Рішення № 14411008, 02.03.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 р. Справа № 5010/303/2011-17/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вул. С.Бандери, 10-а, м.Івано-Франківськ, 76000

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Управління державного казначейства в. м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 46, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 106373 грн. 05 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2- представник, (довіреність від 25.01.2011)

від відповідача: Яремин І. І.- спеціаліст з юридичних питань (довіреність №02-5/4 від 04.01.11)

від 3-ї особи: не з"явились.

В справі приймає участь: представник головного управління Державного казанчейства України в Івано-Франківській області: Стадник І.М.- головний спеціаліст юридичного відділу (довіреність №14-08/59 від 05.01.11).

ВСТАНОВИВ:

подано позов про стягнення з відповідача 106373 грн. 05 коп. боргу за одержаний товар.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судовому засідання 02.03.11 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якій він визнає позовні вимоги в повному обсязі.

На день розгляду справи в судове засідання 02.03.11 р. письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

В судовому засіданні представником головного управління Державного казанчейства України в Івано-Франківській області подано клдопотання про здійснення заміни третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача.

Клопотання про заміну третьої особи без самостійних вимог на боці відповідача - УДК в м.Івано-Франківська, яке не є юридичною особою, на Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.

Підставою для залучення стало клопотання позивача мотивоване тим, що УДК в м.Івано-Франківська здійснює розрахунково-касове обслуговування відповідача. Згідно з частиною першою статті 1 ГПК України та частиною першою статті 21 ГПК сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути лише юридичні особи та громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило встановлено лише для сторін спору в судовому процесі і не стосується третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Отже, такими особами можуть бути і установи, які не мають статусу юридичної особи. Залучення до участі у справі такої третьої особи не впливає на підвідомчість спору господарському суду. З урахуванням того, що саме УДК в м.Івано-Франківська здійснює розрахунково-касове обслуговування відповідача відповідно до ст.43 Бюджетного кодексу України, залучення Головного управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області є недоцільним, оскільки вказана справа не впливає на його інтереси та не стосується прав останнього. Крім того, заміна однієї третьої особи іншою не передбачена нормами Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

04.01.11 р. між Управлінням освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради та Приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договори поставки продукції №№ 17, 18,19, 20, 21, 22.

Відповідно до п.1.1 договору, позивач зобов"язується відпускати продукцію відповідачу, а останній в свою чергу - приймати та здійснювати оплату за фактично отриману продукцію. Найменування, кількість, ціна та умови поставки і оплати вказується у специфікаціях, що підписуються сторонами на кожну окрему поставку. Додатками №2 до договорів сторонами визначено перелік установ для яких здійснюється закупівля.

На виконання умов вищевказаних договорів, позивач на протязі січня 2011 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 106373 грн. 05.коп. Факт поставки товару на вказану суму підтверджується видатковими накладними, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, належним чином засвідчені копії долучені до матеріалів справи ( а.с. 43-304) і визнається сторонами в судовому засіданні.

Оплата за кожну партію отриманого товару, у відповідності до п.5.1 договорів здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача протягом семи календарних з дати отримання товару.

Однак, в порушення зазначених умов, відповідач свої зобов`язання не виконав, вартість товару не оплатив, внаслідок чого, станом на 02.02.11 р. основний борг відповідача становить 106373 коп. 05 коп.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що з моменту укладення договору між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.509 ЦК зобов"язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України, зокрема, з правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України Договір є обов"язковим для виконання сторонами. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов"язань, крім випадків передбачених законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач не подав суду доказів сплати основного боргу, доводів позивача щодо наявності боргу в заявленій сумі не спростував, а отже вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 106373 грн. 05 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов”язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення. Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 526, 546, 610, 625, 629, 692, Цивільного кодексу України, ст.20, ст.193, 175, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 44, 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з Управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вул. С.Бандери, 10-а, м.Івано-Франківськ, 76000 (ідентифікаційний код 02143465) на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) - 106373 грн. 05 коп. (сто шість тисяч триста сімдесят три гривні 05 копійок) - основного боргу, 1063 грн. 73 коп. (одну тисячу шістдесят три гривні 73 копійки) - витрат по сплаті державного мита, 236 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 09.03.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Боднарчук М. Б. 09.03.11