Рішення № 14410808, 21.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.03.11 р. Справа № 16/33

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк

до відповідача Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м. Вугледар

про стягнення 482 581 грн. 05 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Сьомка Р.О. - юрисконсульт

від відповідача: Білецький В.М. – юрисконсульт

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, витребування додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п’ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у протоколі судового засідання.

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 12 год. 17.03.11р. до 14. год. 40 хвил. 21.03.11р. було оголошено перерву, що відповідає вимогам статті 77 ГПК України та відображено у протоколі судового засідання згідно вимог статті 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” про стягнення заборгованості в сумі 139 915 грн. 03 коп., пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання в сумі 127 973 грн. 78 коп., індексу інфляції в сумі 16 082 грн. 73 коп., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання в сумі 5 148 грн. 30 коп., суми неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу в розмірі 155 906 грн. 66 коп., пені за порушення строків повернення обладнання в сумі 27 122 грн. 73 коп., штрафу в сумі 10 431 грн. 82 коп., та зобов’язання відповідача повернути обладнання, що є предметом договору фінансового лізингу від 08.05.08р. за №4ФЛ.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.10р. у справі №16/33 рішення господарського суду Донецької області від 13.04.10р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.10р. було скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог, щодо повернення автоматизованого комплексу управління конвеєрами (5бл.) АУК 1М та стягнення неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу у розмірі 155 906 грн. 66 коп. в цій частині позовних вимог направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Судом прийнято до уваги, що відповідно статті 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Під час винесення попередніми судовими інстанціями процесуальних документів не були з’ясовані наступні обставини та докази на їх підтвердження, а саме:

Ш судами попередніх інстанцій не досліджені умови щодо повернення предмету лізингу та відповідність таких дій вимогам пункту 7 частини 2 статті 11 Закону України „ Про фінансовий лізинг”;

Ш на час винесення судових актів не були з’ясовані обставини переходу до відповідача після закінчення строку фінансового лізингу право власності на предмет лізингу, у тому числі правові підстави його утримання;

Ш на час розгляду спору по суті суди не звернули увагу на правові підстави стягнення неустойки в сумі 155 906 грн. 66 коп., як умову забезпечення виконання зобов’язань передбаченою статтею 548 ЦК України.;

Втім, відповідно до наданих відповідачем письмових поясненнях значиться, що ним не визнаються позовні вимоги у частині повернення предмету лізингу та стягнення з нього неустойки за прострочення повернення об’єкту лізингу. Мотиви своїх заперечень пояснює наступними обставинами, зокрема:

ь відповідачем перераховано у повному обсязі заборгованість з лізингових платежів в сумі 174313 грн. 42 коп., вартість поставленого обладнання за договором фінансового лізингу від 08.05.08р. за № 4ФЛ, штрафні санкції, витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу на загальну суму 33 398 грн. 39 коп.;

ь вказані платежі є підтвердженням того, що позивач набув право власності на спірне обладнання, яке було предметом договору фінансового лізингу, а тому підстав для його повернення не існує. З цього приводу, сторони не позбавлені можливості укласти договір про передачу обладнання або досягнути згоди шляхом підписання мирової угоди тощо;

ь таким чином ствердження позивача про необхідність повернення предмету лізингу та стягнення неустойки відповідно до вимог частини другої статті 785 ЦК України не ґрунтуються на законі та умовах договору, оскільки неустойка не є штрафною санкцією, а саме мірою відповідальності в розумінні вимог ст.ст. 230, 231, 232 ГК України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, вислухавши доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.04.10р., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.06.2010р., позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоімпекс” були задоволені частково, а саме стягнуто з Державного підприємства “Шахтоуправління Південнодонбаське № 1” на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” основний борг з лізингових платежів в сумі 139 915 грн. 03 коп., пеню за прострочення виконання грошових зобов’язань в сумі 7187 грн. 57 коп., індекс інфляції в розмірі 19 677 грн. 60 коп., три процента річних в розмірі 5 690 грн. 51 коп. , витрати по державному миту в сумі 1 724 грн. 71 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 118 грн., у зв’язку з чим було видано наказ.

