Рішення № 14412332, 24.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/2824.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Батько» До           Дочірнього підприємства «135 Домобудівний комбінат»Товариства з

обмеженою відповідальністю «Реноме»

Про           стягнення 17145,50 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Табачна В.Л. –по дов. № б/н від 27.08.2010

Рощик В.Т. –директор

Від відповідача Дубов Г.О. –по дов. № 7 від 18.01.2010

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського cуду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Батько»про стягнення з Дочірнього підприємства «135 Домобудівний комбінат»Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме»20799,60 грн. основного боргу за виконані роботи, та нараховані на цю суму пеня в розмірі 2489,11 грн., 5511,91 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 3 % річних в сумі 1353,97 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору № б/н на виконання проектно-вишукувальних робіт від 04.08.2008, а також стягнення 10417,25 грн. суми вартості переданих матеріалів та нараховані на цю суму пеня в розмірі 1237,51 грн., 2208,49 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 594,21 грн.

Відповідач у поданому в судовому засіданні 24.02.2011 відзиві визнає позовні вимоги частково, а саме визнає суму основного боргу за договором в розмірі 20280 грн. та нарахованих на основний борг 5511,91 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3 % річних в сумі 1353,97 грн. В частині нарахування пені заперечує, оскільки договором не передбачена відповідальність у вигляді пені. Відповідач не погоджується також з заявленими вимогами про стягнення 10417,25 грн. за поставлені матеріали та нараховані на цю суму пеню, індекс інфляції та 3% річних, оскільки відповідач вважає, що не настав строк виконання зобов‘язання із сплати матеріалів, в зв‘язку з тим, що відповідач в порядку ст. 530 ЦК України не отримував від позивача відповідної вимоги.

Позивачем 15.02.2011 було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог та судових витрат. Заява мотивована тим, що у позивача не має впевненості що відповідач в разі задоволення судом позову не буде уклонятися від виконання рішення суду. Заявник вважає, що відповідач може зробити все можливе для того щоб не виконувати рішення суду, а саме позбутись грошових коштів.

Розглянувши заяву позивача суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 Господарського процесуального кодексу України визначено заходи забезпечення позову, зокрема позов забезпечується шляхом накладення арешту на грошові суми, що належать відповідачеві.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки, заявником не надано достатньо обґрунтованих даних про те, що грошові суми або майно відповідача може зникнути, погіршитись, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, заява позивача не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні 24.02.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

04.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Батько»(виконавець, підрядник) та Дочірнім підприємством «135 Домобудівний комбінат»Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме»(замовник) було укладено договір № б/н про виконання проектно-вишукувальних робіт (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов‘язується виконати топографо-геодезичну зйомку масштабу 1:500 частин території, комплексу будівель і споруджень ДП 135 ДБК ТОВ «Реноме», що розташований за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 19, а замовник прийняти виконану роботу та оплатити її.

Крім цього, 23.12.2008 по видатковій накладній № РН-0000001 Товариство з обмеженою відповідальністю «Батько» поставило, а Дочірнє підприємство «135 Домобудівний комбінат»Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме» отримало кабель та лоток вартістю 10417,25 грн. в т.ч. ПДВ.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем не було у повному обсязі сплачено вартість виконаних робіт по договору та не сплачено вартість переданих матеріалів, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 20799,60 грн. та відповідно 10417,25 грн. За несвоєчасне виконання зобов‘язань позивачем на зазначені суми боргу нараховано пеню в розмірі 2489,11 грн. та 1237,51 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 5511,91 грн. та 2208,49 грн., 3% річних в сумі 1353,97 грн. та 594,21 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов‘язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 6.1. договору договір укладено на весь період виконання вишукувальних робіт і оплати виконані роботи і діє до повного виконання сторонами своїх зобов‘язань.

Пунктом 2.1. договору визначено, що за виконані роботи, замовник перераховує підряднику 16900 грн. Крім того ПДВ –3380 грн. Загальна сума становить 20280 грн.

Додатками до договору є протокол погодження про договірну ціну на виконання робіт, додаток № 1 та кошториси, додаток № 2.

З додатку № 1, який підписано та скріплено печатками обох сторін, вбачається, що сторонами досягнуто згоди про розмір договірної ціни в сумі 20280 грн. разом з ПДВ.

Додатком № 2, який також підписано та скріплено печатками сторін, узгоджено кошторис на виконання топографо-геодезичних робіт, відповідно до якого вартість цих робіт складає 17333 грн. Крім того ПДВ –3466,60 грн., що разом складає 20799,60 грн.

Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що при завершенні робіт підрядник направляє замовнику акт приймання-передачі робіт, що є підставою завершення робіт згідно договору. Замовник протягом 10-ти днів з дня отримання акту приймання-передачі зобов‘язаний підписати його і повернути підряднику.

