Ухвала суду № 14407260, 18.02.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2011 р.справа № 2а-13733/09/0470 Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:Руденко М.А.

суддів: Юхименка О.В. Мірошниченка М.В.

при секретарі судового засідання:Красоті А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року по справі № 2а-13733/09/0470 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області до Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»про стягнення податку на додану вартість ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року (суддя Павловський Д.П.) у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги: прийняти рішення про сплату податкових зобовязань ВАТ «Південний ГЗК»в розмірі 118361826, 6 грн. основного платежу з податку на додану вартість та стягнути з відповідача на користь держави 118361826, 6 грн. основного платежу по податку на додану вартість.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням матеріального та процесуального права. Дніпропетровським окружним адміністративним судом невірно застосовано п.4.1 ст.4 Закону України від 03.04.1997 року №168 «Про податок на додану вартість»; п.1.18 ст.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168-1997 «Про податок на додану вартість»; п.4.3 ст.4 Закону України від 21.12.2000 року № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; п.п. 1.20.1 -1.20.10 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 року № 334\94 «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно хибних висновків.

Судом першої інстанції було не прийнято до уваги, що відповідно до п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів ( послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари ( послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги ) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операцій з поставки таких товарів ( послуг) визначається за звичайними цінами. Відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону № 334\94 , якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів ( робіт, послуг) визначена сторонами договору, якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Також відповідачем, з метою реалізації залізорудного концентрату агломераційного були укладені договори поставки з ТОВ «Компанія «Енергоальянс»та здійсненні поставки протягом січня-грудня 2006 року за цінами від 128, 79 за тонну без ПДВ до 146, 93 грн. за тонну без ПДВ. Кінцевим вантажоотримувачем по вказаним договорам по агломерату залізорудному був ВАТ «ДМЗ ім.. Петровського», концентрату залізорудного ВАТ «ДМК ім. Дзержинського». Проте, за термін руху вантажу право власності декілька разів передається фірмам - посередникам, місце розташування яких знаходиться в інших областях України та які мають ознаки «фіктивності» та на яких здійснюється дооцінка товару до його звичайної ціни.

Окрім того зазначили, що у 2005 та 2007 роках ВАТ «Південний ГЗК»здійснював реалізацію агломерату залізорудного офлюсованого та концентрату залізорудного агломераційного виробництва без посередників напряму кінцевим споживачам за цінами значно вищими.

За результатами перевірки було здійснено аналіз цін продажу ВАТ «Південний ГЗК»не подібного майна, як передбачено п. 43 Національного стандарту № 1, а того ж самого майна, та встановлено звичайні ціни та визначено, що база оподаткування ПДВ складає 851617548 грн., а база оподаткування ПДВ за дохідним методом складає 1443426681 грн. Тобто відповідачем було занижено обсяг продажу на 591809133 грн. та занижено ПДВ на 118361826, 6 грн.

Також позивач зазначав на те, що більшість посередників, які були задіяні у схемі постачання мали ознаки фіктивності. Так, відносно умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ «Каштан-Торг»ВПМ ДПА у Кіровоградській області було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України; у відношенні посадових осіб ТОВ «Онега-5»також порушено кримінальну справу за ч. 3 ст. 212 КК України; 06 березня 2007 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва було визнано винною посадову особу ПП «Пріап»; рішенням місцевого суду м. Луганська від 02.04.2007 року визнано недійсним запис щодо державної реєстрації ПП «ЛФ «Актуаль-бізнес-гарант»; рішенням Соломянського районного суду м. Києва скасовано державну реєстрацію ТОВ «Місячне сяйво». Вважають, що протягом 2006 року ВАТ «Південний ГЗК»використовував схеми діяльності, за допомогою яких здійснював поглинання прибутку в ланцюгах субєктів господарювання - посередників, які мають ознаки фіктивності.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, відповідач надав заперечення в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 року, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказав на те, що на сьогодні відсутній законодавчий акт, що визначав би загальну для всіх платників податків методику визначань за непрямими методами. Проведення аналізу цін того ж самого майна від виробника до кінцевого вантажоотримувача не передбачено Національним стандартом № 1, а тому визначений таким чином рівень ціни не відповідає поняттю «ринкова вартість»і не може прирівнюватись до терміну «звичайної ціни». Вважає, що податковим органом неправомірно визначено звичайну ціну на агломерат залізорудний та концентрат залізорудний виробництва ВАТ «Південний ГЗК»на рівні цін придбання її кінцевим вантажоотримувачем. СДПІ звичайну ціну на агломерат та концентрат визначила на рівні цін отримання даної продукції саме ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»та ВАТ «ДМК ім. Дзержинського», не дослідивши при цьому за якими цінами придбавалася продукція іншими вантажоотримувачами.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю Бруснік Т.Г. та Волошина В.В. вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничого металургійного комплексу, та просив рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі в повному обсязі.

