Рішення № 14412231, 27.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/1227.01.11 за позовом Закритого акціонерного товариства «СТЕК»

до Виробничо-комерційного підприємства «АМЕТІС»

про стягнення 47662, 40 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача Савченко С.І. –предст. за дов.№ 04/03 від 04.01.11 р.

від відповідача Серебрянский В.П. –директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 40008, 40 грн., що становить суму не повернутих відповідачем грошових коштів за договором 49/07 –Пд, пені в розмірі 3447, 13 грн., З% річних в розмірі 576, 12 та штрафу в розмірі 3600, 75 грн. за неналежне виконання відповідачем своїх обов’язків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо повернення перерахованих позивачем коштів на оплату будівельно-монтажних робіт за договором підряду № 49/07-Пд від 24.07.2009 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2010 р. порушено провадження у справі № 8/12, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.01.2011 р., зобов’язано сторін виконати певні дії.

В судове засідання призначене на 27.01.11 р. з’явились представники сторін.

Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі.

Перед початком розгляду справи по суті суд представників сторін ознайомлено з їх правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

В зв’язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

24.07.2009 року між Закритим акціонерним товариством «СТЕК»(надалі –підрядник, позивач) та Виробничо-комерційним підприємством «АМЕТІС»(надалі – субпідрядник, відповідач) був укладений договір підряду № 49/07-Пд (надалі –договір), за умовами якого субпідрядник зобов’язується власними силами і засобами за завданням підрядника виконати певні будівельно-монтажні роботи.

Відповідно до п. 6.1.1. договору в продовж 3 банківських днів з моменту підписання договору підрядник перераховує субпідряднику аванс в розмірі 50000, 00 грн., протягом 15 робочих днів з моменту підписання договору –другий аванс в розмірі 110000, 00 грн.

Факт перерахування позивачем авансів згідно умов договору підтверджується платіжним дорученням № 627 від 10.08.2009 р. та платіжним дорученням № 245 від 28.07.2009 р., які наявні в матеріалах справи.

Актом звіряння взаєморозрахунків з 24.07.09 р. по 01.10.09 р. сторони погодили, що відповідачем за договором № 49/07-Пд виконано робіт на загальну суму 119991, 60 грн.

Відповідно до п. 14.2 договору він може бути розірваний за взаємною згодою сторін.

Додатковою угодою № 1 до договору № 49/07-Пд від 24.07.09 р. сторонами погоджено, що з 01.10.09 р. договір вважається розірваним.

Відповідно до п. 4.4 даної угоди, субпідрядник в строк до 20.01.2010 р. зобов’язується повернути підряднику отримані за договором грошові кошти в сумі 40008, 40 грн. на рахунок підрядника.

Проте, відповідачем не були виконані зобов’язання за додатковою угодою № 1 до договору № 49/07-Пд від 01.10.2009 р., а саме не було перераховано позивачу вищезазначеної суми грошових коштів.

Відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання додаткової угоди № 1 до договору № 49/07-Пд від 01.10.09 р. щодо повернення грошових коштів не надав, розмір заборгованості у сумі 40008, 40 грн. підтверджений актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 р.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 40008, 40 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 3477, 13 грн., відсотків річних в розмірі 576, 12 та штраф в розмірі 3600, 75 грн.

Згідно з п. 5 додаткової угоди № 1 до договору № 49/07-Пд від 01.10.09 р. у випадку порушення субпідрядником строку повернення грошових коштів, 3останній за кожен день прострочення повинен заплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, а також додатково повинен заплатити штраф в розмірі 1,5 % від суми простроченого платежу за кожні 30 календарних днів прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

З огляду на викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1008, 21 грн. за період з 24.04.2010 р. по 07.06.2010 р., пеню в розмірі 624, 13 грн. за період з 08.06.2010 р. по 08.07.2010 р., пеню в розмірі 620, 53 грн. з 08.07.10 р. по 11.07.2010 р., пеню в розмірі 1224, 26 з 10.08.2010 р. по 21.10.2010 р.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 3600 грн. відповідно до п. 5 додаткової угоди № 1 до договору № 49/07-Пд від 01.10.09 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Додатковою угодою № 1 до договору № 49/07-Пд від 01.10.09 р. погоджено, що зобов’язання повинно було бути виконано до 20.01.2010 р.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, а саме не перерахував позивачу спірні грошові кошти, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 3477, 13 грн. пені, 576, 12 грн. відсотків річних та 3600, 75 грн. штрафу, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми пені, відсотків річних і штрафу правомірні та підлягають задоволенню.

Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 3477, 13 грн. пені, 576, 12 грн. відсотків річних та 3600, 75 грн. штрафу.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеними вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 546, 549, 614, 625, 626, 901 ЦК України, ст. 181, 193, 231 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства «АМЕТІС»(02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27А, ідентифікаційний код 21527639) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Закритого акціонерного товариства «СТЕК»(04213, м. Київ, вул. Прирічна, 19, кв. 311, ідентифікаційний код 21597315) суму заборгованості у розмірі 40008 (сорок тисяч вісім) грн. 40 коп., 3477 (три тисячі сімдесят сім) грн. 13 коп. пені, 576 (п’ятсот сімдесят шість) грн. 12 коп. відсотків річних, 3600 (три тисячі шістсот) грн. 75 коп. штрафу, 476 (чотириста сімдесят шість) грн. 62 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяКатрич В.С. Дата підписання рішення 14.02.2011 року