Рішення № 14411413, 21.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/40221.02.11 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Індіго"

доКомунального підприємства "Київпастранс"

простягнення 11 429,94 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін: позивача: Сокол-Кітаєв О.В. відповідача: Солодовнік О.С. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Індіго" (надалі ТДВ СК "Індіго") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" (надалі КП "Київпастранс") про стягнення 11 429,94 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору страхування наземного транспорту №206-08888-08 від 30.05.2008 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Mitsubishi Lanser, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Власником транспортного засобу - тролейбуса, бортовий номер 2011, та працівника якого визнано винним у скоєнні ДТП є КП "Київпастранс", а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача. Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2010 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 04.08.2010 р.

У зв'язку із необхідністю витребування додаткових доказів та пояснень в судовому засіданні 04.08.2010 р. оголошено перерву до 09.08.2010 р.

У судовому засіданні 09.08.2010 р. представник відповідача заявив клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2010 р. у справі №48/402 призначено судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено до проведення судової експертизи та отримання висновку експерта, зобовязав КП "Київпастранс" попередньо оплатити вартість експертизи, докази чого надати в судове засідання після поновлення провадження у справі.

31.01.2011 р. до канцелярії суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист № 7179/7237/10-18 від 05.01.2011 р. за яким у звязку з не здійсненням відповідачем попередньої оплати вартості проведення комплексної транспортно-трасологічної експертизи станом на 05.01.2011 р., Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було повернено надані для дослідження матеріали справи №48/402 без виконання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2011 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 21.02.2011 р.

В судовому засіданні представник позивача з'явився, просив розглядати справу за наявними документами.

В судове засідання представник відповідача зявився, вказав на відсутність коштів для оплати експертизи.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2008 р. між ТДВ СК "Індіго" та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту №206-08888-08 (надалі "Договір"), обєктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Mitsubishi Lanser, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

19.03.2009 р. в м. Києві по пр-ту Правди, було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля Mitsubishi Lanser, реєстраційний номер НОМЕР_1, та тролейбуса №2011, а саме: ОСОБА_4, керуючи тролейбусом №2011, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lanser, реєстраційний номер НОМЕР_1, завдавши матеріальних збитків.

ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 13.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою УДАІ ГУ МВС України у м. Києві та постановою Подільського районного суду м. Києва від 16.04.2009 р. у адміністративній справі №3-2841/09, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

23.03.2009 р. власник застрахованого транспортного засобу автомобіля Mitsubishi Lanser звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту №1518 автотоварознавчого дослідження, складеного 17.04.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Сальватор", вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Mitsubishi Lanser, реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 15239,92 грн.

На підставі страхового акту №9003/206/302, від 21.07.2009 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив ОСОБА_3, згідно з видатковим касовим ордером від 24.07.2009 р., суму страхового відшкодування у розмірі 11429,94 грн.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ТДВ СК "Індіго" перейшло в межах суми 11 429,94 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

17.12.2009 р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №2935/09 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 11429,94 грн.

Листом від 06.04.2010 р. відповідач не визнав регресних вимог та відхилив їх повністю, у звязку з неналежністю документів наданих позивачем (неналежним чином засвідчені копії), та у звязку з відсутністю представника відповідача при огляді транспортного засобу страхувальника.

Спір у справі виник у звязку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем зобовязання по відшкодуванню шкоди у розмірі 11 429,94 грн., заподіяної внаслідок експлуатації транспортного засобу тролейбуса №2011.

Із матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб тролейбус №2011, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Mitsubishi Lanser, належить Комунальному підприємству "Київпастранс" та знаходився під керуванням ОСОБА_4

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Із пояснень представника відповідача, постанови Подільського районного суду міста Києва від 16.04.2009 р. у адміністративній справі №3-2841/09 та особової картки ОСОБА_4 з відділу кадрів КП "Київпастранс" від 12.12.2008 р. вбачається , що ОСОБА_4 на момент скоєння ДТП працював на посаді водія тролейбуса КП "Київпастранс".

Вина ОСОБА_4, встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації тролейбуса №2011, що належить відповідачу, відшкодовується КП "Київпастранс".

Частиною першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У судовому засіданні 09.08.2010 р. представник відповідача заперечував встановлений розмір відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lanser, реєстраційний номер НОМЕР_1, визначеного за звітом №1518 від 17.04.2009 р. в результаті пошкодження його при ДТП в сумі 15239,92 грн., та заявив клопотання про призначення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.08.2010 р. у справі №48/402 призначено судову автотоварознавчу експертизу, попередню оплату судової автотоварознавчої експертизи покладено на відповідача.

05.01.2011 р. Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз було повернуто матеріали справи без виконання судової автотоварознавчої експертизи у звязку із відсутністю її оплати відповідачем.

Отже, відповідно до п. 2 листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" та п. 12 роз'яснення Вищого господарського суду України від 11.11.1998 р. №02-5/424 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" розгляд справи здійснюється судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем доведено (звіт №1518 автотоварознавчого дослідження, складений 17.04.2009 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Сальватор"), що матеріальний збиток, заподіяний пошкодженням автомобіля Mitsubishi Lanser, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, складає 15 239,92 грн., а позивач набув право зворотної вимоги у сумі 11 429,94 грн., відповідач доказів на спростування або зменшення матеріального збитку суду не надав.

Посилання відповідача на те, що пошкодження кришки багажника та задньої протитуманної лівої фари автомобіля Mitsubishi Lanser відбулося внаслідок іншого ДТП судом відхиляється оскільки з схематичного зображення ДТП 19.03.2009 р. вбачається, що такі пошкодження могли бути отриманні при спірному ДТП, а відповідач, ухилившись від оплати експертизи, не надав будь-яких доказів на спростування наведеного.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі та стягнення із КП "Київпастранс" на користь ТДВ СК "Індіго" шкоди у розмірі 11 429,94 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства додатковою відповідальністю Страхова компанія "Індіго" задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м.Київ, вул. Набережне шосе, 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Індіго" (01011, м. Київ, Немировича-Данченка, 1; ідентифікаційний код 33831166) шкоду у розмірі 11 429 ( одинадцять тисяч чотириста двадцять дев'ять ) грн. 94 коп., державне мито у розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 30 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення 23.02.2010 р.