Рішення № 14412052, 27.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/1827.01.11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник –Сек'юріті»

про стягнення 16522, 21 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники сторін:

від позивача Архіпова Н.О. –предст. за дов.б/н від 12.01.11 р.

від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 11988, 80 грн., що становить заборгованість за рахунком-договором № 05.112 від 04.04.08 р., 3644, 60 грн. суми інфляційних нарахувань, 888,81 відсотків річних за неналежне виконання відповідачем своїх обов’язків.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані зобов’язання щодо оплати в повному обсязі наданих позивачем послуг за договором № 05.112 від 04.04.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.12.2010 р. порушено провадження у справі № 8/18, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 27.01.2011 р., зобов’язано сторін виконати певні дії.

В судове засідання призначене на 27.01.11 р. з’явився представник позивача, надав суду документи на виконання вимог ухвали, надав суду пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

В зв’язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноважених представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

04.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо» (надалі –організатор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Супутник –Сек'юріті» (надалі –експонент) був укладений рахунок - договір № 05.112 (надалі –договір), за умовами якого організатор зобов’язався виконати комплекс робіт і послуг з організації участі у 16-му Міжнародному Автосалоні «SIA’2008».

Відповідно до положень договору експонент зобов’язаний сплатити загальну вартість робіт і послуг договору до 06.05.2008 р.

Проте, в порушення положень договору, відповідач розрахувався за надані послуги частково, а саме перерахував на користь позивача 11988, 80 грн., про що свідчить банківська виписка № БВ-0000200 за 19.05.08 р. сформована 27.01.11 р.

26.05.2008 р. сторони склали акт виконаних робіт про підтвердження участі у 16-му Міжнародному Автосалоні «SIA’2008»та погодили, що разом загальна вартість робіт за договором складає 23977, 60 грн.

Проте, відповідачем повністю не були виконані зобов’язання за договором, а саме не було перераховано позивачу вищезазначеної суми грошових коштів.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі –ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач доказів повного виконання договору № 05.112 від 04.08.2008 р. щодо повної повернення грошових коштів не надав.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач не виконав свої грошові зобов’язання належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 11988, 80 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, наявність заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 11988, 80 грн. за договором документально підтверджується, а тому підлягає стягненню.

Поряд з цим, за прострочення відповідачем виконання зобов'язання за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3644, 60 грн. інфляційних нарахувань, та 888, 81 грн. відсотків річних.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не виконав своїх зобов'язань, а саме не перерахував позивачу спірні грошові кошти, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем 3644, 60 грн. інфляційних нарахувань, 888, 81 грн. відсотків річних, зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми пені і відсотків річних правомірні та підлягають задоволенню.

Таким чином, за перевіреним судом розрахунком, стягненню підлягають 3644, 60 грн. інфляційних нарахувань та 888, 12 грн. відсотків річних.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимоги правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеними вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 625, 626, 901 ЦК України, ст. 181, 193, 199 ГК України та ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Супутник –Сек'юріті»(01034, м. Київ, вул. Ярославів вал, 21, ідентифікаційний код 34299381) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Автоекспо»(04176, м. Київ, вул. Електриків, 29-а, ідентифікаційний код 32828409) суму заборгованості у розмірі 11988 (одинадцять тисяч дев’ятсот вісімдесят вісім) грн. 80 коп., 3644 (три тисячі шістсот сорок чотири) грн. 60 коп. інфляційних нарахувань, 888 (вісімсот вісімдесят вісім) грн. 81 коп. відсотків річних, 165 (сто шістдесят п’ять) грн. 22 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяКатрич В.С. Дата підписання рішення 14.02.2011 року