У задоволенні решти частини позову: щодо стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу в сумі 155 906 грн. 66 коп. та повернення обладнання, що є предметом договору фінансового лізингу - автоматизованого комплексу управління конвеєрами (5бл.) АУК 1М - відмовлено.

8 травня 2008 року між позивачем, далі Лізингодавець та відповідачем, далі Лізінгоодержувач укладено договір фінансового лізингу № 4ФЛ, згідно якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач приймає від Лізингодавця у лізингове користування майно, далі обладнання, що відповідає вимогам, викладеним у додатку № 1 “Заявка на обладнання”, за обумовлену лізингову плату. Строк лізингу становить 12 місяців.

Відповідно 08.05.10р. за актом прийому-передачі 08.05.10р. відповідачу було передано у лізинг автоматизований комплекс управління конвеєрами АУК (5 бл.) 1М у кількості 1 одиниці.

Пунктом 7.4. договору сторони визначили, що Лізингодавцем на конкретну суму лізингового платежу оформлюється рахунок-фактура, який направляється Лізингоодержувачу до 5-го числа місяця, за який нараховується лізинговий платіж. Пунктом 7.5. договору сторони визначили, що Лізингоодержувач зобов’язання здійснювати щомісячні лізингові платежі в строк не пізніше 10-го числа місяця, за який нараховується лізинговий платіж.

Позивачем були виставлені рахунки-фактури на сплату лізингових платежів за періоди з травня 2008р. по квітень 2009р. на суму 166487 грн. 31 коп. Відповідач свої зобов’язання за договором стосовно оплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, у зв’язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість за період з червня 2008р. по серпень 2008р., з жовтня 2008р. по квітень 2009р. у сумі 139915 грн. 03 коп.

Згідно вимог статті 806 ЦК України та частини першої статті 292 ГК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Стаття 9 Закону України "Про фінансовий лізинг", як норма спеціальна передбачає умови захисту Лізингоодерджувачу як власника предмету лізингу на період дії договору.

Права та обов’язки лізингоодержувача визначені у пункті 7 частини 2 статті 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”. Так, у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу, в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу необхідно повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Строк лізингу спірного обладнання закінчився, однак договір фінансового лізингу від 08.05.08р. за №4ФЛ не припинив свою дію. Так, обладнання, яке було предметом лізингу передавалося відповідачу строком на 12 місяців за актом прийому-передачі від 08.05.08р. до 08.05.09р. Натомість, предмет лізингу у зв’язку з закінченням строку лізингу до наступного часу не повернуто на адресу позивача. Таким чином, зобов’язання щодо повернення предмету лізингу не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача відповідно до вимог ст. 599 ЦК України та ст. 193 ГК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає доводи позивача у частині зобов’язання відповідача щодо повернення предмету договору фінансового лізингу від 08.05.08р. за №4ФЛ, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

У зв’язку з чим слід зобов’язати Державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське” №1, протягом 30-денного строку з дня набрання рішення законної сили, повернути на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ Енергоімпекс” за актом прийому-передачі автоматизований комплекс управління конвеєрами (5бл.) АУК 1М. у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, і яке знаходиться за адресою: 85670, Донецька область, м. Вугледар.

Визначення сторонами у договорі такого поняття як-то:... „ вилучення обладнання” ..., є некоректним, оскільки вилучити майно за приписами закону можуть компетентні органи, у тому числі державна виконавча служба і тільки за наявність судового акту. Такі неточності не впливають на предмет спору та остаточне рішення суду , і відповідають вимогам статті 84 ГПК України.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі в сумі 155 906 грн. 66 коп. у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 09.05.09р. по 06.11.09р., слід відмовити виходячи із наступного:

· частина першої статті 785 ЦК України передбачає, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

· умовою стягнення неустойки є припинення договору і негайне повернення наймодавцем майна у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі;

· спірний договір фінансового лізингу №4ФЛ від 08.05.08р. не припинив свою дію, так як триває до повного виконання сторонами своїх обов’язків;

· частина другої статті 785 ЦК України не є спеціальною нормою, і не відноситься до штрафних санкцій визначених у ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, оскільки має особливий статус, який не можливо ототожнювати із загальними умовами забезпечення виконання зобов’язань згідно вимог ст.ст. 548, 549 ЦК України;

· тобто, незалежно від умов визначених сторонами у розділі 12 договору фінансового лізингу №4ФЛ від 08.05.08р., стягнення неустойки з відповідача з посиланням на приписи частини другої статті 785 ЦК України необґрунтовано, оскільки договір не припинив свою дію.

