Рішення № 14412193, 16.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/74516.02.11 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Оперний-2»

Простягнення 145670,65 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

від позивача:          Гаркавенко С.В. –дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.10 р.

Марковська В.В. –дов. № Д07/2010/12/29-8 від 29.12.10 р.

від відповідача:          Грущенко Ю.О. –дов. № б/н від 07.12.10 р.

                              Заремба О.А. –дов. № б/н від 01.12.10 р.

                              Маріненко Л.Е. –голова правління

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «ОПЕРНИЙ-2»про стягнення 100037,41 грн. основного боргу, 10652,76 грн. пені, 29851,15 грн. інфляційної складової боргу та 5129,33 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 621358 від 01.02.2004 р.

Ухвалою суду від 19.10.09 р. було порушено провадження у справі № 37/745 та призначено її розгляд на 16.11.09 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 16.11.09 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 19.10.09 р.

Представник відповідача у судове засідання 16.11.09 р. не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні 16.11.09 р. суд дійшов висновку про необхідність зупинити провадження у даній справі № 37/745 до вирішення пов’язаної з нею справи № 8/131, у зв’язку з чим на підставі статті 79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 16.11.09 р. провадження у даній справі № 37/745 було зупинено до вирішення іншої пов’язаної з нею справи №8/131, зобов’язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

Через службу діловодства Господарського суду міста Києва 03.11.10 р. від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 37/745, оскільки 27.07.10 р. до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла заява від Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж»про відмову від адміністративного позову до Київської міської державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень та ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. було закрито провадження у даній справі.

Враховуючи наведене, ухвалою суду від 08.11.10 р. було поновлено провадження у даній справі № 37/745, її розгляд призначено на 29.11.10 р., зобов’язано: позивача надати суду довідку про стан розрахунків відповідача станом на день розгляду справи в суді; відповідача –відзив на позов.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 19.11.10 р. від позивача надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, у відповідності до якої ціна позову складає 158430,22 грн. Всього у даній справі позивачем за заявленими вимогами було сплачено державне мито в розмірі 1456,71 грн. платіжним дорученням № 55227 від 02.10.09 р. та 113,04 грн. платіжним дорученням № 10788 від 05.11.10 р., що загалом становить 1569,75 грн. Наведене свідчить про те, що позивачем не доплачено 14,55 грн. державного мита, у зв’язку з чим заяву про уточнення позовних вимог було повернено позивачу на дооформлення.

Представник відповідача у судове засідання 29.11.10 р. не з’явився , відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 11.11.10 р., яке підтверджує отримання відповідачем 15.11.10 р. ухвали суду від 08.11.10 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 26.11.10 р. від відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду, яке суд відхилив.

У зв’язку з нез’явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду від 08.11.10 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 29.11.10 р. розгляд даної справи було відкладено до 13.12.10 р.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2010 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, а також надав суду платіжне доручення про доплату державного мита за подачу заяви про уточнення розміру позовних вимог, яке суд долучив до матеріалів справи.

Представники відповідача повідомили, що до судового засідання не готові.

З метою витребування у відповідача відзиву на позовну заяву у судовому засіданні 13.12.10 р. було оголошено перерву до 20.12.10 р.

У судове засідання 20.12.10 р. представник позивача не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 20.12.10 р. повідомив, що основний борг визнає та надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив при прийнятті рішення зменшити розмір штрафних санкцій та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу строком на 12 місяців, а також надав клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд, з метою всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи, задовольнив.

Враховуючи наведене, а також у зв’язку з нез’явленням представника позивача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, а також з метою надання відповідачу можливості надати суду докази його скрутного фінансового стану, судом було відкладено розгляд справи № 37/21 на 02.02.11 р.

У судовому засіданні 02.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, повідомив про те, він не має інформації щодо стану проплат, а також заявив письмове клопотання про продовження строку розгляду справи, яке було судом задоволено.

Представник відповідача у судовому засіданні 02.02.11 р. надав суду письмові доповнення до відзиву на позовну заяву та повідомив про часткове погашення заборгованості.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні 02.02.11 р. до 16.02.11 р. о 09:20 год. з метою надання можливості відповідачу з’ясувати стан надходження коштів.

У судовому засіданні 16.02.11 р. представник позивача повторно підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити та надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від АЕК «Київенерго»теплоенергію ЖБК «Оперний-2»

Представник відповідача у судовому засіданні 16.02.11 р. надав усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом «Оперний-2»(абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №621358 від 01.02.04 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов’язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору №621358 від 01.02.04 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору №621358 від 01.02.04 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку –по 25 число поточного місяця, надання звіту в ВРТ № 6 –не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору №621358 від 01.02.04 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору №621358 від 01.02.04 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 6 за адресою: м. Київ, вул. Меліоративна, 11, тел. 512-47-56, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. п. 3, 3.1. та 3.2. вищевказаного додатку, сплату за вказаними в п. 2. цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому: в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до даного договору); у випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; у випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками; абонентам, які не мають приладів обліку:

-          щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно до договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та фактичного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

-          кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з серпня 2006 р. до серпня 2009 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.09.06 р. до 01.09.09 р. становила 352169,14 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором №621358 від 01.02.04 р., тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 252131,73 грн., у зв’язку з чим станом на 01.09.09 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 100037,41 грн.