Представник відповідача Відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»за довіреністю Дмитренко О.О. просив відмовити в задоволені вимог апеляційної скарги, вказав на те, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий розгляд адміністративної справи здійснювався з повним фіксуванням судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів заслухавши сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи СДПІ ГМК у м. Кривому Розі з 29.05.2007 року по 18.06.2007 року було проведено виїзну позапланову перевірку ВАТ «Південний ГЗК»з окремих питань за період з 01.01.2006 року по 11.12.2006 року, про що складено акт перевірки № 89\08-07\124\1\00191000 від 25.06.2007 року .

На підставі вищевказаного акту ВАТ «Південний ГЗК»направлено лист від 06.06.2007 року, в якому пропонувалось надати калькуляцію фактичних витрат на виробництво залізорудного концентрату та агломерату залізорудного або собівартості 1 тони зазначених видів продукції та отримано відповідь від 19.06.2007 року № 52-16\662 про те, що згідно з обліковою політикою на підприємстві не ведеться облік витрат на виробництво в розрізі товарної продукції, що виготовляється.

19.06.2007 року начальником СДПІ по роботі з ПГМК у м. Кривому Розі було прийнято рішення про розрахунок податкових зобовязань щодо застосування механізму звичайних цін з подальшою сплатою. Вищевказане рішення було прийнято, оскільки підприємство не підтвердило документами обліку розрахунків, наведених у податкових деклараціях, в частині визначення оподаткування з ПДВ за цінами не нижче за звичайні, ціни при реалізації продукції, а саме концентрату залізорудного та агломерату залізорудного офлюсованого в період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року.

Актом перевірки від 25.06.2007 року за № 89\08\07\124\1\00191000 встановлено, що основним покупцем залізорудного концентрату та агломерату виробництва ВАТ «Південний ГЗК»є ТОВ «Компанія «Енергоальянс». З метою реалізації продукції (агломерату залізорудного) були укладенні договори поставки з ТОВ «Компанія «Енергоальянс»та поставлена продукція:

протягом січня червня 2006 року за ціною 166, 70 грн. без ПДВ; липня вересня 2006 року за ціною 191, 90 без ПДВ,

Для реалізації залізорудного концентрату агломераційного були укладені договори постачання з ТОВ «Компанія «Енергоальянс»та здійсненні поставки протягом січня грудня 2006р., а саме: за договором № 783д (1) від 28.12.2005 р. за ціною 128,79 грн. без ПДВ; за договором № 96 д (2) від 30.01.2006 р. за ціною 128,93 грн. без ПДВ; за договором № 205 д (3) від 28.02.2006 р. за ціною 128,63 грн. без ПДВ; за договором № 300 д (4) від 28.03.2006 за ціною 128,61 грн. без ПДВ ; за договором № 338/ ід (5) від 27.04.2006 р. за ціною 128, 93 грн. без ПДВ; за договором № 430 д (6) від 29.05.2006 р. за ціною 128,65 грн. без ПДВ, за договором № 486 д (7) від 23.07.2006 р. за ціною 141,03 грн. без ПДВ; за договором № 534 д (8) від 26.07.2006 р. за ціною 141,33 грн. без ПДВ; за договором № 592 д (9) від 28.08.2006 року за ціною 141,55 грн. без ПДВ; за договором № 632 д (10) від 28.09.2006 р. за ціною без 138,37 без ПДВ, за договором № 737д (11) від 27.10.2006 р. за ціною 146,01 грн. без ПДВ, договором № 818 д (12) від 27.11.2006 р. за ціною 146,93 грн. без ПДВ.

