Рішення № 14411623, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/66621.02.11 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Технологія"

доДочірнього підприємства "АМ-Трейд"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні:

відповідача:1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП 08-13"

2. ОСОБА_1

позивача:3. Закритого акціонерного товариства "Росава"

4.Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод"

простягнення 22 753,68 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Осадчий І.В., Романченко О.О.

від відповідача:Коробейко Н.П.

від третьої особи 1: не з'явився

від третьої особи 2:не з'явився

від третьої особи 3:не з'явився

від третьої особи 4:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Технологія" (надалі "Товариство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "АМ-Трейд" (надалі "Підприємство") про стягнення 22 753,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення перевезення частину вантажу було втрачено, а тому позивач вказує на обовязок відповідача відшкодувати завдані збитки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.01.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.2011 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП 08-13" (надалі ТОВ "АТП 08-13"), розгляд справи відкладено до 31.01.2011 р.

В судовому засіданні представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач в задоволенні позову просить відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.01.2011 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні: відповідача - ОСОБА_1, позивача - Закрите акціонерне товариство "Росава" (надалі ЗАТ "Росава") та Закрите акціонерне товариство з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод" (надалі "Завод"), розгляд справи відкладено до 21.02.2011 р.

21.02.2011 р. через канцелярію суду представником третьої особи 1 надані пояснення, в якому останній вказує, що ОСОБА_1. під час здійснення спірного перевезення працював на посаді водія у ТОВ "АТП 08-13", а позивач самостійно уповноважив ОСОБА_1 на отримання вантажу, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.

В судове засідання представник позивача зявився, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання зявився, проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити повністю.

Треті особи 1, 2, 3, повідомлені про час та місце судового засідання належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду, своїх повноважних представників в судове засідання не направили, про поважні причини неявки суд не повідомили.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2009 р. між Товариством (клієнт) та Підприємством (експедитор) укладено договір на транспортно-експедиторське обслуговування №303-Е9 (надалі "Договір").

Положеннями п.п. 1.1, 1.2 Договору встановлено, що експедитор зобовязується за винагороду та за рахунок клієнта виконати та/або організувати виконання транспортних (експедиторських) послуг у відповідності з правами, обовязками та відповідальністю, передбаченими даним договором та законодавством України. З метою виконання транспортних (експедиторських) послуг, експедитор може укладати за згодою клієнта договори на надання транспортно-експедиторських послуг з третіми особами, що мають відповідні ліцензії та дозволи. Відповідальність за виконання умов даного договору третьою стороною несе експедитор.

Із змісту п.п. 2.2, 2.3 Договору вбачається, що під вантажем в договорі розуміється комплектуючі до автомобілів LADA. Строк та конкретні умови виконання кожного окремого перевезення, в т.ч. конкретні пункті відправлення та призначення вантажу обумовлюються в заявці, яка подається клієнтом експедитору та є невід'ємною частиною даного договору.

На підставі Договору 31.05.2010 р. позивачем було подано відповідачу заявку на перевезення вантажів №21 (надалі "Заявка 1"), відповідно до якої відповідач зобовязався організувати перевезення вантажу (автомобільні шини масою до 20 т.) за маршрутом Київськаобл., м. Біла Церква м. Запоріжжя, автомобілем Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_1, водій: Стоєв Іван Адрійович.

На виконання умов Договору та Заявки 1 31.05.2010 р. відповідачем було надано ТОВ "АТП 08-13" заявку на перевезення вантажів №21 (надалі "Заявка 2"), відповідно до якої третя особа 1 зобовязалася перевезти вантаж (автомобільні шини масою до 20 т.) за маршрутом Київськаобл., м. Біла Церква м. Запоріжжя, автомобілем Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_1, водій: Стоєв Іван Адрійович.

Листом №СП-1445 від 31.05.2010 р. позивач звернувся до ЗАТ "Росава" з проханням оформити документи та відвантажити автомобільні шини в кількості 1 700 шт. згідно рахунку №14799 від 28.04.2010 р. представнику водію Стоєву І.А. в автомобіль, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_1.

31.05.2010 р. автомобіль Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_1, прибув для завантаження в м. Біла Церква та був завантажений вантажем автомобільним шинами у кількості 1 700 шт., що підтверджується товарно-транспортною накладною серії 12 ААА №515936 від 31.05.2010 р. та актом про завантаження автомобіля від 31.05.2010 р.

Під час здійснення розвантаження вантажу 01.06.2010 р. в м. Запоріжжя було виявлено нестачу вантажу, а саме автомобільних шин у кількості 113 шт., що підтверджується актом про виявлення недостачі при відкриванні (вагону, напіввагону, контейнера, автофургона, бункера) №7 та акті приймання-здачі №9 від 01.06.2010 р.

Претензією №08-10юр від 08.06.2010 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою відшкодувати завдані внаслідок втрати частини вантажу збитки у розмірі 22 753,68 грн.

Спір у справі виник у звязку із наявністю, на думку позивача, підстав покладення на відповідача відповідальності за завдані збитки у звязку із частковою втратою вантажу під час його перевезення.

Договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глав 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Матеріалами справи підтверджується замовлення позивачем, організування відповідачем та здійснення третьою особою 1 перевезення вантажу, а саме автомобільних шин у кількості 1700 шт. за маршрутом м. Біла Церква м. Запоріжжя.

Посилання відповідача на те, що відомості про вантаж, вказані в товарно-транспортній накладній серії 12 ААА №515936 від 31.05.2010 р., не відповідають визначеним в Заявці 1, а саме замість визначення в Заявці 1 ваги вантажу (до 20 т), в накладній вказано його кількість (1700 шт.), як на підставу звільнення його від відповідальності, судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно п. 6.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (надалі "Правила") при навантаженні вантажу здійснюється його зважування або рахування місць (чи штук). Вантаж приймається без перевірки ваги, якщо він поданий для перевезення у спеціальних кузовах чи контейнерах при наявності на них пломб Замовника. Крім того, він може бути прийнятий за масою, яку оповістив Замовник.

Тобто, за змістом вказаної норм, при здійсненні навантаження вантажу сторони вправі обрати спосіб його обліку.

Як вбачається із товарно-транспортної накладної серії 12 ААА №515936 від 31.05.2010 р. та акту про завантаження автомобіля від 31.05.2010 р. при здійсненні завантаження вантажу його облік здійснювався поштучно.

Крім того, суд відзначає, що навіть при невідповідності погодженого сторонами в Заявці 1 обсягу вантажу, перевізник чи експедитор мали право відмовитися від здійснення його перевезення, чого зроблено не було.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується прийняття ТОВ "АТП 08-13" на підставі Заявки 2 вантажу (автомобільних шин у кількості 1 700 шт.) для здійснення його перевезення.

В той же час, подання відповідачем Заявки 2 третій особі 1 зумовлене виконанням Підприємством своїх зобовязань за Договором та Заявкою 1 позивача.

Тобто, між сторонами виникли правовідносини, повязані з перевезення вантажу, в яких позивач є замовником, відповідач експедитором, а третя особа 1 перевізником.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Положеннями ч. 2 ст. 932 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Згідно із ст. 934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно із п. 5.2.10 Договору відповідальність експедитора за порушення умов даного договору, розповсюджується і на треті особи, залучені експедитором для виконання своїх зобовязань за договором.

Таким чином, Підприємство (експедитор) несе відповідальність за порушення перевізником своїх зобовязань, якого ним залучено для здійснення перевезення, як і за порушення власних зобов'язань, а Товариство (замовник) має право за своїм вибором, вимагати відшкодування збитків як з перевізника, так із експедитора.

Як вбачається із акту про виявлення недостачі при відкриванні (вагону, напіввагону, контейнера, автофургона, бункера) №7 та акту приймання-здачі №9 від 01.06.2010 р. під час здійснення розвантаження вантажу 01.06.2010 р. в м. Запоріжжя було виявлено нестачу вантажу, а саме автомобільних шин у кількості 113 шт.

Заперечення відповідача щодо неповідомлення його про виявлення факту недостачі вантажу та складення відповідного акту (акт №7 про виявлення недостачі при відкриванні (вагону, напіввагону, контейнера, автофургона, бункера) судом відхиляється, оскільки вказаний акт підписано водієм ОСОБА_1., який є працівником перевізника, залученого відповідачем для виконання своїх зобовязань за Договором.

Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1. є представником саме позивача судом відхиляється з огляду на наступне.

По-перше, із пояснень третьої особи 1 вбачається, що ОСОБА_1. на момент здійснення спірного перевезення вантажу працював у ТОВ "АТП 08-13" на посаді водія автотранспортних засобів.

По-друге, ОСОБА_1 в якості водія для здійснення спірного перевезення вантажу спочатку було запропоновано перевізником відповідачу та погоджено ними в Заявці 2, а потім вже запропоновано відповідачем позивачу та погоджено ними в Заявці 1.

По-третє, відповідач за наслідком спірного перевезення підписав та передав позивачу акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №П-0677-1 про надання транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Біла Церква м. Запоріжжя автомобілем Камаз, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом, реєстраційний номер НОМЕР_1 на суму 3 800,00 грн., що свідчить про підтвердження відповідачем надання спірних транспортно-експедиційних послуг за Договором та його намір отримати плату за них. Вказаний акт позивачем не підписано у звязку із існуванням претензій, пов'язаних з нестачею вантажу.

Отже, акт №7 про виявлення недостачі при відкриванні (вагону, напіввагону, контейнера, автофургона, бункера) від 01.06.2010 р. є належним документом, яким підтверджується недостача вантажу, та який підписано залученим саме відповідачем до перевезення водієм ОСОБА_1.

