналізацію на суму 1 563,41 грн.; Платіжна вимога доручення № 19101493 від 19 жовтня 2010 року за воду та каналізацію на суму 2 162,16 грн.; Платіжна вимога доручення № 4121499 від 04 грудня 2010 року за воду та каналізацію на суму 3 148,99 грн.; Платіжна вимога доручення № 1110593 від 16 грудня 2010 року за теплову енергію на суму 53 551,24 грн.

Загальна вартість спожитих орендарями будівлі комунальних послуг з вересня 2010 року по січень 2011 року включно, становить: 123 054,46 грн., а частка, яку має сплатити відповідач (23 %) становить 28 302,43 грн.

Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Таким чином, загальна суму збитків становить 336 192, 43 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.22 ЦК України, ст.ст. 173, 224, 225 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Державної компанії «Укрспецекспорт»Державного підприємства «Зовнішньоторговельна фірма «ТАСКО-ЕКСПОРТ»(місцезнаходження: 03022, м. Київ, вул. Трутенка, 2, ідентифікаційний код 22971632) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «Безпека бізнесу»(місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. М. Грушевського 28/2, оф. 43, ідентифікаційний код 33153351), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, збитки у розмірі 336 192 (триста тридцять шість тисяч сто девяносто дві) грн. 43 коп., 3 361 (три тисячі триста шістдесят одну) грн. 93 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

СуддяН. І. Качан

Повне рішення складено 01 березня 2011 року.