Частина друга статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" підкреслює, якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Посилання відповідача на перехід до нього права власності на предмет лізингу після закінчення строку фінансового лізингу, та його нібито правомірного утримання обладнання спростовується тим, що договір фінансового лізингу не передбачає таких умов щодо переходу права власності під час числі перерахуванням контрагентом за договором заборгованості з лізингових платежів. Безпосередньо у судовому засіданні відповідач повідомив суд про свій намір укласти зі позивачем договір купівлі-продажу спірного обладнання або мирової угоди, однак доказів вчинення таких дій суду не надав.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 46, 47, 49 ГПК України.

Згідно вимог частини другої статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів розгляду спору, оскільки спір доведено до суду за виною відповідача та виконання ним зобов’язань за договором фінансового лізингу.

Тому, витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу за наслідками розгляду спору по даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог частини п’ятої статті 49 ГПК України, у зв’язку з чим з відповідача - Державного підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” підлягає стягненню державне мито в сум 326 грн. 66 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 159 грн. 75 коп.

Витрати по державному миту в сумі 1 009 грн. 81 коп. за перегляд рішення суду у апеляційному порядку покладаються на відповідача у справі – Державного підприємство„Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Витрати по державному миту в сумі 1 009 грн. 81 коп. за перегляд рішення суду у касаційному порядку - Вищому господарському суду України покладаються на відповідача у справі – Державного підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.03.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 8, 9, 11 Закону України „ Про фінансовий лізинг”, ст.ст. 599, 785, 806 ЦК України, ст.ст. 193, 292 ГК України, ст. ст. 4-4, 4-6, 22, 33, 34, 35, 36, 43, ч. 5 ст. 49, ч. 3 ст. 69, ч. 4 ст. 77, 82, 82-1, ст. 84, ч.ч. 2, 3 ст. 85, 111-12 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” до Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” у частині: стягнення з останнього неустойки в сумі 155 906 грн. 66 коп. у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення; повернення за актом прийому-передачі предмет лізингу згідно договору фінансового лізингу №4ФЛ від 08.08.08р., зокрема, автоматизований комплекс управління конвеєрами (5бл.) АУК 1М у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу - задовольнити частково.

2. Зобов’язати Державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське” №1, Донецька область, 85670, м. Вугледар, р/р №26004301535413 у філії Київського відділення „Промінвестбанк”, код банку 334635, ід. код 34032208, протягом 30-денного строку з дня набрання рішення законної сили, повернути на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” , 83058, м. Донецьк, вул. Майська, 66, р/р 26007002300006 у ВАТ „ Європромбанк” м. Донецьк, МФО 377090, ід. код 30962337, за актом прийому-передачі автоматизований комплекс управління конвеєрами (5бл.) АУК 1М у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, і яке знаходиться за адресою: 85670, Донецька область, м. Вугледар, видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” до Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1” у частині стягнення неустойки в сумі в сумі 155 906 грн. 66 коп. у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення - відмовити.

4. Стягнути Державне підприємство „Шахтоуправління „Південнодонбаське” №1, Донецька область, 85670, м. Вугледар, р/р №26004301535413 у філії Київського відділення „Промінвестбанк”, код банку 334635, ід. код 34032208,, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” , 83058, м. Донецьк, вул. Майська, 66, р/р 26007002300006 у ВАТ „ Європромбанк” м. Донецьк, МФО 377090, ід. код 30962337, витрати по державному миту в сум 326 грн. 66 коп., забезпечення судового процесу в сумі 159 грн. 75 коп. за наслідками розгляду спору по даній справі, витрати по державному миту за перегляд рішення суду у апеляційному порядку в сумі 1 009 грн. 81 коп. та касаційному порядку в сумі 1 009 грн. 81 коп., видавши накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст рішення складено – 28.03.11р.