За таких обставин АЕК «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу «ОПЕРНИЙ-2»про стягнення 100037,41 грн. основного боргу, 10652,76 грн. пені, 29851,15 грн. інфляційної складової боргу та 5129,33 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 621358 від 01.02.2004 р.

Оскільки судом було прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову –158430,22 грн. (з яких: 100037,41 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.09.06 р. до 01.09.09 р., 39354,71 грн. інфляційної складової боргу, 8385,34 грн. трьох річних процентів за прострочення грошового зобов’язання та 10652,76 грн. пені).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 621358 від 01.02.2004 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнавав позовні вимоги в частині основного боргу в розмірі 85037,41 грн.

З наданої позивачем у судовому засіданні 16.02.11 р. довідки про надходження грошових коштів за спожиту у період з вересня 2009 р. до серпня 2009 р. від АЕК «Київенерго»теплову енергію ЖБК «Оперний-2»заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 621358 від 01.02.2004 р. становить 64661,26 грн.

Оскільки, частина основного боргу в розмірі 35376,15 грн. була погашена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 35376,15 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 64661,26 грн. основного боргу, а відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, то позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу «Оперний-2»суми основного боргу за договором № 621358 від 01.02.2004 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді та додатками до нього у розмірі 64661,26 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 39354,71 грн. інфляційної складової боргу та 8385,34 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 621358 від 01.02.2004 р. за період з вересня 2006 р. до серпня 2010 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця –червня.

У постанові Вищого господарського суду № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від’ємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у липні 2008 р., серпні 2008 р., липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 на рівні 99,5 %, 99,9 %, 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 %, 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені АЕК «Київенерго».

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з Житлово-будівельного кооперативу «Оперний-2»за період з жовтня 2006 р. до серпня 2010 р. підлягають 37156,39 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 621358 від 01.02.2004 р. станом на 01.09.10 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 8385,34 грн. трьох відсотків річних.

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також просить суд стягнути з відповідача 10652,76 грн. пені за порушення грошового зобов’язання за договором № 621358 від 01.02.2004 р.

У відповідності до п. 3.5. додатку № 4 до договору № 621358 від 01.02.2004 р., у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У поданому відповідачем суду відзиві на позовну заяву ЖБК «Оперний-2»просить зменшити розмір неустойки та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу строком на 12 місяців, керуючись п. п. 3, 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. Своє прохання відповідач мотивує тим, що ним частково погашена заборгованість перед позивачем за спожиту теплову енергію; ЖБК «Оперний-2»перебуває у скрутному фінансовому становищі, що в свою чергу, ускладнює погашення заборгованості; заборгованість у відповідача виникла внаслідок заборгованості мешканців перед ЖБК «Оперний-2»за спожиту теплову енергію.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об’єктивною неможливістю це вчинити. Крім того, судом приймається до уваги той факт, що ЖБК «Оперний-2»на даний час перебуває у скрутному фінансовому стані.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь АЕК «Київенерго», до 80 % від заявленої до стягнення суми, тобто –до 8522,21 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань по оплаті за спожиту теплову енергію згідно договору № 621358 від 01.02.2004 р. та додатками до нього.

Суд, оцінивши всі надані сторонами докази та пояснення в їх сукупності, у задоволенні заяви відповідача про розстрочку рішення суду в частині стягнення основного боргу строком на 12 місяців відмовляє, виходячи з наступного.

Наведені відповідачем обставини щодо скрутного фінансового стану підприємства вже були враховані Господарським судом м. Києва при зменшенні пені, нарахованій відповідачу за невиконання грошового зобов’язання за договором № 621358 від 01.02.2004 р. та додатками до нього, у даній справі. При цьому судом враховується тривалість розгляду даної справи.

Також не доведено та належним чином не обґрунтовано неможливість спрямувати грошові кошти, отримані від господарської діяльності відповідача згідно з наданими його фінансовими звітами, на погашення заборгованості перед позивачем.

Крім того, суд виходить з того, що позивач також перебуває у скрутному фінансовому стані і невиконання відповідачем судового рішення у даній справі протягом тривалого строку призведе до додаткових збитків позивача.

Враховуючи вищевикладене, Господарський суд міста Києва у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду в частині стягнення основного боргу строком на 12 місяців у справі № 37/745 відмовляє.

Таким чином, позов Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Житлово-будівельного кооперативу «Оперний-2»підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 22, 193, 216, 217, 230, 231, 232, 233, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Оперний-2»(02192, м. Київ, вул. Малишка, 15, код ЄДРПОУ 22906876) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 64661 (шістдесят чотири тисячі шістсот шістдесят одну) грн. 26 коп. основного боргу, 37 156 (тридцять сім тисяч сто п’ятдесят шість) грн. 39 коп. інфляційної складової боргу, 8 385 (вісім тисяч триста вісімдесят п’ять) грн. 34 коп. трьох відсотків річних, 8 522 (вісім тисяч п’ятсот двадцять дві) грн. 21 коп. пені, 1 541 (одна тисяча п’ятсот сорок одну) грн. 01 коп. витрат по сплаті державного мита та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження щодо стягнення частини основного боргу в розмірі 35376,15 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 621358 від 01.02.2004 р. та додатками до нього припинити.

4.          У решті позовних вимог відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                 Гавриловська І.О.

          Повне рішення складено 23.02.11 р.