Рішення № 14411872, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/1021.02.11 За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

До Приватного акціонерного товариства «Народна фінансово страхова компанія «Добробут»

Простягнення 18161,27 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаКендюх Т.В., довіреність № 169-16/39 від 16.12.2010

від відповідачаКостерний Д.О., довіреність № 72 від 11.01.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «НФСК «Добробут» про стягнення 18161,27 грн.

Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком, відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту 17/02-5650834 від 13.10.2009, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 16487,77 грн., внаслідок чого, до позивача в порядку ст. 27 Закону України “Про страхування” та статті 228 Господарського кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за відшкодування шкоди, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Ухвалою суду від 23.12.2010р. порушено провадження у справі № 1/10 та призначено розгляд на 24.01.2011 р.

21.01.2011 відповідач подав до канцелярії суду клопотання про зобовязання позивача скерувати копії документів доданих до матеріалів справи.

24.01.2011р. представник позивача надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав своє клопотання про зобовязання скерувати копії матеріалів справи.

Представник позивача проти наведеного клопотання заперечив.

Суд відмовив у задоволенні наведеного клопотання, у звязку з тим що в матеріалах справи наявні оригінали квитанції та опису вкладення, які підтверджують факт відправки позовних матеріалів з додатками.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 28.01.2011.

27.01.2011 відповідачем подано до канцелярії суду клопотання про фіксування судового процесу.

28.01.2011 відповідач подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву.

28.01.2011 суд задовольнив клопотання відповідача, фіксація судового процесу здійснюється за допомогою технічних засобів.

Представник позивача свої вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, підстави своїх заперечень виклав у відзиві на позовну заяву, який подав через канцелярію суду.

Суд вирішив відкласти розгляд справи на 21.02.2011, для вивчення матеріалів справи.

21.02.2011 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив.

Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2009 між позивачем ТОВ «СК «Провіта»як страховиком, та ОСОБА_2. як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №17/02-5650834, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно полісу обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/7446813 від 26.03.2009, між відповідачем ПАТ «НФСК “Добробут”, як страховиком та гр. ОСОБА_1., як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 26.03.2009 по 25.03.2010, з лімітом відповідальності за шкоду заподіяну майну 25500,00 грн., франшиза 0, забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Mercedes Benz 4140, державний номерний знак НОМЕР_2).

Згідно з Довідкою ВДАІ м. Донецька № 5315 від 20.10.2009, 15.10.2009 в м.Донецьк на вул. Артема сталася ДТП за участю транспортного засобу Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2., під її керуванням та транспортного засобу Mercedes Benz 4140, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ВАТ «Донецький завод мостових конструкцій»під керуванням ОСОБА_1.

Відповідно до постанови Петровського районного суду міста Донецька від 21.12.2009 у справі № 3-1781/2009, гр. ОСОБА_1, визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

ОСОБА_1. оскаржив до апеляційного суду Донецької області наведену вище постанову, постанову постанови Петровського районного суду міста Донецька від 21.12.2009 у справі № 3-1781/2009 змінено та притягнуто ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності з призначенням адміністративного стягнення.

Відповідно до Висновку № 674/11 від 02.11.2009 автотоварознавчого дослідження, складеного спеціалістом ОСОБА_3., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП складає 22174,95 грн.

За наведену експертизу позивача перерахував ОСОБА_3. 350,00 грн. згідно платіжного доручення № 13761 від 07.12.2009.

Відповідно до акту страхового відшкодування № 02-6390-09 від 07.12.2009, пошкодження транспортного засобу Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яке сталося 15.10.2009 в м.Донецьк на вул. Артема в ДТП за участю вищенаведеного транспортного засобу, що належить ОСОБА_2., під її керуванням та транспортного засобу Mercedes Benz 4140, державний номерний знак НОМЕР_2, що належить ВАТ «Донецький завод мостових конструкцій»під керуванням ОСОБА_1, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 16487,77 грн., які були виплачені згідно платіжного доручення № 15207 від 19.01.2010.

Тобто позивач фактично поніс витрат на загальну суму 16837,77 грн.

22.07.2010 позивач на адресу відповідача надіслав регресну вимогу за вих.№786/10-1255 про сплату 16837,77 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, проте відповідач кошти на рахунок позивача не перерахував.

Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування” страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування та вартості проведення автотоварознавчого дослідження.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 16837,77 грн. в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1323,50 грн. штрафних санкцій, а саме: 629,23 грн. пені, 572,48 грн. інфляційних втрат, 121,79 грн. 3% річних.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині частково, а саме в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Враховуючи той факт, що позивач звертався до відповідач з вимогою погасити борг, проте відповідач не відреагував на претензію позивача, то суд вважає, що відповідач прострочив виконання свого грошового зобовязання, а тому вимоги позивача щодо стягнення 572,48 грн. інфляційних втрат, 121,79 грн. 3% річних є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені у розмірі 629,23 грн., то суд вважає дану вимогу, що заявлена позивачем безпідставно, оскільки відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», положення якого спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. Згідно п.37.2 наведеного законодавчого акту, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Отже право на нарахування пені виникає у особи, яка має право на отримання страхового відшкодування, у даному випадку такою особою є ОСОБА_2., а не позивач.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку про те, що позовна вимоги позивача про стягнення 629,23 грн. штрафу є безпідставною, та такою що не підлягає задоволенню.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони при частковому задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Привтаного акціонерного товариства «Народна фінансово страхова компанія «Добробут»(код ЄДРПОУ 31093336, адреса: 04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська 10/5 - А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(код ЄДРПОУ 31704186, адреса: 02100, м. Київ, вул. І.Дубового 18) суму заборгованості в розмірі 16487 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 77 коп., 350 (триста пятдесят) грн. вартості авто товарознавчого дослідження, 572 (пятсот сімдесят дві) грн. 48 коп. інфляційних втрат, 121 (сто двадцять одну) грн. 79 коп. 3% річних, а також 175 (сто сімдесят пять) грн. 32 коп. - витрат по сплаті державного мита та 228 (двісті двадцять вісім) грн. 92 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Мельник В.І.

(Дата складання повного тексту рішення: 01.03.2011)