Рішення № 14412406, 01.03.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/2401.03.11 За позовом До

Про Приватного акціонерного товариства "Київміськоформлення"

Комунального підприємства "КИЇВДОРСЕРВІС"

стягнення 624 516,45 грн. Суддя Іванова Л.Б.

Представники сторін:

Від позивача: Шанюк О.М. за дов. № б/н від 05.01.2011

Від відповідача: не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Київміськоформлення" про стягнення з Комунального підприємства "КИЇВДОРСЕРВІС" 624 516,45 грн. боргу, з яких: 608 946, 21 грн. –основна заборгованість, 13108, 66 грн. штрафу, 2461,58 грн. –3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2011 року порушено провадження у справі № 5/24 та призначено розгляд справи на 01.02.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5/24 від 01.02.2011 в зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 01.03.2011.

В судовому засіданні 01.03.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з’явився, вимог суду, викладених в ухвалах суду від 17.01.2011 та від 01.02.2011 відповідач не виконав, однак після проведення судового засідання через відділ діловодства суду відповідач подав клопотання про: продовження строку розгляду спору, відкладення розгляду справи, зобов’язання сторін провести звірку взаєморозрахунків.

Розглянувши клопотання відповідача, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки ухвалою від 01.02.2011 задоволено клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, в зв’язку з чим розгляд справи № 5/24 було відкладено до 01.03.2011.

Крім того, слід зазначити, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Відповідно до частини першої ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Частиною першою ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня отримання позовної заяви.

Враховуючи, що судове засідання, на якому було оголошено вступну та резолютивну частини рішення закінчилося о 11-45 год., а клопотання про відкладення розгляду справи було подано відповідачем о 12-45 год., (тобто після закінчення судового засідання), зазначене клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, –

ВСТАНОВИВ:

02.04.2008 між Закритим акціонерним товариством “Київміськоформлення” (далі-позивач) та Комунальним підприємством “КИЇВДОРСЕРВІС” (далі-відповідач) було укладено договір № 78 оренди нежилих приміщень.

Відповідно до п. п. 1.1-1.2 договору позивач зобов’язався передати, а відповідач –прийняти в строкове платне користування нежилі приміщення, загальною площею 1576, 8 кв.м., які розташовані за адресою: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 56. Приміщення передаються в оренду з метою здійснення відповідачем діяльності, передбаченої його статутом та використовуються ним на умовах цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що відповідач вступає у строкове платне користування приміщення з 02 квітня 2008 р.

Відповідно до п. 2.3. договору у разі припинення дії договору приміщення повертається відповідачем позивачу аналогічно порядку, встановленому при його передачі. Приміщення вважається повернутим позивачеві з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі та здійснення остаточних розрахунків.

Приміщення передається за актом приймання-передачі, який сторони підписують протягом 5-ти календарних днів з дня підписання цього договору.

Порядок розрахунків між сторонами визначений розділом 3 договору, відповідно до якого за оренду приміщення відповідач сплачує позивачеві щомісячно по договірній ціні за базовий місяць 116551, 80 грн., крім того ПДВ в розмірі 20 % в місяць –23310, 36 грн., а також за надані послуги в місяць 1600, 00 грн., крім того ПДВ –320, 00 грн., з послідуючим урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць (далі - плата).

Загальна орієнтовна договірна ціна на термін дії договору становить 2115754, 80 грн., в тому числі ПДВ –352625, 80 грн., з урахуванням індексу інфляції. Нарахування ПДВ на суму плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством, та сплачується разом з платою (п. 3.1 договору).

Плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування такої плати за попередній місяць на індекс інфляції, встановлений на цей місяць (п. 3.2 договору).

Плата перераховується відповідачем, незалежно від наслідків його діяльності на рахунок позивача щомісяця, не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним місяцем. Плата вноситься відповідачем починаючи з 02 квітня 2008 р. (п. 3.3 договору).

