Рішення № 14411084, 03.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2011 р.

Справа № 5010/179/2011-8/12

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шіляк М. А.,

при секретарі судового засідання Атаманчук І. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ВАТ "Плюс Банк",

вул.Галицька, 7, м.Івано-Франківськ,76019

до відповідача Приватне підприємство "Роса-ІФ",

вул.Коновальця,136-Б/232, м.Івано-Франківськ,76018

про стягнення залишку по тілу кредиту в сумі 15210,03 грн., простроченого тіла кредиту в сумі 790,45 грн., прострочених процентів в сумі 2084,53 грн., строкових процентів в сумі 243,86 грн., пені по кредиту в сумі 124,73 грн., пені по процентах в сумі 219,59 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Винник Ігор Іванович , (довіреність №07/3-248 від 07.12.10 р. )

від відповідача представник не з'явився

ВСТАНОВИВ:

до господарського суду Івано-Франківської області ПАТ "Плюс Банк" подано позов до ПП "Роса-ІФ" про стягнення залишку по тілу кредиту в сумі 15210,03 грн., простроченого тіла кредиту в сумі 790,45 грн., прострочених процентів в сумі 2084,53 грн., строкових процентів в сумі 243,86 грн., пені по кредиту в сумі 4629,66 грн., пені по процентах в сумі 3687,50 грн.

Ухвалою від 02.02.11 порушено провадження у справі. Ухвалою від 17.02.11 розгляд справи відкладався.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив, взяті на себе згідно укладеного з позивачем кредитного договору, зобов'язання, а саме не повертає отримані кредитні кошти та нараховані проценти, в результаті чого утворилася заборгованість.

Представник позивача подав суду заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог та просить суд стягнути залишки по тілу кредиту в сумі 15210,03 грн., простроченого тіла кредиту в сумі 790,45 грн., прострочених процентів в сумі 2084,53 грн., строкових процентів в сумі 243,86 грн., пені по кредиту в сумі 124,73 грн., пені по процентах в сумі 219,59 грн. Заява позивача прийнята судом до розгляду та задоволена. Суд розглядає спір з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Представник відповідача в судові засідання не з’являвся, відзиву на позов та документальних доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не подавав, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. За таких обставин, враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає можливим здійснювати розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що 01.11.06 між ВАТ "Акціонерний комерційний банк "Прикарпаття" (правонаступником якого є позивач) та Приватним підприємством "Роса-ІФ" укладено кредитний договір № 881, а також додаткові угоди, які укладалися в подальшому (№1 від 29.01.07, №2 від 18.06.08 та №3 від 09.10.08).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, банк зобов’язався надати відповідачу кредит для придбання автомобіля Daewoo Lanos, 2006 року випуску у сумі 42935,00 грн. терміном до 26.10.12, а підприємство, відповідно, зобов’язалося отримати і повернути зазначені грошові кошти на визначених договором умовах.

Позивач передав відповідачу обумовлені грошові кошти, що підтверджується ордером-розпорядженням №01 від 06.11.06.

З метою забезпечення виконання зобов’язання, між позичальником та банком був укладений договір застави автотранспорту від 03.11.06 посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Князевою Л. Р. та зареєстрований в реєстрі за №Д-256, згідно якого відповідач передає в заставу банку, в якості забезпечення зобов’язання транспортний засіб.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору, погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів позичальником на позичковий рахунок банку у вигляді щомісячних ануїтетних платежів, до складу яких також включені проценти за користування кредитом та плата за кредитне обслуговування.

Пунктом 3.5 цього ж договору визначено, що у випадку неперерахування позичальником коштів для погашення чергового ануїтетного платежу в обумовлені строки та розмірах, на протязі більше, як два місяці, банк виносить суму заборгованості на рахунок прострочених кредитів та має право на застосування штрафних санкцій.

Згідно п. 4.2 договору, позичальник, у порядку та строки, що визначені цим договором сплачує банку проценти в розмірі 20% річних (розмір скореговано додатковою угодою №3). В разі прострочення повернення кредиту, позичальник у порядку та строки, що визначені цим договором, сплачує банку проценти за підвищеною ставкою в розмірі 29% річних. При цьому проценти за вказаною ставкою нараховуються з першого дня прострочення по день повернення кредиту.