Кінцевими вантажоотримувачами за договорами були ДМЗ ім. Петровського, на концентрат залізорудний ДМК ім. Дзержинського. Відвантаження продукції за договорами відображено у Додатку № 13, 14 до акту.

Наявність зазначених поставок підтверджується договорами, накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі товару, квитанціями про приймання вантажу, розрахунковими документами, витягами із журналу-ордеру №11 по Кт 70 „Реалізація продукції, послуг, матеріалів" за 2006 рік та по Кт 261 „Готова продукція" за 2006 рік, копії яких долучено до матеріалів справи.

Надалі за матеріалами перевірки податкового органу був зроблений висновок про те, що товар продається по ланцюгу реалізації наступними підприємствами: ПП „Дахма"; ПП „Сарія", ПП „Пріап", ПП „ЛФ „Актуаль-бізнес-гарант", ПП «Онега-5», ТОВ „Каштан-торг", ТОВ „Конус" - безпосередній постачальник ВАТ „ДМК ім. Дзержинського"), ПП «Росток », ПП „Янус", ТОВ „Місячне сяйво", ПП «Джерело В», ТОВ „Вікторія плюс", ПП „Меганом", ВАТ „Приват Холдінг" - безпосередній постачальник ВАТ «ДМЗ ім. Петровського», ТОВ „Компанія Ресурс" - безпосередній постачальник ВАТ „ДМЗ Петровського".

Актом перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 15.06.2007р. №234-08-02\3 -05393056 ВАТ „ДМЗ ім. Петровського" встановлено, що продукція виробництва ВАТ «Південний ГЗК»постачається підприємствами ВАТ „Приват - Холдінг" та ТОВ „Компанія Ресурс" через вищевказані ланцюги.

Так, ТОВ «Компанія Ресурс»на підставі договору від 07.11.05р. № КУ342-05 на поставку агломерату залізорудного офлюсованого виробництва ВАТ „ПівдГЗК" ТУ У 13.1- 00191000-002-2002 відвантажено продукції:

-в кількості 2 990 000 тн. по ціні 338,16 грн./тн., у т.ч. ПДВ. Загальна сума поставки з ПДВ - 1098 400, грн. (згідно специфікації №1);

- в кількості 2 116 368,881 тн. по ціні 351,48 грн./тн., у т.ч. ПДВ. Загальна сума поставки з ПДВ-861 334,29 грн. (згідно специфікації № 2 від 03.05.06). Листом №94/04 від 27.04.06р. ТОВ Компанія "Ресурс" сповістила ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" про зміну ціни на агломерат залізорудний з 01.05.06р., яка складатиме 292,9 грн. за тону без урахування ПДВ та залізничного тарифу;

-в кількості 1 565 936,66 тн. по ціні 424,2 грн/тн., у т.ч. ПДВ. Загальна сума поставки з ПДВ - 664 270 331,17 грн. (згідно специфікації №3 від 03.07.06);

- в кількості 295 846,86 тн по ціні 430,26 грн/тн у т.ч. ПДВ. Загальна сума поставки з ПДВ - 127291 070,0 грн. (згідно специфікації № 4 від 01.12.06).

ВАТ "Приват-Холдінг" на підставі договору № КУ25/02 від 25.02.2005р. про поставку агломерату залізорудного офлюсованого виробництва ВАТ "Південний ГЗК" ТУ У 13.1- 00191000-002-2002, згідно додаткової угоди №2 від 01.08.05р. поставляє товар на суму 339360 000,0 грн. з урахуванням ПДВ, згідно специфікації № 3 у кількості 1000000,0 тн. по ціні 282,8 грн. / тн. без урахування ПДВ. Згідно додаткової угоди № 3 від 01.01.06р. постачальник поставляє товар на суму 81446400,0 грн. з урахуванням ПДВ, згідно специфікації № 4 у кількості 240 000,0 тн. по ціні 282,8 грн. / тн. без урахування ПДВ. Згідно додаткової угоди №4 від 01.02.06 р. постачальник поставляє товар на суму 74659200,0 грн. з урахуванням ПДВ, згідно специфікації № 5 у кількості 220 000,0 тн. по ціні 282,8 грн. / тн. без урахування ПДВ. Згідно додаткової угоди № 5 від 01.03.06р. постачальник поставляє товар на суму 777134400,0 грн. з урахуванням ПДВ, згідно специфікації № 6 у кількості 2 290 000,0 тн по ціні 282,8 грн. / тн. без урахування ПДВ. Згідно додаткової угоди №6 від 03.05.06р. постачальник поставляє товар на суму 590486400,0 грн. з урахуванням ПДВ, згідно специфікації №7 у кількості 1680 0 00,0 тн. по ціні 292,8 грн. / тн. без урахування ПДВ. Згідно додаткової угоди №7 від 03.07.06р. постачальник поставляє товар на суму 627'816'000,0 грн. з урахуванням ПДВ, згідно специфікації № 8 у кількості 1480 000,0 тн. по ціні 353,5 грн. / тн. без урахування ПДВ.