Плата може переглядатись на вимогу однієї із сторін у разі погодження такого перегляду іншою стороною. Зміни оформлюються окремими додатковими угодами. Розмір плати підлягає обов’язковому перегляду з моменту зміни чинників, які впливають на цю плату, а саме: розмір мінімальної заробітної платні, зміна цін та тарифів на комунальні послуги і електроенергію, зміна розміру орендної плати, за землю тощо (п. 3.4 договору).

Строк дії договору встановлено з 02 квітня 2008 р. до 02 квітня 2009 р. (п. 10.1 договору).

Пунктом 10.3 договору встановлено, що при відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії або зміни умов договору протягом 30-ти календарних днів до закінчення строку його дії, договір вважається продовженим на той самий строк, на тих самих умовах, які були передбачені цим договором і додатковими угодами до нього.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вищезазначене приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого приміщення від 02.04.2008 р. (копія якого знаходиться у матеріалах справи).

Додатковою угодою № 2 до договору оренди нежилих приміщень № 78 від 02.04.2008 р., що була підписана 04.08.2009 р., було змінено деякі пункти договору, а саме: п.1.1 викладено у наступній редакції: “Позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 1451, 9 кв.м. Приміщення розташовані за адресою: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 56 і знаходяться на балансі позивача”; п. 3.1 –“за оренду приміщення відповідач сплачує позивачу щомісячно по договірній ціні за базовий місяць –липень 2009 р. –130576, 45 грн. крім того ПДВ в розмірі 20 % в місяць - 26115, 29 грн.”; п. 3.2 –“плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування такої плати за попередній місяць на індекс інфляції встановлений за попередній місяць”.

Додатковою угодою № 4 від 11.06.2010 р. до договору оренди нежилих приміщень № 78 від 02.04.2008 р. сторони погодили та виклали положення п. 1.1 у наступній редакції: “позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нежилі приміщення загальною площею 1253, 4 кв.м. Приміщення розташовані за адресою: 03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 56 і знаходяться на балансі позивача”; п. 3.1 –“за оренду приміщення відповідач сплачує позивачеві щомісячно по договірній ціні за базовий місяць –червень 2010 р. –120949, 08 грн., крім того ПДВ в розмірі 20 % в місяць –24189, 82 грн.”.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладались додаткові угоди, відповідно до яких продовжувалась дія договору, відповідно до додаткової угоди № 5 від 31.12.2010 р. термін дії договору продовжено з 31.12.2010 по 31.12.2011.

На виконання умов договору, за період з вересня 2010 р. по грудень 2010р. включно, сторонами були підписані акти здачі-прийняття робіт на загальну суму 608946 грн. 21 коп.

Проте, відповідач по вищезазначеним актам оплату не здійснив.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов’язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Орендна плата –це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 173 ГК України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу обґрунтовані, а отже такі, що підлягають задоволенню.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 8.4 договору просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 13108, 66 грн.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 230 Господарського кодексу України кореспондується зі статтею 549 Цивільного кодексу України, де неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частини 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлюють, що штраф - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.4 договору у разі невиконання орендарем умов п. 3.3. цього договору орендодавець має право нарахувати, а орендар зобов’язаний при цьому сплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, визначеної у п. 3.1, з урахуванням п. 3.2 цього договору за кожний день несвоєчасної оплати.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Тобто, вказана сума фактично є пенею, тому перевіривши розрахунок штрафу, суд приходить до висновку про задоволення вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 13108, 66 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 2461,58 грн. –3 % річних.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягає до стягнення 2461,58 грн. –3 % річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Приватним акціонерним товариством "Київміськоформлення" вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВДОРСЕРВІС" (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 56, код ЄДРПОУ 32955518) на користь Приватного акціонерного товариства "Київміськоформлення" (03151, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 56, код ЄДРПОУ 32955565) 608946 (шістсот вісім тисяч дев’ятсот сорок шість) грн. 21 коп. –сума основного боргу, 13108 (тринадцять тисяч сто вісім) грн. 66 коп. - штрафу, 2461 (дві тисячі чотириста шістдесят одну) грн. 58 коп. –3 % річних, 6245 (шість тисяч двісті сорок п’ять) грн. 17 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Л.Б.Іванова