В порушення умов договору, відповідачем не було дотримано вимог обумовленого графіку внесення платежів на погашення кредиту та відсотків. Даний факт підтверджується матеріалами справи.

Підпунктом 5.3.1. кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів за час фактичного користування кредитом, плати за кредитне обслуговування, збитків, пені і штрафних санкцій - за своїм розсудом, у випадках прострочення платежу з оплати чергового ануїтетного платежу (його частини) більш ніж на 7 днів.

Згідно п. 6.1 кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань за цим договором, відповідач зобов'язаний сплатити банку пеню: за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом – 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочки; за несвоєчасне погашення кредиту – 0,5% від суми заборгованості за кредитом за кожен день прострочки.

У зв’язку з несвоєчасним внесенням відповідачем платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, позивач 25.01.11 направив позичальнику вимогу №07.33-120 про дострокове відкликання кредиту у розмірі 15210,03 грн., в якій також вимагає сплатити заборгованість по процентах за користування кредитом та пені.

На момент судового розгляду даного спору, докази надання відповідачами будь-якої відповіді на вказану вимогу чи погашення існуючої перед позивачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до поданого позивачем розрахунку заборгованості по кредиту ПП «Роса-ІФ», станом на 17.02.11 заборгованість підприємства по кредиту складає 15210,03 грн. залишку по тілу кредиту, 790,45 грн., прострочена заборгованість по кредиту, 2084,53 грн. прострочених процентів, 243,86 процентів за користування кредитом, 124,73 грн. пені по кредиту, 219,59 грн. пені по процентах. Пеня обрахована з врахуванням подвійної облікової ставки НБУ та строків, визначених п.6 ст.232 ГК України.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а розрахунок заборгованості таким, що відповідає матеріалам справи.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості по кредиту в розмірі 15210,03 грн. залишку по тілу кредиту, 790,45 грн., простроченої заборгованість по кредиту, 2084,53 грн. прострочених процентів, 243,86 процентів за користування кредитом, тому дані суми підлягають стягненню з ПП «Роса-ІФ».

Як вбачається з матеріалів справи відповідач порушив умови кредитного договору - не погасив в обумовлені з позивачем строки частини кредиту, а також не вносив плату за користування кредитом (відсотків).

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасником господарських відносин, до нього застосовуються штрафні санкції (штраф, пеня).

Пунктом 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед банком, нараховані суми – 124,73 грн. пені по кредиту та 219,59 грн. пені по процентах підлягають стягненню на користь позивача.

Враховуючи викладене суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 193, ст. 230, 232 Господарського кодексу України, ст. 526, ст. 549, ст. 629, ст. 1049, ст. 1050 Цивільного кодексу України, ст. 49, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного тьовариства "Плюс Банк" до Приватного підприємства "Роса-ІФ" задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Роса-ІФ", вул. Коновальця, 136-Б/232, м. Івано-Франківськ, 76018, р/р 20663300013538:980 у ПАТ "Плюс Банк", МФО 336310, ЄДРПОУ 34083975 на користь Відкритого акціонерного товариства "Плюс Банк", вул. Галицька, 7, м. Івано-Франківськ, 76019, транзитний рахунок для погашення заборгованості 29090500033016, МФО 336310, код ЄДРПОУ 193390819 - залишку по тілу кредиту в сумі 15210,03 грн. (п'ятнадцять тисяч двісті десять грн. 03 коп.), простроченого тіла кредиту в сумі 790,45 грн. (сімсот дев'яносто грн. 45 коп.), прострочених процентів в сумі 2084,53 грн. (дві тисячі вісімдесять чотири грн. 53 коп.), строкових процентів в сумі 243,86 грн. (двісті сорок три грн. 86 коп.), пені по кредиту в сумі 124,73 грн. (сто двадцять чотири грн. 73 коп.), пені по процентах в сумі 219,59 грн. (двісті дев'ятнадцять грн. 59 коп.), державного мита в сумі 187,00 грн. (сто вісімдесять сім грн.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Шіляк М. А.

Повне рішення складено 09.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Стефанів Т. В. 09.03.11