ВАТ „ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського" отримує продукцію виробництва ВАТ „ПівдГЗК" від ТОВ „Конус" через вище перелічені ланцюги постачання ТОВ «Конус»на підставі договору № 01\2006\25\02 від 28.12.2005 року про постачання концентрату залізорудного агломераційного виробництва ВАТ «Південний ГЗК» ТУ У 13.1 00191000-001-2002.

Відповідно до акту перевірки ВАТ „ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського" від 23.10.2006 року за № 158\23\05393043 встановлено динаміку цін на придбану продукцію ( без ПДВ) із залізничним тарифом та приплатами за покращення якості за 1 півріччя 2005р та 1 півріччя 2006р. та актом перевірки ВАТ „ДМК ім. Ф.Е.Дзержинського від 13.03.2007р. №42\23\05393043 та встановлено динаміку цін на концентрат ( без ПДВ) залізничним тарифом та приплатами за покрашення якості, з урахуванням доставки на комбінат.

Більшість посередників, які задіяні у схемі поставок концентрату залізорудної агломерату виробництва ВАТ „Південний ГЗК офлюсованого, за твердженням податкового органу мають ознаки „фіктивності". Так, за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовими особами ТОВ „Каштан-Торг" ВПМ ДПА у Кіровоградській області 28.11.2006 року порушено кримінальну справу № 11.1125 за ознаками злочину, передбачено частиною 3 ст. 212 КК України за період з 11.01.2006р. по 30.11.2006р. У відношенні посадових осіб ТОВ „Онега-5" порушено кримінальну справу за ч.3 ст. 212 КК України СВ УПМ ДПА у Луганської області. У відношенні посадових осіб ПП „Вікторія" 08.12.06р. порушено кримінальну справу 06048008 за ч. З ст.212 КК України СВ УПМ ДПА у Полтавській області. 06 березня 2007 року винесено вирок суду Голосіївського району м. Києва, згідно з яким визнано винним у вчиненні злочину, передбачено ч.2 ст. 205 КК України («фіктивне»підприємництво) відносно посадової особи ПП "Пріап"). Рішенням місцевого суду м. Луганська 02.04.2007р. визнано недійсним запис про державну реєстрацію ПП «ЛФ «Актуаль бізнес-гарант», з дати вчинення 25.01.2006 року. Окрім того, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ПП «ЛФ «Актуаль бізнес-гарант»платником податку на додану вартість з моменту видачі з 13.02.2006 року. 25.01.2006р. також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ПП „ЛФ „Актуаль-бізнес - гарант" платником податку на додану вартість з моменту видачі з 13.02.2006р, також порушено кримінальну справу №41/07/8019 за ч. З ст. 212 КК України. 04.10.2006р. рішенням Солом'янського суду м. Києва скасовано державну реєстрацію ТОВ „Місячне Сяйво", визнано недійсним установчий договір та Статут з 26.03.04р., також визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію ТОВ „Місячне Сяйво", платником податку на додану вартість з моменту внесення до реєстру платників ПДВ, тобто з 18.04.2004р. Порушено кримінальну справу № 63062106 за ч. І ст. 358 КК України по факту підробки невідомою особою підписів директора ТОВ "Компанія Ресурс" на договорах з ТОВ "Вікторія плюс" та з ПП „Тумус". Порушено кримінальну справу № 76-50 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 366 КК України у відношенні ОСОБА_5, яка є засновником, директором та бухгалтером ПП "Тумус". Порушено кримінальну справу у відношенні посадових осіб ТОВ "Вікторія плюс" за ч. З ст. 212 КК України СВ УПМ ДПА у Львівській області.