В матеріалах справи наявний акт № 1-08 від 09.09.2008, який підписаний та скріплений печаткою відповідача, згідно якого виконавець передав, а замовник прийняв роботи передбачені договором загальною вартістю 20799,60 грн.

Отже, підписавши вищезазначений акт відповідач погодився із тим, що виконані позивачем та прийняті відповідачем роботи складають вартість 20799,60 грн.

За умовами п. 2.3. договору розрахунок за виконану роботу проводиться не пізніше 10 днів після підписання акту передачі-приймання.

Як вбачається з умов договору він за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За приписами ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пункт 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлює, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, обов‘язковою підставою для здійснення замовником свого обов‘язку щодо оплати послуг є надання цих послуг.

Наданий акт № 1-08 від 09.09.2008 здачі-приймання проектно-вишукувальної документації підтверджує надання послуг позивачем на загальну суму 20799,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням існування належних доказів надання позивачем відповідачу послуг, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача їх вартості.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 20799,60 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

23.12.2008 по видатковій накладній № РН-0000001 Товариство з обмеженою відповідальністю «Батько» поставило, а Дочірнє підприємство «135 Домобудівний комбінат»Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме» в особі Чудіна В.А. згідно довіреності № 8 від 19.12.2008 отримало матеріали (кабель АВВГ5х50 та лоток оц.перф.50*50 L3000 на загальну суму 10417,25 грн. в т.ч. ПДВ.

Пунктом 2 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов‘язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.           

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами шляхом поставлення позивачем та отримання відповідачем матеріалів було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач зобов‘язався оплатити вартість поставленого товару.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування грошовими коштами.

Враховуючи те, що накладна не містить строк виконання зобов’язання за поставлений товар, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов’язання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи відповідна вимога на суму 10417,25 грн. (вих. № 3-06-09 від 03.06.2009) була надіслана позивачем відповідачу 03.06.2009, що підтверджується поштовою квитанцією № 0219 та отримана відповідачем 05.06.2009, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, твердження відповідача про не отримання вимоги позивача спростовуються матеріалами справи.

Проте по закінченню семиденного строку з дня отримання вимоги відповідач зобов‘язань по сплаті за отримані матеріали не виконав.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі вартості поставлених матеріалів 10417,25 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки плату за надані послуги та отримані матеріали не вніс, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Проте, стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої на суми боргу за надані послуги та отримані матеріали пені в розмірі 2489,11 грн. та 1237,51 грн. слід зазначити наступне

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині оплати виконаних робіт. Не передбачена пеня і в накладній.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 2489,11 грн. та 1237,51 грн. безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення пені.

В зв’язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті наданих послуг та сплаті отриманих матеріалів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 5511,91 грн. і 2208,49 грн. та 3% річних в сумі 1353,97 грн. та 594,21 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5511,91 грн. інфляційних витрат та 3% річних в розмірі 1353,97 грн. нарахованих на суму боргу за надані послуги (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Суд не погоджується з розрахунками позивача щодо нарахування розміру збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 2208,49 грн. та 3% річних в сумі 594,21 грн. нарахованих на суму боргу за отримані матеріали, оскільки

Як вбачається з розрахунку доданого до позовної заяви, позивач нараховує відповідачу на суму боргу за отримані матеріали інфляційні збитки в розмірі 2208,49 грн. за період з січня 2009 року по жовтень 2010 року та 3% річних в сумі 594,21 грн. за період з 31.12.2008 по 24.11.2010, з якими суд не погоджується, оскільки з урахуванням семиденного строку з моменту отримання відповідачем вимоги (вих. № 3-06-09 від 03.06.2009) початком перебігу прострочення є 12.06.2009.

За наступними розрахунками суду розмір збитків від зміни індексу інфляції на суму боргу за отримані матеріали складає:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

12.06.2009 - 31.10.201010417.251.1281333.4111750.66

За наступними розрахунками суду розмір 3% річних на суму боргу за отримані матеріали складає:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

10417.2512.06.2009 - 24.11.20105313 %454.65 Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 1333,41 грн. та 3% річних в сумі 454,65 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в частині нарахування розміру інфляційних збитків в сумі 875,08 грн. та 3% річних в сумі 140,42 грн. в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Батько»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «135 Домобудівний комбінат»Товариства з обмеженою відповідальністю «Реноме»(м. Київ, вул. Бориспільська, 19, код ЄДРПОУ 34474732) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Батько» (м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 10-а, код ЄДРПОУ 33639879) 31216 (тридцять одну тисячу двісті шістнадцять) грн. 85 коп. основного боргу, 6845 (шість тисяч вісімсот сорок п‘ять) грн. 32 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 1808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн. 62 коп. –3% річних, 398 (триста дев‘яносто вісім) грн. 70 коп. витрат по сплаті державного мита та 210 (двісті десять) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 02.03.2011.