Рішення № 14412329, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/40307.02.11

За позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпро-М»

третя особа-1 Закрите акціонерне товариство «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»

третя особа-2 Приватне акціонерне товариство «Гіпроцивільпромбуд»

про відшкодування шкоди в порядку регресу

суддя Котков О.В.

секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники сторін:

від позивача: Парфьонов Є.І. (довіреність № 955/2010 від 20.12.2010 року);

від відповідача: Іванюк Ю.П. (довіреність №13/01 від 13.01.2011р.)

від третіх осіб: не зявились

В судовому засіданні 07.02.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування»(надалі ПАТ «Просто-страхування», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Гіпроцивільпромбуд»(надалі ПАТ «Гіпроцивільпромбуд») 12451,52 грн. шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, під час якої автомобіль, що належить відповідачу, завдав механічних пошкоджень автомобілю застрахованому позивачем відповідно до договору добровільного страхування. Позивачем було сплачено страхове відшкодування в розмірі 12451,52 грн. Постановою Деснянського районного суду міста Києва працівника відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності, та відповідно керуючись ст. ст. 993, 1187 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача, як відшкодування шкоди в порядку регресу суму виплаченого страхового відшкодування в судовому порядку.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.11.2010 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року до участі у справі було залучено ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка»в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного (ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка») судом відхилено, в звязку з необґрунтованістю.

25.11.2010р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача на належного. Клопотання мотивоване тим, що транспортний засіб ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_2, станом на день дорожньо-транспортної пригоди перебував у володінні та користуванні ТОВ «Гіпро-М». Представник позивача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував.

Судом було задоволено подане клопотання та ухвалою суду від 13.12.2010р. було здійснено заміну неналежного відповідача (ПАТ «Гіпроцивільпромбуд») на належного - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпро-М».

Відповідач надав відзив на позов, у якому зазначив про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог, оскільки його відповідальність як власника автомобіля ГАЗ, д.н.з. НОМЕР_2, була застрахована за договором (полісом) № ВА/9482621 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним 28.02.2008 року на підставі Закону України «Про страхування»та Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»з ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка».

З посиланням на положення Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідач відзначив, що відшкодувати збитки, завдані майну страхувальника позивача повинно ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка».

Розгляд справи неодноразово відкладався через незявлення в судове засідання представників сторін та учасників, невиконання ними вимог суду щодо надання витребуваних доказів.

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування транспортних засобів АТК № 118700 від 06.04.2007 року у ПАТ «Просто - страхування»застраховано автомобіль КІА, державний номер НОМЕР_1, страхувальником по договору є ОСОБА_1.

Згідно довідки Обухівського РВ ГУ МВС України в Київській області 05.08.2007 року в м. Обухів на вул. Київській сталось зіткнення транспортного засобу автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1. із автомобілем ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2. вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, якого притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2007 року, справа 3-40268/2007.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу КІА, державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до Акту №2412/8078 товарознавчого дослідження, складеного 13.11.2007р. року дорівнює 16362,46 грн.

За страховим випадком ДТП що сталась 05.8.2007 року за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту АТ № 8809 від 18.10.2007 року за заявою страхувальника за договором добровільного страхування транспортного засобу виплачено суму страхового відшкодування в розмірі 12451,52 грн., що підтверджується платіжним дорученням №15803 від 19.10.2007 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 12451,52 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як підтверджено матеріалами справи, транспортний засіб автомобіль ГАЗ, державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю КІА, державний номер НОМЕР_1 станом на день скоєння дорожньо транспортної пригоди перебував у володінні та користуванні ТОВ «Гіпро-М»(договір оренди автомобіля від 02.07.2007р., акт прийому передачі в оренду від 02.07.2007р.).

Відповідно до ст. ст. 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка заподіяла шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. Відповідач не довів відсутність вини свого працівника в заподіянні шкоди, що спричинена внаслідок ДТП 05.08.2007 року, вина працівника підтверджується Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.09.2007 року.

Доводи позивача відповідачем не спростовані що є підставою для задоволення позовних вимог.

При вирішенні спору судом також взято до уваги той факт, що цивільно-правова відповідальність відповідача за шкоду завдану за участю автомобіля ГАЗ, державний номер НОМЕР_2 застрахована згідно договору (полісу) обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/9482621 в ЗАТ «Українсько-російська акціонерна страхова компанія «Авіоніка», що не є підставою вважати відсутнім обовязок відповідача у справі відшкодувати сплачену позивачем суму страхового відшкодування потерпілому за заявленими позивачем вимогами у даній справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежений.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль КІА, державний номер НОМЕР_1.

Правовідносини сторін у такому випадку регулюються нормами ЦК України та ЗУ «Про страхування».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як слідує з матеріалів справи, корисстувачем автомобіля, яким керував визнаний винним у дорожньо-транспортній пригоді ОСОБА_2., є відповідач (ТОВ «Гіпро-М»), а тому саме він зобов'язаний відшкодувати в порядку регресу позивачу сплачену ним страхову суму та витрати.

З урахуванням наведеного заявлені в межах поданого позову вимоги про стягнення з відповідача ТОВ «Гіпро М»суми збитків у розмірі 12451,52 грн. є такими що підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 124,52 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпро-М» (01054, м. Київ, вул. Гоголівська 22-24, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31409421) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена 10, ідент. код 24745673) 12451,52 грн. (дванадцять тисяч чотириста пятдесят одну гривню 52 копійки) як відшкодування шкоди в порядку регресу та судові витрати в розмірі 360,52 грн. (триста шістдесят гривень 52 копійки).

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

дата підписання повного тексту рішення 01.03.2011р.