Уповноваженими фахівцями податкового органу зроблено висновок про те, що за термін руху вантажу від м. Кривий Ріг до міст розташування кінцевих споживачів, основні з яких знаходяться в м. Дніпропетровськ та м. Дніпродзержинськ, право власності декілька разів передавалось іншим суб'єктам господарювання-посередникам, місце розташування яких знаходяться в інших областях України та які мають ознаки „фіктивності" та на яких здійснюється дооцінка товару до його звичайної ціни. Також вказано на те, що протягом 2006 року ВАТ «Південний ГЗК» використовувало схеми роботи, за допомогою якої здійснювало поглинання прибутку в ланцюгах субєктів господарювання-посередників, які мають ознаки фіктивності.

18 травня 2010 року, під час розгляду справи у суді першої інстанції, було прийнято рішення № 1 про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін щодо ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», на підставі пункту 4.3 статті 4 Закону України № 2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року та згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.09.2009 року у справі А 37\358 та податковим органом визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість 118 361826,6 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що при реалізації ВАТ «Південний ГЗК» продукції власного виробництва на адресу «Компанія «Енергоальянс»звичайною ціною є договірна ціна даної продукції, яка відповідає рівню справедливих цін. Наявність у відповідача інформації про кінцевого отримувача товару жодним чином не свідчить про наявність у підприємства інформації про ціну, за якою зазначений товар поставляється на адресу зазначеного отримувача. Позивачем не доведено обґрунтованість застосування звичайних цін на рівні цін кінцевих вантажоотримувачів для визначення податкових зобовязань з ПДВ при продажу товару ТОВ «Енергоальянс», зазначене застосування звичайних цін не підтверджено належними доказами, не доведено обставини, на які посилається СДПІ ГМК у м. Кривому Розі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Питання застосування звичайних цін та непрямого методу визначення податкового зобовязання платника податків врегульовано нормами Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Про порядок погашення зобовязань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до вимог п.п.4.3.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», діючого на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобовязань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобовязань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»діючого на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового повідомлення;

Відповідно до п.п. 4.3.1 п.4.3. ст. 4 вищевказаного Закону, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків згідно з пунктом «а»підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у звязку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством,а також якщо не можливо визначити суму податкових зобовязань у звязку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобовязань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку, у порядку, передбаченому законодавством.

За непрямим методом податкове зобовязання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобовязання щодо конкретного податку, збору (обовязкового платежу) відповідно до закону , вищевказане визначено підпунктом 4.3.2 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Окрім того, вказано, що в разі, якщо підставою застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення обєкту оподаткування або його елементів, повязаних з такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», діючого на момент виникнення спірних правовідносин, у разі коли сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення, в якому зазначається підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобовязань, сума податку чи збору (обовязкового платежу), належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобовязання ( штрафних санкцій за їх наявності).

При визначенні звичайної ціни на товари (роботи, послуги) необхідно враховувати, що відповідно до п.п. 1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги) а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними, юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати ( продати) товар ( роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватись, однорідні товари ( роботи, послуги) товари (роботи, послуги) які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються із схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Відповідно до п. п. 1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуг) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну, При цьому умови договорів на ринку ідентичних ( у разі відсутності однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низко ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності однорідні) товарам (роботам, послугам). Стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну ( біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Для товарів ( робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні, що визначено у п.п.1.20.3 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підпунктом 1.20.5. п.1.20 ст. 1 вищевказаного закону визначено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена за принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів вищевказаного пункту, підпунктом 1.20.5 -1. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість», та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Підпунктом 1.20.8 п.1.20 вищевказаного Закону передбачено, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, вставленому законом.

