Рішення № 14410819, 24.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.03.11 р. Справа № 9/37

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м. Горлівка

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 4 681 грн.69коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: Бойченко І.Е. – представник (за довіреністю №23 від 15.03.2011р.) Биченко Є.А. директор (згідно довідки із статистики)

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 4 681грн.69коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3 990грн.24коп., інфляційних витрат в розмірі 534грн.69коп. та 3% річних в розмірі 156грн.76коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на накладні №685, №686, №687 від 15.04.2008р., податкові накладні №685, №686, №687 від 15.04.2008р., листи-вимоги №02/09/09 від 28.09.2009р., №05/10/09 від 06.10.2009р., вих.№60, вих.№61, вих.№62, вих.№63, вих.№64, вих.№65, вих.№66, вих.№67, вих.№68, вих.№69, вих.№70, вих.№71, вих.№72, вих.№73, вих.№74 від 17.09.2010р., акти звіряння взаєморозрахунків станом на 01.02.2008р., 01.04.2008р., 01.05.2008р., 01.06.2008р., 01.07.2008р., 01.08.2008р., 01.09.2008р., 01.10.2008р., 01.12.2008р., 01.01.2009р., 01.05.2009р., 01.06.2009р.

Відповідач, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судові засідання не з’явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №8873130 Товариство з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк станом на 23.02.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

16.03.2011р. позивачем надана заява вих.№010-ОБЖ/2 від 09.03.2011р. про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 4 730грн.78коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3 990грн.24коп., інфляційних витрат в розмірі 574грн.59коп. та 3% річних в розмірі 165грн.95коп.

Одночасно, 16.03.2011р. позивачем надано клопотання вих.№010-ОБЖ/14 від 16.03.2011р., з якого вбачається, що останній просить суд виключити стягнення з відповідача суму в розмірі 500грн.00коп. за послуги адвоката, яка заявлена позивачем як судові витрати.

Суд розглядає позов з урахуванням заяви вих.№010-ОБЖ/2 від 09.03.2011р. про збільшення позовних вимог та клопотання вих.№010-ОБЖ/14 від 16.03.2011р.

У підтвердження своїх доводів позивачем до матеріалів справи надані довідки №010-ОБЖ/3, №010-ОБЖ/4, №010-ОБЖ/5, №010-ОБЖ/6 від 15.03.2011р., письмові пояснення №010-ОБЖ/7 від 15.03.2011р.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників позивача було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м. Горлівка та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк досягнуто згоди про поставку на адресу останнього продукції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч.1 ст.206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст.218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За твердженням позивача, на виконання умов домовленості останнім на адресу відповідача 15.04.2008р. була здійснена поставка продукції на загальну суму 3 990грн.24коп., що підтверджує накладними №685, №686, №687 від 15.04.2008р. та податковими накладними №685, №686, №687 від 15.04.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем товару, зазначеного у накладних №685, №686, №687 від 15.04.2008р. підтверджується підписами представників відповідача на вищезазначеній накладній, які засвідчені печаткою підприємства відповідача, а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Наразі, виходячи з наданої позивачем довідки №010-ОБЖ/3 від 15.03.2011р., у період з березня 2007р. по квітень 2009р. між сторонами були укладені договір №456 від 01.03.2007р. та ряд окремих правочинів, оформлених відповідними накладними.

Пунктами 1.1, 1.2 договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №456 від 01.03.2007р., який укладений між сторонами, визначено, що продавець (позивач) поставляє та передає у власність покупця (відповідача), а покупець приймає та оплачує товар на умовах та в порядку, визначених даним договором, згідно замовлення на поставку та товаросупроводжувальної документації, яка є невід’ємною частиною даного договору. Покупець надає замовлення на поставку продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, у якій наведено асортимент (список) товарів, які постачаються за даним договором, їх ціни. Специфікація є невід’ємною частиною даного договору.

Дослідивши зміст підписаної між сторонами специфікації №1 від 01.03.2007р. до наведеного договору, судом встановлено, що різновид поставленої позивачем відповідачу за накладними №685, №686, №687 від 15.04.2008р. продукції не відповідає різновиду продукції, визначеного сторонами у наведеній специфікації, а відтак умови договору (купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар) №456 від 01.03.2007р. не можуть бути застосовані до правовідносин сторін, які виникли внаслідок постачання товарно-матеріальних цінностей за накладними №685, №686, №687 від 15.04.2008р.

