Рішення № 14411648, 22.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/1922.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»

про стягнення 418 219 грн. 36 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:Дяченко А.М. - дов. № б/н від 01.01.2011 Відповідача:Панасюк В.В. –дов. № б/н від 04.01.2011

          У судовому засіданні 22.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»про стягнення 418 219 грн. 36 коп., із них: 49146 грн. 64 коп. –пеня, 29535 грн. 12 коп. –встановлений індекс інфляції, 339537 грн. 60 коп. –відсотки річні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2010 порушено провадження у справі № 61/19, розгляд справи призначено на 21.01.2011 о 12:15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2011 в зв’язку з неявкою відповідача, розгляд справи був відкладено на 15.02.2011 о 14:45.

У судовому засіданні з 15.02.2011 до 22.02.2011, на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 22.02.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених в письмовому відзиві на позов, зазначаючи, що п. 5.4 Договору передбачено про те, що Сторони прийшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тобто, у вказаному пункті Договору йдеться про 0, 2 % та 0, 4 % саме річних, однак позивач у своїх розрахунках порахував відсотки як пеню, в зв’язку з чим відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судового засідання, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2009 у справі № 48/295 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»про стягнення 232560 грн. 00 коп. задоволено повністю.

Зазначеним рішенням встановлено факт порушення відповідачем умов договору поставки № Ап-02-0003 від 22.06.2009, в зв’язку з чим стягнуто з відповідача 232560 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар.

В зв’язку з неналежним виконанням зобов’язань за договором поставки № Ап-02-0003 від 22.06.2009, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені, індексу інфляції та відсотків річних.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 193 Господарського Кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Розглянувши вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 49146 грн. 64 коп. – пені, слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5. 2 Договору покупець відповідає за несвоєчасну оплату товару (порушення розділу 2 даного Договору) й сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу. При розрахунку пені застосовується ставка НБУ, що діє в період нарахування пені.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору поставки № Ап-02-0003 від 22.06.2009 сторони визначили відповідальність за порушення зобов’язання щодо оплати поставленого товару.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеним між сторонами договором поставки № Ап-02-0003 від 22.06.2009 передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв’язку з тим, що взяті на себе зобов’язання по сплаті товару відповідач не виконав, вимоги в частині стягнення з відповідача 49 146 грн. 64 коп. –пені визнаються судом обґрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідача 29535 грн. 12 коп. встановленого індексу інфляції та відсотків річних в розмірі 339 537 грн. 60 коп., (посилаючись на п. 5.4. Договору), суд зазначає наступне.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 5.4. Договору Сторони прийшли до згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України і встановили її в розмірі 0, 2 % від несплаченої загальної вартості товару за кожен календарний день протягом дев’яносто календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 0,4 % від несплаченої ціни товару за кожен календарний день до дня повної оплати з дати закінчення дев’яноста календарних днів. З дня закінчення строків сплати, передбачених п. 2.1 Договору вважається, що продавцем пред’явлена вимога щодо сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення (минулий та майбутній) та відсотків річних. При затримці платежу продавець має право виставити рахунок по сплаті відсотків за користування чужими грошима та інфляційних нарахувань з моменту прострочення до фактичної оплати, а покупець зобов’язаний оплатити його в строк не більше трьох банківських днів.

Відповідно до ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Дії відповідача є порушенням умов договору і це є підставою для застосування відповідальності згідно чинного законодавства, однак суд не може погодитися з позицією позивача щодо нарахування ним 339537 грн. 60 коп. –відсотків річних, оскільки за своєю правовою природою вказану вимогу слід розглядати як 3 % річних, застосовуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

02.10.2009 - 17.11.2010232560.01.11426511.84259071.84 Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

232560.002.10.2009 - 17.11.20104123 %7875.18

          З урахуванням принципів розумності, справедливості, враховуючи положення вищезазначеної статті, суд приходить до висновку, що підлягає до стягнення 26511 грн. 84 коп. –встановлений індекс інфляції та 7875 грн. 18 коп. –3 % річних.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стіомі-Холдінг»(01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, код 32827667) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімагромаркетинг»(02160, м. Київ, пр.-т. Возз`єднання , буд 15, код 30262667) 49146 (сорок дев’ять тисяч сто сорок шість) грн. 64 коп. –пені, 26511 (двадцять шість тисяч п’ятсот одинадцять) грн. 84 коп. –встановлений індекс інфляції, 7875 (сім тисяч вісімсот сімдесят п’ять) грн. 18 коп. –3 % річних, 835 (вісімсот тридцять п’ять) грн. 34 коп. –витрат по сплаті державного мита та 47 (сорок сім) 14 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову –відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя

Дата підписання рішення 28.02.2011 А.М. Івченко