При застосуванні непрямого методу позивач вказав на те, що ВАТ «Південний ГЗК»не підтвердив під час проведення документальної перевірки розрахунки, викладені у деклараціях за період з січня по грудень 2006 року, наявними документами обліку. З такими висновками колегія суддів не погоджується, оскільки під час проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем було надано договори, накладні, податкові накладні, залізничні квитанції, акти приймання передачі, розрахункові документи, обовязковість ведення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Продаж товару ВАТ «ПівдГЗК»здійснював за договірними цінами, які були звичайними та їх розмір перевищував витрати на виробництво.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями апеляційної скарги про те, що протягом 2006 року ВАТ «ПівдГЗК»використовувало схеми роботи за допомогою яких здійснювала поглинання прибутку в ланцюгах субєктів господарювання посередників, оскільки кожен з постачальників проданого товару при його наступному продажу мав нараховувати податкові зобовязання з ПДВ на всю вартість проданого товару та відповідно відображати в податковій звітності. Окрім того, субєкти господарювання посередники вказані податковим органом в акті перевірки не мали господарських відносин безпосередньо з позивачем. Єдиним постачальником, що виконував договірні обовязки безпосередньо за договором з відповідачем є ТОВ «Компанія «Енергоальянс».

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що платники податку несуть самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, зазначена відповідальність не може поширюватись на третіх осіб, у тому числі на контрагентів, що передбачено ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Щодо тверджень позивача про те, що непрямий метод перевірки застосовується у випадках, коли податкову декларацію було подано, але під час здійснення податковим органом документальної перевірки платник податків, а саме ВАТ «Південний ГЗК»не зміг підтвердити розрахунки, вказані у декларації первинними документами (калькуляцією фактичних витрат на виробництво залізорудного концентрату та агломерату, собівартості 1 тони вищевказаної продукція), колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції зроблено правильні висновки, що відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», або іншими законодавчими актами не встановлено обовязок платника податків ведення калькуляції фактичних витрат на виробництво продукції або визначення собівартості 1 тони виробленої продукції. Також є вірними висновки суду першої інстанції про те, що собівартість 1 тони виробленої продукції не впливає на продажну ціну такої продукції та на рівень звичайної ціни на момент реалізації.

Податковий орган посилається на те, що звичайна ціна на агломерат залізорудний та концентрат залізорудний була визначена відповідно до п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого термін «ринкова вартість»прирівнюється до терміну «звичайна ціна». Проте визначення ринкової вартості, відповідно до Національного стандарту «1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»має проводитись шляхом аналізу цін продажу на подібне майно. Однак, позивачем було здійснено аналіз цін продажу ВАТ «Південний ГЗК»не подібного, а того самого майна. Отже позивач при визначені ринкової вартості агломерату залізорудного та концентрату залізорудного, виготовленого ВАТ «Південний ГЗК»не враховував особливості якісних характеристик виробленої продукції.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виробник товару не може передбачити суму доходу, яку в подальшому будуть отримувати фірми-посередники при продажу його продукції та ціна на продукцію не може відповідати цінам, які пропонуються на його продукцію фірмами - посередниками.

Також, при визначенні звичайної ціни на продукцію ВАТ «Південний ГЗК»на рівні придбання їх кінцевими вантажоотримувачами, СДПІ не врахувало, що вищевказана продукція також поставлялась іншим кінцевим вантажоотримувачам ДП «Ровенькианрацит», ВАТ «Львівсистеменерго», ТОВ «ПК Вугільне паливо», ВАТ «Донецьксталь», ВАТ «Макіївський металургійний комбінат ім. Кірова», однак звичайна ціна на продукцію була визначена виходячи з ціни кінцевих вантажоотримувачів ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»та ВАТ «ДМК ім. Дзержинського».

Колегія суддів не погоджується з посиланнями позивача на відповідь Криворізького представництва Дніпропетровської торгово-промислової палати на запит № 9313\10\08-06-103 від 07.06.2007 року, відносно інформації про рівень цін на агломерат та концентрат залізорудний станом на 2006 рік, оскільки у вищевказаній відповіді не вказано на виробника товару, його якісні показники, також не вказано мінімальну та максимальну ціну товару. Окрім того, у вищевказаній довідці за деякі місяці вказані ціни, які є більшими, ніж визначено позивачем при здійсненні перевірки, при застосуванні непрямого методу.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не довів правильність застосування звичайних цін для визначення податкового зобовязання відповідачу за непрямим методом.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції, прийняв судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року відсутні.

Керуючись ч.1ст. 198, ст. ст.200, 205, 206 КАС України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року по справі № 2а-13733/09/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2010 року по справі № 2а-13733/09/0470 без змін.

Ухвала суд набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в порядку та у строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий:М.А. Руденко

Суддя:О.В. Юхименко

Суддя:М.В. Мірошниченко