Частиною 2 ст. 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно ч. 1 ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Відповідно до п. 17.21 Правил за невідповідність наявності вантажу документам на перевезення, недостачу, зіпсуття або ушкодження вантажу, який прибув у несправному контейнері або за несправною пломбою вантажовідправника, відповідальність перед вантажоодержувачем несе Перевізник, який доставив цей вантаж, якщо не доведе, що недостача, зіпсуття, ушкодження вантажу або невідповідність вантажу документам на перевезення сталися з вини вантажовідправника.

Відповідно до п. 5.2.1 Договору експедитор несе матеріальну відповідальність в розмірі фактично понесених збитків клієнта, внаслідок: недотримання строків подачі рухомого складу під завантаження; недотримання строків перевезення та доставки вантажу; повної або часткової втрати, пошкодження вантажу; погіршення якості вантажу, а також втрати товарного вигляду; іншого неналежного виконання зобовязань по даному договору.

Таким чином, Підприємство зобовязане відшкодувати позивачу завдані недостачею вантажу збитки.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

За змістом п. 5.2.2 Договору розмір збитків може встановлюватися одним або декількома способами: сторонами самостійно; незалежною експертизою Торгово-промислової палати України; незалежним експертом згідно акту автотоварознавчого дослідження.

Пунктом 68 Статуту автомобільного транспорту Української РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 р. №401, (надалі "Статут") якщо при перевірці ваги, кількості вантажних місць або стану вантажу в пункті призначення будуть виявлені недостача, псування або пошкодження вантажу або якщо ці обставини встановлені актом, складеним в дорозі, автотранспортне підприємство або організація зобов'язані визначити розмір фактичної недостачі, псування або пошкодження вантажу. При необхідності проведення експертизи автотранспортне підприємство або організація за своєю ініціативою або за вимогою вантажоодержувача запрошує відповідних спеціалістів.

За змістом наведених норм сторони вправі за своїм вибором визначати спосіб встановлення розміру збитків.

Доказів залучення відповідачем або перевізником за власною ініціативою спеціалістів (експертів) для визначення вартості недостачі вантажу матеріали справи не містять, а позивачем така вимога не заявлялася.

Відповідно до п. 5.2.4 Договору за шкоду завдану у випадку втрати або недостачі вантажу експедитор відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не витсачає.

З товарно-транспортній накладній серії 12 ААА №515936 від 31.05.2010 р. вбачається, що спірний вантаж (автомобільні шини) було придбано позивачем у ЗАТ "Росава" згідно договору №19/313 від 03.04.2008 р., який є виробником таких шин, а відповідно до рахунку №14799 від 28.04.2010 р., накладної на відпуск готової продукції №3298 від 31.05.2010 р. та специфікації №15 від 28.04.2010 р. до договору №19/313 від 03.04.2008 р. встановлена ЗАТ "Росава" вартість одиниці вантажу (автомобільної шини), що перевозився, становить 201,36 грн.

За таких обставини, розмір реальних збитків відповідає вартості автомобільних шин згідно рахунків виробника (ЗАТ "Росава").

Судом встановлено, що недостача вантажу становить 113 шт., а відтак вартість вантажу якого не вистачає (недостача) становить 22 753,68 грн.

Платіжним дорученням №31394 від 06.05.2010 р. позивачем було перераховано на користь ЗАТ "Росава" грошові кошти у розмірі 342 312,00 грн., в якості оплати автомобільних шин у кількості 1 700 шт. згідно договору №19/313 від 03.04.2008 р. та рахунку №14799 від 28.04.2010р., що також підтверджується підписаним Товариством та ЗАТ "Росава" актом звірки взаєморозрахунків станом на 30.11.2010 р.

Отже, протиправна поведінка та вина відповідача полягає у незабезпечені доставки прийнятого до перевезення вантажу, розмір збитків складає вартість втраченого вантажу, а причинно-наслідковий зв'язок полягає в тому, що у випадку доставки всієї партії вантажу позивач би не втратив майно на суму 22 753,68 грн.

Таким чином, Товариство має право вимагати від відповідача відшкодування реальних збитків, зумовлених недостачею вантажу, саме в розмірі вартості вантажу якого не вистачає, що становить 22 753,68 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставин з якими положення п. 134 Статуту пов'язуються можливість звільнення експедитора/перевізника від відповідальності за недостачу вантажу відповідачем та третіми особами не наведено, а судом не встановлено.

Крім того, з письмового пояснення водія ОСОБА_1 вбачається, що після завантаження вантажу автомобіль було опломбовано, в наступному пломби були зняті.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства завданих нестачею вантажу збитків у розмірі 22 753,68 грн.

При цьому, суд відзначає, що відповідач, у випадку відшкодування завданих збитків, не позбавлений можливості звернутися з регресним позовом до особи, відповідальної за заподіяння збитку.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Технологія" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "АМ-Трейд" (01023, м.Київ, вул. Шота Руставелі, 38, літ. "А"; ідентифікаційний код 32209427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Технологія" (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2; ідентифікаційний код 32665489) збитки у розмірі 22 753 (двадцять дві тисячі сімсот пятдесят три) грн. 68 коп., державне мито у розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 54 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість)грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 24.02.2011 р.