Постанова № 14407702, 11.03.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-3846/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Степанюк А.Г. Суддя-доповідач: Межевич М.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Межевича М.В., суддів Борисюк Л.П. та Губської О.А., при секретарі Бурді Л.М., за участю представника апелянта Корнелю М.П., представників позивача Кушнєрова К.С., Єгоровій С.Е., Березанській Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2010 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Проектно-будівельний комплекс»«СХІД»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання протиправними та нечинними податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2009 року № 0001022305/0/8473 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 березня 2009 року № 0001062303,-

В С Т А Н О В И ЛА :

Відкрите акціонерне товариство «Проектно-будівельний комплекс»«СХІД»звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та нечинними податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2009 року № 0001022305/0/8473 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 березня 2009 року № 0001062303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову суду, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які зявились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом першої інстанції встановлено, що ВАТ «Проектно-будівельний комплекс Схід»зареєстроване у Дарницькій районній у місті Києві державній адміністрації 21.08.1996 року, ідентифікаційний код 24089370, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №119359.

Згідно довідки № 428 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності за КВЕД є: загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення заміни, реконструкції та відновлення); діяльність у сфері архітектури: інженерна та технічна діяльність, пов'язана з будівництвом; виробництво збірних бетонних та залізобетонних виробів; діяльність автомобільного вантажного транспорту.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2008 року, за результатом якої складений акт перевірки №974/23-02/24089370 від 26.02.2009 року.

В ході перевірки були виявлені наступні порушення: 1) п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97 №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 497 969,00 грн.: за 3 квартал 2007 року в сумі 1 447 803,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 50 166,00 грн.; 2) п. 1 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг" від 06.07.1995 року № 265/95-ВР (із змінами та доповненнями) проводились розрахункові операції за готівкові кошти при реалізації силікатної цегли без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 2516,79 грн.

На підставі вказаних в акті перевірки висновків Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001022305/0 від 13 березня 2009 року на суму 2 995 938,00 грн., у тому числі донараховано зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 497 969,00 грн. і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1497 969,00 грн. та прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 березня 2009 року № 0001062303 в сумі 12 583,95 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення № 0001022305/0 8473 від 13 березня 2009 року, суд першої інстанції зазначив, що позивач правомірно, на підставі первинних документів, обліковував заборгованість перед ПП «Квінта-А»з 08.12.2006 року, оскільки у відповідності до накладної № 041206/01 від 04.12.2006 року позивач отримав від ПП «Квінта-А»400 тон металевого листа та гіпсокартону 225 метрів квадратних. На підставі вказаної накладної ПП «Квінта-А»виставило ВАТ «ПБК «Схід»рахунок-фактуру № 0412 та видало податкову накладну №-4-12/01 від 04.12.2006 року. 08.12.2006 року ПП «Квінта-А»у відповідності до накладної № 081206/01 поставило позивачу 412 тон арматури. На підставі вказаної накладної ПП «Квінта-А»видало Позивачу податкову накладну № 08-12/01 від 18.12.2006 року.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що ст. 223 ГК України встановлено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України. При цьому судом береться до уваги те, що Господарським кодексом України не встановлено будь-яких особливих застережень щодо строку позовної давності за вимогами про стягнення грошових коштів.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три року.

Крім того суд першої інстанції вважав, що ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Цивільний кодекс України, ні Господарський кодекс України не встановлюють поняття «припинення відліку позовної давності». Перебіг позовної давності може «починатись»(ст. 261 ЦКУ), «зупинятись»(ст. 263 ЦКУ), «переривається»(ст. 264 ЦКУ) і «спливати»(ст. 267 ЦКУ), але не припиняти відлік.

У звязку з чим суд першої інстанції вважав помилковими посилання відповідача в акті перевірки на положення ст. 205 ГК України, оскільки вказаною статтею врегульовано порядок припинення господарського зобов'язання, а не початок, зупинення, переривання, сплив або припинення відліку позовної давності.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що посилання відповідача про порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в його тлумаченні зі ст. 223 ГК України та статтями Глави 19 ЦК України не відповідають змісту положень вказаних нормативно-правових актів.

При цьому суд першої інстанції зазначив, під час проведення перевірки відповідачем було зафіксовано, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками»станом на початок та кінець періоду, що перевірявся, значиться кредиторська заборгованість ВАТ «Схід»перед TOB «Управління механізації і транспорту»в розмірі 100 330,65 грн. На підставі цього відповідач дійшов висновку про те, що позивач, порушуючи норми п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включив у 2 кварталі 2008 року до складу валового доходу суму кредиторської заборгованості перед TOB «УМАТ», чим занизив суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції не погодився із вищевказаним висновком субєкта владних повноважень, посилаючись на те, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення, яке не засновано на доказах (первинні та (або) інші документах (їх відсутність), які зафіксовані (повинні бути зафіксовані) в бухгалтерському і податковому обліку та підтверджують наявність встановлених фактів, кореспонденція рахунків), що встановлені у ході перевірки (за результатами якої виноситься податкове повідомлення-рішення) є необгрунтованим, а отже і протиправним.

Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

ПП «Квінта- А»ухвалою Господарського суду Одеської області про припинення провадження у справі визнано банкрутом та згідно акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 1/2902 анульовано свідоцтво платника ПДВ.

Перевіркою ВАТ ПБК „Схід" встановлено непогашення заборгованості перед ПП „Квіна-А", тому у ПП „Квіна-А" повинна рахуватись дебіторська заборгованість в сумі 2 892 275,00 грн.

В матеріалах справи відсутні документи, що свідчать про наміри ПП „Квіна-А" щодо стягнення заборгованості з ВАТ ПБК „Схід".

Згідно Ухвали про припинення провадження у справі Господарського суду Одеської області встановлено наступне:

„на виконання постанови суду 01.03.2007 р. за результатами роботи ліквідатором надано суду ліквідаційний баланс, в якому активи не відображені, та звіт ліквідатора з підтверджуючими документами, які свідчать про відсутність у банкрута ПП „Квінта-А" майна, транспортних засобів, грошових коштів та інших активів, у зв'язку з чим неможливе погашення грошових вимог кредитора в порядку ст.31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Враховуючи вищевикладене ПП „Квінта-А" при складанні і ліквідаційного балансу надало ліквідатору недостовірну інформацію.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п. 1.25 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, зокрема, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Так як договір купівлі-продажу передбачає передачу прав власності на товари за грошову або іншу компенсацію, то товари, отримані відповідно до такого договору, не вважаються безоплатно наданими згідно з пунктом 1.23 ст. 1 Закону.

Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 п. 1.22 ст. 1Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі-продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 вищевказаного Закону, яким визначено, що валовий дохід включає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у п. 5.1 ст. 5 Закону.

Враховуючи викладене, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону.

При цьому колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 173 ГК України від 16 січня 2003 року N 436-ІУ, зі змінами та доповненнями, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона,, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 205 ГК України зокрема визначено, що Господарське зобов'язання припиняється за неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

Враховуючи зазначене, у разі якщо підприємство ліквідовано, то господарське зобов'язання щодо погашення заборгованості припиняється.

В свою чергу датою внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи є датою припинення юридичної особи.

Також судом першої інстанції не взято до уваги, що якщо кредитор ліквідується без правонаступництва, то сума заборгованості платника податку перед цим кредитором включається до валового доходу зазначеного платника податку (боржника) відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", як дохід із інших джерел за результатами податкового періоду, в якому кредитора було ліквідовано.

Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що посилання відповідача про порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»та застосування до нього санкцій, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 17 цього ж закону є протиправним, з огляду на наступне.

Згідно касової книги 27.06.2008 р. та прибуткового касового ордеру № 35 від 27.06.2008 на суму 88о грн. було проведено реалізацію силікатної цегли за готівкові кошти. Згідно касової книги 17.10.2007 р. та прибуткового касового ордеру № 98 від 17.10.2007 р. на суму і 636,79 грн. було проведено реалізацію силікатної цегли за готівкові кошти.

Всього підприємством було реалізовано силікатної цегли за готівкові кошти на загальну суму 2516,79 грн. При цьому реєстратор розрахункових операцій на підприємстві відсутній, а саме не реєструвався та не застосовувався.

Враховуючи вищенаведене, підприємством в порушення п.1 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95 _ ВР (із змінами та доповненнями) проводились розрахункові операції за готівкові кошти при реалізації силікатної цегли без застосування реєстратора розрахункових операцій на загальну суму 2 516,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.3 вищевказаного Закону України суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані: „проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок

Так як плановою виїзною документальною перевіркою ВАТ „НВП „СХІД" встановлено порушення п. і ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" то штрафні (фінансові санкції) передбачені п. 1 ст. 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розмірі 12 583,95 грн. відповідачем застосовані правомірно.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі міста Києва від 13 березня 2009 року № 0001022305/0/8473 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 березня 2009 року № 0001062303 прийняті відповідно до вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2010 року слід скасувати та прийняти нову постанову, так як неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та порушенная норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2010 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Проектно-будівельний комплекс»«СХІД»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про визнання протиправними та нечинними податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2009 року № 0001022305/0/8473 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13 березня 2009 року № 0001062303 відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:М.В Межевич

судді:Л.П. Борисюк

О.А. Губська