За приписом ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.2 п.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язувальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін, направлених на встановлення цих правовідносин.

Отже, угода укладена між сторонами шляхом підписання вищезазначених накладних.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

У зв`язку з несплатою боргу позивачем на адресу відповідача 29.09.2009р. був направлений лист-вимога №02/09/09 від 28.09.2009р. про погашення заборгованості за поставлений товар, який отриманий останнім 02.10.2009р. (докази направлення та отримання вимоги відповідачу наявні в матеріалах справи).

Для всебічного та об’єктивного розгляду справи, ухвалою від 16.03.2011р. суд зобов’язав відповідача надати оригінал (для огляду) та належним чином засвідчену копію (для залучення до матеріалів справи) журналу реєстрації вхідної кореспонденції за жовтень 2009р. Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також, позивачем на адресу відповідача направленні листи-вимоги №05/10/09 від 06.10.2009р., вих.№60, вих.№61, вих.№62, вих.№63, вих.№64, вих.№65, вих.№66, вих.№67, вих.№68, вих.№69, вих.№70, вих.№71, вих.№72, вих.№73, вих.№74 від 17.09.2010р. про погашення заборгованості. За твердженням позивача, наведені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк оплати сторонами не встановлювався, в даному випадку, суд вважає за необхідне при встановлені моменту виникнення зобов`язання відповідача щодо оплати отриманої продукції застосувати положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов`язання щодо оплати поставленого товару виникає у відповідача після спливу семиденного строку з моменту пред`явлення позивачем грошової вимоги.

Таким чином, оскільки відповідно до наявної у матеріалах справи копії поштового повідомлення про вручення поштового відправлення лист-вимога №02/09/09 від 28.09.2009р. позивача отриманий відповідачем 02.10.2009р. кінцевим строком оплати заборгованості відповідачем за зазначеними вище накладними є 09.10.2009р.

За твердженням позивача, вартість отриманого товару відповідач не сплатив, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 3 990грн.24коп., що також підтверджується підписаним між сторонами актом звіряння взаєморозрахунків станом на 01.05.2008р.

Довідками №010-ОБЖ/5, №010-ОБЖ/6 від 15.03.2011р. позивач повідомив, що платіжними дорученнями №81 від 08.05.2008р., №271 від 11.06.2008р., №156296 від 25.09.2008р., №784, №2674 від 02.04.2009р. відповідач перерахував позивачу грошові кошти в розмірі 58 000грн.00коп., які зараховувались останнім в якості сплати заборгованості відповідачем за іншими правовідносинами в результаті яких за відповідачем існувала заборгованість, оскільки в графі призначення платежу Товариство з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк підставою оплати визначило накладні, за якими постачання товару не відбувалось, та договір №456 від 01.03.2007р.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається (ст.525 Цивільного кодексу України).

Аналогічно, ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за домовленістю сторін виконав належним чином, здійснивши поставку відповідної продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати отриманої продукції не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду у останнього виникла заборгованість у розмірі 3 990грн.24коп.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 3 990грн.24коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м. Горлівка в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 3 990грн.24коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 574грн.59коп. та 3% річних в розмірі 165грн.95коп.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного за розрахунком позивача, інфляційні витрати становлять суму в розмірі 574грн.59коп. за період прострочення з жовтня 2009р. по лютий 2011р. включно та 3% річних становлять суму в розмірі 165грн.95коп. за період прострочення з 10.10.2009р. по 01.02.2011р.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 574грн.59коп. та 3% річних в розмірі 165грн.95коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, ст.ст.11, 205, 206, 218, 509, 525, 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід”, м. Горлівка до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора”, м.Донецьк, про стягнення заборгованості в розмірі 4 730грн.78коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3 990грн.24коп., інфляційних витрат в розмірі 574грн.59коп. та 3% річних в розмірі 165грн.95коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТС Обжора” (за адресою: вул. Югославська, б.30, м. Донецьк, 83008, код ЄДРПОУ 33967456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Рапід” (за адресою: вул. Комсомольська, б.26, к.12, м.Горлівка, Донецька область, 84617, р/р 26005051700183 в Донецькому РУ КБ „Приватбанк” м.Донецька, МФО 335496, код ЄДРПОУ 32406428) суму основного боргу в розмірі 3 990грн.24коп., інфляційні витрати в розмірі 574грн.59коп., 3% річних в розмірі 165грн.95коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 24.03.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 28.03.2011р.