Рішення № 14411914, 28.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/628.02.11 За позовом Державного підприємства Державний проектний інститут "Діпроверф"

до Державного підприємства "Спеціальне конструкторське бюро діагностичної апаратури"

про стягнення 42 417,44 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Сизова Л.Ф. - довіреність №60 від 09.02.2011;

від відповідача: не з’явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Державний проектний інститут "Діпроверф" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом доДержавного підприємства "Спеціальне конструкторське бюро діагностичної апаратури"про стягнення 42 417,44 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо внесення оплати за відшкодування витрат на обслуговування та утримання прибудинкової території згідно Договору № 2/03-10 від 10.03.2010 р.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 42417,44 грн. – боргу, 424, 17 грн. –витрат по оплаті державного мита, 263,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 27.01.2011 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 14.02.2011.

14.02.2011 представник позивача у судовому засіданні подав додаткові докази по справі. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено на 28.02.2011.

В судове засідання 28.02.2011 р. представник відповідача повторно не з’явився, відзив на позов не надав, про день та час судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 27.01.2011, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 28.02.2011 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 28.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства Промислової політики України №73 від 16.02.2010 «Про передачу з балансу ДП "ДПІ "Діпроверф" на баланс ДП "СКБ ДА" виробничих приміщень" з балансу позивача на баланс поповнення статутного фонду відповідача передано частину приміщень загальною площею 199,13 кв. метрів по вул. І Клименка, 25 у м. Києві (далі- приміщення) (копія в матеріалах справи).

Згідно Акту приймання-передачі від 10 березня 2010р. позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно-нежитлові приміщення загальною площею 199,13кв. метрів, кімнати №№110, 112, що розміщені в будівлі за адресою: м. Київ, вул. І. Клименка, 25, яке належить державі в особі Міністерства промислової політика України, з балансу позивача на баланс відповідача (копія акту в матеріалах справи).

10 березня 2010 року між позивачем та відповідачем був укладений Договір №2/03-10 про спільне користування та відшкодування витрат на утримання приміщення та прибудинкової території (далі-Договір), згідно умов якого позивач забезпечує обслуговування приміщення та утримання прибудинкової території, а відповідач забезпечує виконання необхідних заходів при експлуатації приміщення в умовах спільного використання будівлі. При цьому відповідач бере участь у витратах по площі, що фактично займає 199,13 кв.м.

Згідно п.2.1.1. розмір плати за обслуговування, експлуатацію приміщення та утримання прибудинкової території визначається кошторисом витрат по утриманню приміщень та прибудинкової території (Додаток 2 до Договору), в якому сторони визначили суму витрат для відповідача у розмірі 4556, 89 грн. на місяць (належним чином завірена копія кошторису знаходиться в матеріалах справи).

Згідно пункту 2.2.1. Договору відповідач зобов'язується щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, що передує звітному, вносити плату на рахунок Позивача за відшкодування витрат на обслуговування приміщення та на утримання прибудинкової території на підставі відповідного рахунку-фактури позивача. Сума витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 4 556, 89 грн. за місяць, включаючи ПДВ.

На виконання умов договору позивачем здійснювалося обслуговування приміщення та утримання прибудинкової території протягом березня - грудня 2010 року (на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів), у зв’язку з чим відповідно до п.2.1.1. Договору позивачем на відшкодування витрат на утримання приміщення відповідачеві було виставлено відповідні рахунки № 550, № 739, № 949, № 1148, № 1340, № 1578, № 1879, № 2087, № 2307, № 2505, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

З метою безпосереднього врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з письмовою претензією №236 від 26.04.2010, в якій позивач зазначав про наявність у відповідача заборгованості за березень та квітень 2010 року та просив сплатити борг у сумі 5962, 32 грн. (копія претензії в матеріалах справи).

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, зобов’язання щодо відшкодування позивачеві витрат на утримання приміщення за березень-грудень згідно умов Договору не здійснив, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі (боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно вимог ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання по договору виконав належним чином, протягом березня-грудня 2010 року здійснював обслуговування приміщення та утримання прибудинкової території відповідно до умов Договору, тоді як відповідач повністю не відшкодував позивачеві витрат на утримання приміщення, чим порушив п. 2.1.1. Договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства "Спеціальне конструкторське бюро діагностичної апаратури" ( юр.адреса: 04071, м. Київ, вул. Житньоторзька, 10; факт. адреса: 03110, м. Київ, вул. І.Клименка, 25, код ЄДРПОУ 14311040 ) на користь Державного підприємства Державний проектний інститут "Діпроверф" (03110, м. Київ, вул. Клименка, 25, код ЄДРПОУ 14311465 ) 42417 (сорок дві тисячі чотириста сімнадцять) грн. 44 коп. – боргу, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 17 коп. –витрат по оплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Повернути Державному підприємству Державний проектний інститут "Діпроверф" (03110, м. Київ, вул. Клименка, 25, код ЄДРПОУ 14311465 ) надмірно сплачені витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу із Державного бюджету України, що перераховані платіжним дорученням № 57 від 20.01.2011 (оригінал в матеріалах справи № 7/6) в розмірі 27 (двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення:01.03.2011р.